Час у руках людини: що ми з ним робимо?

Як або чим можна виміряти час? Годинник вказує не на сам час, а на певне розташування стрілки, яке ми співвідносимо з умовними одиницями часу – годинами. Ми умовно називаємо це часом, але й досі це поняття лишається для людства великою таємницею. Час не є тим, що існує саме собою, він є лише формою буття чогось тимчасового, того, що колись перестане існувати. Тому час – це категорія дуже відносна, яка виявляється лише у співставленні. Гарно про це сказав святитель Василій Великий: "Минуле пройшло, майбутнє ще не настало, а теперішнє вислизає від нашого осягнення перш, ніж буде нами пізнаним…".

Час є невід’ємною умовою існування тимчасових речей, і людей в тому числі. Часу не існує у вічності, тож Бог створив наш світ не у часі, а разом з часом. І цей час дарований кожній людині – різний. Навіщо? Щоби визначитись, якою буде для неї вічність. Час для християнина – це скарб, за який "купується" вічність.

Дуже великою помилкою є спокуса вважати цей скарб невичерпним або своєю власністю, думаючи, що лише ми самі можемо планувати власне життя. "Хочеш розсмішити Бога – розкажи Йому про свої плани" – недарма існує така приказка. Але Богу не смішно через те, що його улюблені створіння, люди, так нерозумно розпоряджаються Його щедрими дарами, що марнують свої можливості й таланти на накопичення земного багатства, на жорстокі війни, на досягнення тимчасових насолод, на узалежнення від грошей і слави, на нищення планети. Плани людей дуже часто служать не на благо ближнім, правді і Богу, а на задоволення егоїстичних та дрібних у вимірі вічності цілей.

Час для людей і час для Бога – різний. Про це нам нагадує святий апостол Петро: "Єдине ж не повинно бути приховане вiд вас, улюбленi, що у Господа один день, як тисяча рокiв, i тисяча рокiв, як один день" (2 Петр. 3: 8 ). Наш земний день завжди завершується ввечері, а "день" нашого життя, образно кажучи, на жаль, найчастіше в полудень – тоді, коли, здається, ніби мали б ще пів дня/життя попереду… Часу завжди не вистачає на важливі речі. Його завжди бракує, коли йдуть у вічність рідні та близькі. Втрачений час ніколи не можна повернути. Тож – не гайте часу! Живіть кожну хвилину, кожну секунду, яку дарує нам Господь, наповнюючи їх корисним, добрим і важливим змістом.