Ветеран із Вінниччини, який втратив на війні ногу, пробіг Токійський марафон

Про це він повідомив на своїй сторінці у Facebook, передає RegioNews.

"Токійський марафон 2024 року - місію виконано. Це третій марафон із ТОП-6. Це той самий вектор, який повинен був показати, чи все правильно ми робили. На годину кращий результат за всі попередні марафони - 4 години 50 хвилин. Це показник, що ми зробили усе правильно", - сказав на опублікованому після забігу відео Кашпур.

Ветеран зазначив, що дуже задоволений таким результатом. Проте відзначив, що тепер потрібно буде працювати ще краще, аби у майбутньому перевершити нинішнє досягнення.

Він подякував рідним і близьким за підтримку, а також своїм побратимам, які колись врятували йому життя. Крім того, він звернувся і до поранених українських військових.

"Поранені хлопці та дівчата, шукайте себе, займайтеся пошуком, вставайте із ліжок. Ми потрібні цій країні і ця країна потрібна нам. Наша боротьба не закінчена... Ми обов'язково переможемо на усіх фронтах і розбудуємо те, за що загинули і продовжують гинути наші побратими і посестри. Слава Україні!". - сказав спортсмен із Вінниччини.

Токійський марафон входить до ешелону найбільш престижних марафонів світу — серії World Marathon Majors. Українську команду цьогоріч підтримує Благодійний фонд "Громадянин", який взяв на себе всі питання по організації поїздки.

За інформацією БФ "Громадянин", до подолання 42 кілометрів марафону у Токіо готувалися два українські ветерани - Роман Кашпур та Юрій Козловський. Під час підготовки та проведення забігу спортсмени підтримували збір коштів на протезування та реабілітацію тяжкопоранених українських бійців.

Роман Кашпур пішов воювати добровольцем у 2016 році у віці 19 років. У 2019 році поблизу Марʼїнки підірвався на міні, втратив кінцівку. Після поранення знайшов себе у спорті. Менш ніж через рік після ампутації переміг в "Іграх героїв". У грудні 2021 року встановив рекорд України, протягнувши 16-тонний літак Ан-26 на відстань 6,4 м за 44 секунди.

Після повномасштабного вторгнення знову пішов боронити країну, через пів року повернувся додому у місто Хмільник і зайнявся волонтерством та спортом.