Вихідні у Луцьку, Тернополі та Чернівцях: Турецька криниця, резиденція митрополитів та парк, що будували усі тернополяни

RegioNews розповідає, що можна цікавого подивитися у Луцьку, Тернополі і Чернівцях.

Луцьк і його візитівка – замок Любарта

Луцьк є одним з найстаріших міст України, адже налічує майже тисячолітню історію. Перша згадка про це місто датована 1085 роком, що майже на 200 років більше, ніж історія Львова.

Візитівкою Луцька є старовинний замок Любарта, що, до речі, зображений на купюрі у 200 гривень. Його ще називають Луцьким замком, або Верхнім замком. Заснування замку датовано 1340 роком, але ще в 10 столітті на цьому місці вже було поселення зі своєю фортецею. Саме ж будівництво замку, який туристи можуть бачити сьогодні, розпочалось у 1350-ті роки за часів Любарта – великого Князя Волинського з 1340 до 1383 років. Також Любарт був Галицьким князем, а батьком Любарта був великий Князь Литовський Гедимін.

Після побудови Луцького замку він слугував резиденцією для князя Любарта, а після того, як під час Люблінської унії Королівство Польське та Велике князівство Литовське об’єдналися у Річ Посполиту, замок у Луцьку став резиденцією королів, а також адміністративним центром Волинського воєводства.

У другій половині 18 століття Луцький замок потроху почав втрачати свою велич, адже і у самій Речі Посполитій відбувалися процеси, що невпинно вели до руйнування цього державного утворення. Зрештою у самому кінці 18 століття Річ Посполита зникла з карти Європи. Згодом замок у Луцьку все менше використовувався за призначенням, а після того, як у 19 столітті Волинь стала частиною Російської імперії, фортецю взагалі перестали використовувати, як таку. З часом замок Любарта почав перетворюватися на руїни і лише протягом 20 століття його потроху почали реставрувати. Наразі так званий верхній замок має досить пристойний стан і відкритий для відвідувачів. Вже у 21 столітті також відбулась реставрація Окольного замку і він наразі теж відкритий для усіх бажаючих. До речі, в ньому є підземна частина.

Фото: wikipedia.org

Величний будинок скульптора Голованя

Неодмінно слід відвідати відносно нову локацію у Луцьку, але дуже цікаву. Йдеться про так званий Будинок скульптора Голованя. Справа в тому, що раніше у Луцьку проживав скульптор Микола Головань і він створював різноманітні скульптури для міста. Місцева влада вирішила віддячити скульптору, а тому надала йому у користування земельну ділянку, де Головань звів будинок. Двоповерхова будівля прикрашена вишуканими балконами наче з дитячих казок про лицарів та королів. Біля паркану є колони та різноманітні чудернацькі скульптури. Загалом на території садиби налічується близько 500 різноманітних витворів. Подейкують, що сам скульптор навіть називав своє помешкання будинком-вернісажем. На жаль, минулого року Микола Головань помер, але його унікальний будинок досі радує око місцевим жителям і туристам.

Фото: wikipedia.org

Музей-аптека і "Лесина вітальня"

На вулиці Драгоманова у Луцьку розташований Будинок Косачів. Тут свого часу працював батько Лариси Петрівни Косач (Лесі Українки). Сама ж письменниця проживала у цьому будинку у 1890-1891 роках. Тут зберігся внутрішній дворик будівлі, а ще є спеціальна експозиція "Лесина вітальня".

Можна також відвідати найдавнішу у Луцьку аптеку, якій вже майже 200 років. Діяв цей заклад ще із середини 19 століття і саме тут, як стверджують історики, виготовлялись ліки, зокрема, і для Лесі Українки, коли вона проживала у Луцьку. Сьогодні тут діє аптека-музей, де можна побачити, як виготовляли ліки 100-150 років тому. Зі старовинного інвентаря є ступки для подріблення порошків, спеціальні машинки, що завальцовували флакони, а також мірні циліндри та різноманітні балони для зберігання настоянок. До речі, в експозиції є навіть аптечний посуд якому вже майже 500 років. Його свого часу знайшли археологи, коли проводили розкопки у старому місті. Після цього знахідки передали до аптеки-музею.

Варто відвідати також одну з центральних вулиць, що носить ім’я Лесі Українки. Вулиця є пішохідною і саме тут можна помилуватися старовинними забудовами Луцька, багато з яких зведені ще у 19 столітті. Багато будинків мають внутрішні двори в які можна зайти, щоб відчути колорит старовинного Луцька. Також тут знаходиться сквер, де встановлений цікавий знак, на якому вказані міста-побратими Луцька, серед яких є польські Люблін, Жешув, Торунь, Ольштин, Білосток, а також литовський Тракай, китайський Цянгтан, грузинський Горі та інші міста.

Тернопіль і його величний міський став

Перебуваючи у Тернополі, слід обов’язково поїхати до Міського ставу, що знаходиться фактично у центрі міста. Як не дивно, але це штучна водойма і викопали її на місці колишніх боліт, що були розміщені на частині річки Серет. До речі, ставу фактично стільки ж років, як і самому Тернополю. Місто засноване у 1540 році Яном Амором Тарновським – державним, політичним та військовим діячем Польського королівства. У 1548 році Тарновський отримав право звести греблю та став у заплаві річки Серет, щоб забезпечити неприступність фортеці від набігів турків та татар.

За часів Другої світової війни став був повністю зруйнований, але після війни його почали оновлювати. Повністю відновили став лише у другій половині 50-х років минулого століття. Наразі площа цієї величезної водойми складає 300 гектарів, що робить її однією з найбільших штучних водойм в Україні.

Фото: wikipedia.org

Тут, до речі, розташований і острів закоханих до якого можна дійти за допомогою містка, який з’єднує цю романтичну місцину з набережною міського ставу.

Парк Нацвідродження та найпопулярніший майдан

У вихідні безумовно потрібно сходити на Театральний майдан. Це найулюбленіше місце тернополян, де вони проводять вільний час та діляться останніми плітками у місті. На майдані розташований Тернопільський академічний обласний драматичний театр імені Тараса Шевченка. Звідси і назва самого Театрального майдану.

Парк Національного відродження є досить унікальним, адже створювався майже 50 років тому методом так званої народної будови. Фактично більша частина старшого покоління тернополян, як то кажуть, приклали руку до будівництва цього парку. У парку росте понад 60 видів дерев та кущів: каштан кінський, клен американський, береза пухнаста, берлінська та канадська тополі, верба біла, горіхи, туї, ялівці та багато іншого.

Фото: wikipedia.org

Тут також багато атракціонів серед яких є і колесо огляду, з якого дуже гарно видно місто.

Чернівці та його візитівка

Візитівкою міста є пам’ятка архітектури – резиденція митрополитів Буковини і Далмації. Хоча більше ця споруда відома, як Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. Цей величний архітектурний ансамбль будували майже 20 років, з 1864 до 1882 років.

У 1775 році частина Буковини увійшла до Габсбурзької монархії, що згодом призвело до створення Буковинської єпархії з центром у Чернівцях. Пізніше було зведено Єпископську резиденцію. Втім, роки йшли і виникла потреба у більшій резиденції. Тому було вирішено будувати величезну резиденцію, а витратили на це просто астрономічні на той час майже 2 млн гульденів. Частину цих коштів напряму виділяло Міністерство культури та освіти Австро-Угорщини. До речі, нову резиденцію майже повністю зводили з місцевих будівельних матеріалів. Родзинкою цього архітектурного шедевру є мармурова зала, яку виконали з білого та чорного мармуру. Під час Другої світової війни, коли нацисти відступали з Буковини, мармурова зала була майже повністю знищена, але її згодом відновили.

Також тут є Червона зала, де збирався Священний Синод. У Блакитній залі розміщувалась бібліотека митрополита, а у Зеленій залі – його робочий кабінет. У другій половині 20 століття у колишній на той момент резиденції митрополитів розмістили корпуси Чернівецького університету.

Фото: wikipedia.org

Театральна площа і місцеві плітки

Зазвичай місцеві мешканці збираються на Театральній площі, щоб обговорити останні новини міста. Тут вимощені красиві алеї для прогулянок і є багато лавок, щоб без поспіху перепочити. Окрасою площі є Чернівецький академічний обласний український музично-драматичний театр імені Ольги Кобилянської. До речі, варто також відвідати і вулицю Ольги Кобилянської, що є повністю пішохідною і вимощена бруківкою. Саме тут розміщено багато затишних кав’ярень з буковинським колоритом, а також сувенірних лавок.

Цікавим місцем у Чернівцях є площа Пресвятої Марії, яка донедавна називалась площею Турецькою. Саме тут знаходиться найстаріше у місті водне джерело. Воно вважається історичною пам’яткою, а зберіглося ще з тих часів, коли Буковина входила до Османської імперії. Та й загалом сучасна площа Пресвятої Марії вважається одним з найстаріших місць у Чернівцях. Так історично склалось, що вода у Чернівцях знаходиться на дуже великій глибині, а тому раніше за відсутності технологій місцеве населення майже не мало своїх криниць. Тому саме джерело на сучасній площі Пресвятої Марії було фактично єдиним місцевим, де можна було взяти питну воду. Наприкінці 18 століття це джерело було впорядковане, а місцеві почали називати його Турецькою криницею. Згодом у Чернівцях з’явились десятки криниць, але саме Турецька мала найбільший попит.

Фото: wikipedia.org

За часів СРСР колодязь занепав і лише у 2008 році, до 600-річчя Чернівців, тодішню Турецьку площу було повністю реконструйовано, а криниця набула нового значення. Наприклад, тут було відновлено резервуар для води, а над самим джерелом повністю відновлено павільйон у турецькому стилі.

Музей архітектури та побуту

На вулиці Світловодській, 2, розташований музей просто неба, де працюють експозиції, що відтворюють життя та побут людей, що проживали на території сучасної Буковини у 17-20 століттях. Тут є наступні експонати: хати, комори, курники, стайні та багато усього іншого, що стосувалося побуту. А ще є понад 8 тис. одиниць предметів, що використовувались нашими предками: одяг, різноманітні знаряддя праці, меблі, посуд, книги і таке інше.