Падіння режиму Асада у Сирії – нищівний геополітичний удар для Росії

Станом на зараз можна констатувати, що режим родини Асадів, який правив Сирією десятки років впав. Це приголомшлива подія, яка без сумніву матиме потужні геополітичні наслідки для всього регіону і може привести до так званого ефекту "доміно". Втім важливо зазначити, що сценарію зовнішньої експансії в сусідні арабські країни, яким лякають проросійські експерти, не буде. Проти такого сценарію працюють декілька чинників.

Перше, і найголовніше, сирійці втомилися від багатолітньої війни і прагнуть її завершити якомога швидше. Зруйнована економіка та інфраструктура потребує значних зусиль по їх відновленню, що неможливо в умовах триваючого конфлікту. Політичні лідери повстанців усвідомлюють, період ейфорії мине дуже швидко і без дієвого перехідного уряду, який буде визнаний світом, неможливо провести нові вибори, які забезпечать легітимну владу.

Паралельно з цим необхідно розпочати масштабний внутрішньополітичний переговорний процес для визначення майбутнього територіального устрою Сирії та пошуку компромісів між різними угрупованнями. Не секрет, що представники різних угруповань по різному ставляться до майбутнього політичного устрою, ролі релігії та прав меншин – все це потребує переговорів та узгоджень, до того швидких. Певні підвалини для цього закладені – одним із чинників успіху Хаят Тахрір аш-Шам став успішні домовленості укладені їх лідером - Абу-Мухаммадом аль-Джулані з представниками інших етно-конфесійних груп та шейхами племен. Припускаю, що цей тренд продовжиться й надалі.

Сценарій розпаду Сирії, як то відокремлення Латакії, або контрольованих курдами районів північно-східної Сирії вважаю малоймовірним.

Одним із своїх завдань Джулані в інтерв’ю CNN визначив звільнення Сирії від іноземної присутності. Нагадаю, що окрім росіян та іранців, частину сирійської території контролюють Туреччина та Ізраїль. Причому останній вдерся до Сирії буквально в день падіння режиму Башара Асада, створивши так звану "зону безпеки". Очевидно, що остаточне вирішення питання іноземної присутності в Сирії, особливо, коли мова йде про Туреччину, може бути вирішено лише після виборів нової влади. Очевидно також, що жодна сирійська влада не визнає Голанські висоти, сирійську територію, окуповану та анексовану Ізраїлем, як територію єврейської держави. Який тут буде процес, сказати поки важко, але на початковому етапі скоріше за все повстанці утримаються від прямого протистояння з Ізраїлем.

Залишається невизначеним питання Хезболли. Припускаю, що сирійці прагнутимуть подальшого ослаблення шиїтського впливу в Лівані і переформатуванню ліванської політики в дусі "Кедрової революції" 2005 року.

Іран, як і росія, станом на зараз є головними лузерами. Зусилля, які витратила москва на посилення свого геополітичного положення на Близькому Сході пішли коту під хвіст. Це нищівний геополітичний удар, що скоріше за все підірве позиції кремля в регіоні і є явною демонстрацією російської неспроможності захищати своїх сателітів на тлі гігантських втрат в Україні. Тегеран у свою чергу, втратив так званий шиїтський коридор, який вони ретельно будували з 2015 року. Поразка експедиційного корпусу КВІР "Аль-Кудс" матиме суттєвий негативний вплив на позиції КВІР всередині Ірану, що може підштовхнути помірковані сили до перегляду їхньої ролі всередині країни. Такий сценарій може призвести до розколу еліт в Ірані і початку кінця ісламістського правління.