Розворушивши "політичний мурашник", Зеленський намагається намацати свою гру

Поки його рішучі дії з приборкання Медведчука і наскоки на Порошенка спрямовані на зростання уваги до себе, інтересу до своїх дій і, зрештою, на зростання рейтингу довіри, а не на розв'язання кардинальних проблем країни - боротьба з бідністю, зміцнення обороноздатності країни, радикальні політичні реформи та боротьба з елітною корупцією.

Одна справа підірвати політичну ситуацію, інша справа, наполегливо і цілеспрямовано робити те, що потрібно країні, а не намагатися надовго прибрати з шахової дошки небезпечних політичних конкурентів, на місці яких тут же з'являться інші. Це нескінченна боротьба, яка пожирає сили і час будь-якого політика, якщо у нього немає власної стратегії для країни.

Що вибере Зеленський – цю нескінченну боротьбу за зміцнення своєї особистої влади або спробу проведення реформ? Зеленський прекрасно розуміє, що проведення радикальних реформ буде болючою не тільки для верхівки, але й для населення, замордованого кризою, епідемією і війною. І розгубивши бездарно, за два роки свій величезний рейтинг підтримки він вже боїться втратити ще більше. Час згаяно, а "машини реформ" він так і не створив.

Тепер, розворушивши "політичний мурашник", Президент Зеленський намагається намацати свою гру. Але його зупиняє страх перед новими гравцями на політичній сцені та зростанням політичної невизначеності, непередбачуваністю навіть найближчого майбутнього, через підняту "турбулентність". І друга гостра проблема Зеленського - це невміння шукати і залучати у свою президентську діяльність сильних, перспективних і незалежних гравців у свою команду, яка так і не сформувалася. Всі хто оточує Зеленського, не посилюють його, а швидше за все, бездарно і корисливо використовують його повноваження, ресурси і авторитет, а не приносять свій внесок у загальну справа країни, якого немає.