Директор ЦРУ в Москві: саміт трьох чи перевірка Путіна на готовність до миру

Історія з таємним візитом директора ЦРУ Джона Реткліффа до москви стає дедалі показовішою. Axios повідомляє, що під час переговорів він запропонував провести тристоронню зустріч Дональда Трампа, Володимира Зеленського і владіміра путіна – фактично спробувати перезапустити переговорний процес, який завис ще кілька місяців тому.

Сам візит уже не чутка. Його підтвердили і Вашингтон, і кремль. 25 серпня Реткліфф прилетів до москви й зустрівся з директором Служби зовнішньої розвідки рф Сергієм Наришкіним та директором ФСБ Олександром Бортниковим. З путіним він не зустрічався, але той був оперативно поінформований про результати переговорів.

За інформацією Axios, одним із завдань Реткліффа було з'ясувати, чи здатні керівники російських спецслужб переконати путіна повернутися до переговорів за американського посередництва. Саме в цьому контексті й прозвучала ідея зустрічі Трамп – Зеленський – путін.

Але тут важливо не плутати бажане з дійсним: це лише пропозиція. Домовленості про саміт немає. Вашингтон пропонував подібний формат і раніше. Зеленський принципово не заперечував. Відмовлявся саме путін. Станом на сьогодні немає ані його публічної згоди, ані узгоджених дати, місця чи порядку денного.

Київ про переговори Реткліффа знав. 28 серпня Зеленський підтвердив, що американська сторона поінформувала Україну про серію зустрічей у москві, подякував США за "необхідну тональність розмови з росією" і наголосив: росія має закінчити свою війну.

Але сама місія директора ЦРУ, схоже, була значно ширшою за чергову "миротворчу ініціативу".

За даними Reuters, під час переговорів порушувалося питання можливих російських операцій проти країн НАТО, а також підтримки москвою Ірану. Трамп публічно применшив значення візиту, назвавши його "напіврутинним".

Проте поїздки директорів ЦРУ до москви рутиною точно не є. Попередній відомий візит такого рівня відбувся у листопаді 2021 року, коли директор ЦРУ Вільям Бернс приїжджав попередити кремль напередодні великої війни.

Є ще одна показова деталь. AP повідомляє, що Вашингтон завчасно поінформував Київ про перебування американської делегації в москві й попросив тимчасово утриматися від ударів по москві, Санкт-Петербургу та частині північних районів рф до її відльоту. По інших цілях українські удари продовжувалися.

Це вже дає підстави говорити не про готовий "мирний трек", а передусім про канал стратегічної кризової комунікації між Вашингтоном і москвою. І тут варто дивитися не на дипломатичні заяви, а на те, що робить сама росія.

Українська сторона заявляє про розвідувальні дані щодо підготовки російським командуванням кількох сценаріїв операцій на півночі України, де серед потенційних напрямків називаються Київ і Чернігів. Водночас Зеленський повідомив про плани кремля провести після вересневих виборів додатковий набір близько 300 тисяч військових і надалі нарощувати армію. росія збільшує виробництво ракет, продовжує масовані повітряні атаки і не демонструє жодних ознак підготовки до згортання війни.

Тому головне питання сьогодні не в тому, чи вдасться посадити Трампа, Зеленського і путіна за один стіл. Посадити можна. Питання – з чим путін за цей стіл прийде.

Якщо з готовністю припинити вогонь, відмовитися від ультиматумів і перейти до переговорів про реальне завершення війни – така зустріч має сенс.

Якщо ж росія паралельно готує нові наступальні операції, мобілізує сотні тисяч людей, нарощує ракетне виробництво і використовує переговори лише як паузу для перегрупування, саміт перетвориться на черговий дипломатичний спектакль.

Більше того, для москви сама фотографія путіна поруч із президентами США та України вже є політичним призом. Це можливість показати власному суспільству і зовнішньому світу, що після років агресії, окупації та воєнних злочинів із ним усе одно розмовляють як із рівним.

Саме тому Україні важлива не сама зустріч. Важливі умови, на яких вона може відбутися.

Реальний тест для кремля сьогодні дуже простий: не слова про "готовність до миру", а припинення ударів, відмова від максималістських територіальних вимог, готовність до механізмів контролю, гарантій безпеки та відповідальності за порушення домовленостей.

Поки цього немає, візит Реткліффа варто сприймати не як початок миру, а як спробу Вашингтона з'ясувати, чи існує в кремлі взагалі точка, з якої може початися серйозна розмова.

Бо поки що росія демонструє не готовність завершувати війну, а готовність продовжувати її – паралельно торгуючись за вигідніші для себе умови.

І саме це сьогодні є головним.