Захист дітей-сиріт: як на Харківщині відмовляються від інтернатів та впроваджують реформу деінституалізації
Дитячі будинки сімейного типу, прийомні родини, інтернати – а в чому різниця?
Різниця є і вона величезна. Не будемо загострювати увагу на інтернатах – я впевнений, у нас із вами спільне уявлення й розуміння змісту цього слова. Цивілізовані країни пострадянського простору давно взяли курс на перехід до гуманістичних форм виховання, а "міні-ГУЛАГи" поступово стають лише минулим.
Дитячі будинки сімейного типу виховання (ДБСТ) відрізняються від прийомних родин за кількістю дітей: до 10 (включно з рідними), і до 5 у прийомних родинах. Функціонал і ідею мають однакову. Це звичайні сім’ї, які проживають у звичайному помешканні. ДБСТ можуть створювати подружжя або окремі особи, які не перебувають у шлюбі. Попри стереотипне уявлення, часто дорослі беруть у ДБСТ прийомних діток, при цьому уже маючи власних. Погодьтесь, це відрізняється від системи позбавлення волі під назвою "інтернат".
Дорослі мають пройти серйозну перевірку і відповідати критеріям, щоб стати батьками-вихователями. Неповнолітні, пенсіонери, недієздатні, позбавлені батьківських прав – це лише невеликий перелік тих категорій людей, кому відразу відмовлять. Профільні служби здійснюватимуть перевірки і контроль на всіх етапах, а батьки – проходитимуть навчання й отримуватимуть консультації психолога.
Реформа деінституалізації, ініціатива Олени Зеленської, розвиток сімейних форм виховання на Харківщині
Україна є соціальною державою, тому допомагати дітям-сиротам та дітям, позбавлених батьківського піклування – її прямий обов’язок. У 2017 уряд затвердив Національну стратегію реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 роки. Розпочалась реформа деінституціалізації, головна ідея якої полягає у тому, щоб діти були влаштовані у сімейні форми виховання. У кожної дитини має бути власна родина, власний дім. Реформу планували завершити до 2026 року, проте на заваді став початок Великої війни.
До повномасштабного вторгнення рф в Україні налічували 700 інтернатних закладів для дітей. Вони належать до відання трьох міністерств: Міністерства охорони здоров’я, де виховуються найменші діти, Мінсоцполітики, де живуть діти з інвалідністю, а найбільша кількість інтернатних закладів та дітей в них – у системі Міністерства освіти і науки. Майже п’ята частина з усіх вихованців інтернатів проживали у кімнатах, де було більш як 9 дітей. І найболючішим є те, що 92% вихованців закладів системи Мінсоцполітики є "соціальними сиротами" – живі батьки фактично відмовились від власних дітей.
Ця тема – в особливому фокусі уваги держави та всіх цивілізованих країн світу. Президент Володимир Зеленський на цьогорічний День усиновлення висловив чітку й зрозумілу візію: інтернати – це не про Україну. Дружина Президента Олена Зеленська підняла проблематику як і на всеукраїнський, так і на всесвітній рівень. Вона наголосила на необхідності системного підходу до відмови від інституційного виховання дітей та розвитку сімейних форм. Станом на вересень 2023 року в Україні налічується 1 тис. 310 великих прийомних родин (ДБСТ), де виховуються від 5 до 10 дітей сиріт і дітей позбавлених батьківського піклування.
На Харківщині до повномасштабного вторгнення рф працювало 18 установ соціального захисту населення, у частині з них виховувались неповнолітні діти-сироти та діти без батьківського піклування. Деяким інтернатам довелося побути в окупації. Більш того, ворог руйнував приватні будинки, де проживали великі прийомні родини. Із 24 лютого 2022 року прийомні родини та інтернати евакуйовували на західну частину країни або ж за кордон.
І попри те, що в Харківській області кількість дітей, які виховувалися у ДБСТ, була вища за середній показник по країні, курс на влаштування дітей у сім’ї триває. Очільник обласної військової адміністрації Олег Синєгубов неодноразово заявляв, що інтернати мають піти в минуле, а діти – влаштовані у сімейні форми виховання. Для держави й області цей напрям продовжує бути пріоритетним.
Як результат, на вересень 2023 року 97% дітей-сиріт та дітей без батьків із Харківщини отримали родини. А безпосередньо під час війни 171 дитина влаштована до сімейних форм виховання.
За ініціативи Першої Леді Олени Зеленської, у межах проекту "Адреса дитинства" для великих прийомних родин із прифронтових регіонів уже будуються перші нові будинки. Житло для ДБСТ буде інклюзивними, енергоефективним. Оселі умеблюють та обладнають побутовою технікою. Загальна площа кожного будинку – 285,5 кв. м. У дворі облаштують підземне модульне бетонне укриття. Передбачено п’ять дитячих спалень, батьківська кімната, кімнати для ігор та навчання.
Харківщина також бере участь у проекті: для родини Дрильчуків із вісьмома дітьми, які через російську агресію втратили дім у Куп‘янському районі, збудують нову оселю.
Усі діти, і особливо сироти, мають законне право на щасливе дитинство. Яке у них забрали окупанти. Навіть у складних умовах кожен із нас може підтримати маленьких українців. Свій внесок робимо і ми з командою однодумців, за фінансової підтримки небайдужих меценатів. Із останнього – організували для дітей із прийомних родин оздоровлення в Болгарії та відпочинок в Польщі.
Не маю сумнівів, що одного дня Україна назавжди позбудеться інтернатів, а у кожної дитини буде сім'я. В Австрії, Норвегії – 0,1% дітей виховуються в інтернатах, у Польщі, Болгарії, Румунії, Молдові – 0,5%. Ці цифри яскраво демонструють – усе можливо, і усе залежить від нас.