«У плануванні та фінансуванні регіонального розвитку України – повний безлад», – Юрій Третяк
Для економічного розвитку країні потрібні далеко не тільки природні ресурси та щедрі фінансові вливання інвесторів і держави. Як і для будь-якого бізнес-проекту, тільки в цьому випадку – у глобальному масштабі, потрібні нові ідеї, ентузіазм, професіонали, зацікавлені в кінцевому результаті, план дій та законодавство, яке дає справедливе поле для діяльності. Сьогодні в України є ентузіазм, особливо з урахуванням європейських перспектив на горизонті; є ідеї та фахівці, проте, на жаль, немає жодної стратегії. Наразі кожен регіон, маючи власну специфіку в територіальному положенні, кліматичних особливостях, ресурсному забезпеченні, залучає лише точкову допомогу закордонних та вітчизняних інвесторів, яка і є найбільшим внеском у його розвиток. Для того щоб виправити цю ситуацію, Європейський союз ініціював в Україні масштабний проект «Підтримка політики регіонального розвитку в Україні», про який RegioNews поспілкувалося безпосередньо з його керівниками – Коліном Меддоком та Юрієм Третяком.
Чим зумовлена ініціація такого проекту в Україні, яка його специфіка?
Колін Меддок (К.М.) Якщо не буде втіленим весь план координації секторів у прив’язці до регіонів, економічні проблеми України будуть загострюватися, а можливості будуть втрачені. Політика регіонального розвитку потрібна, щоб координувати всі ці процедури, потрібно мати дуже якісну політику та дуже гарні стратегії. Оскільки це настільки складна справа, що різні люди можуть дивитися на неї під різним кутом. Громадянин, який живе в регіоні, має на проблему власну точку зору, яка відрізняється від тієї, яку має губернатор, яку має керівник лікарні в тому ж регіоні. Ми бачимо, що цей віз в різні боки тягнуть ті коні, які до нього прив’язані. Якщо ми не забезпечимо їм рух в один напрямок, тоді нічого доброго не відбудеться. Фактично, з метою вирішення всіх цих проблем, ЄС ініціював проект «Підтримка політики регіонального розвитку в Україні». Для того, щоб забезпечити краще майбутнє для європейської України, вирішивши питання у цій сфері.
Проект має на меті співпрацю та допомогу, з одного боку, уряду України, з другого боку, регіону, для того щоб виробити спільне бачення руху, на основі тих практик, які є в ЄС. Є дві ключові частини цієї програми. Є підтримка та залучення різних суб’єктів у цей процес, і є так звана грантова частина, на 25 мільйонів євро, яка входить в цю програму. Власне цю грантову програму реалізовує ЄС, вони відповідальні за цю програму, але наш проект дозволяє краще використовувати її регіонам.
Колін Меддок: «В нас є завдання – подивитися по-новому на саме поняття депресивності регіонів України»
Проект має три компоненти. Перший компонент спрямований на інституційну підтримку регіонів. Ми маємо допомогти уряду України розробити Державну стратегію регіонального розвитку до 2020 року, включно з планом реалізації цієї стратегії. Ми здійснили аналіз стану справ у розвитку регіонів, розробивши так званий аналітичний звіт. Ми даємо сприяння Мінекономрозвитку в його адмініструванні міжвідомчої координаційної комісії з питань регіонального розвитку. Ми дивимося також на можливість допомогти з організацією збору інформації статистичної, а також моніторингу розвитку економіки для Мінекономрозвитку та інших інституцій.
В нас є завдання – подивитися по-новому на саме поняття депресивності регіонів України. Але найважливіше в цьому компоненті є те, що проект допоможе регіонам розробити регіональні стратегії розвитку і плани їх реалізації.
Другий компонент цікавий тим, що він допомагає подивитися на регіональний розвиток з точки зору різних людей. У минулому ЄС та інші організації дивилися на регіональний розвиток як на процес, який реалізується інституціями. Але тут важливо зрозуміти, що в цих інституціях є люди, які є частинами цих інституцій. Ми повинні підтримати створення мережі фахівців з місцевого та регіонального розвитку, і цей процес вже розпочався. І ми сподіваємося, що в кінці листопада ми зможемо провести першу зустріч першого набору цих людей.
Друга річ – це створення і підтримка діяльності так званого ресурсного консультаційного центру, який би допомагав різним інституціям та суб’єктам регіонального розвитку. І третє – це запуск та адміністрування грантової програми ЄС. Ця грантова програма в першу чергу стосується регіональних інституцій, обласних адміністрацій та рад. Фактично, вона буде реалізована через два конкурси проектів. Перший конкурс вже практично завершено, другий конкурс буде оголошено в березні-квітні 2014 року. Кошти виділяються в рамках програми тим інституціям, які запропонують проекти, що допомагатимуть їм долати певні виклики та досягати певних результатів.
На сайті проекту (http://surdp.eu/) сказано, що єдиним джерелом інформації про конкурс заявок є безпосередньо сайт європейської делегації (http://ec.europa.eu/europeaid/work/funding). Чому такому важливому проекту, для кого потрібно залучити максимум учасників, не надали більш широкого розголошення?
Юрій Третяк (Ю.Т.). Оскільки програма стосується інституцій, обласних адміністрацій, уряду, це та аудиторія, з якою ми співпрацюємо з точки зору їх інформування.
К.М. У квітні-червні цього року в нас була дуже інтенсивна програма з інформування всіх цих структур, по шість інформаційних заходів у шести регіонах. Івано-Франківськ, Львів, Рівне, Харків, Дніпропетровськ, Миколаїв. Власне, ми спрямовували цю інформацію для майбутніх бенефіціарів, не для широкого загалу.
Робилося це в два способи. Перший – це інформаційні секції для всіх потенційних заявників, які були означені в офіційних документах грантової програми, і потенційних аплікантів попросили заповнити концептуальні ноти, короткий опис проекту, який би вони хотіли подати. Надійшло дуже багато концептуальних нот, вони були оцінені, і лише певна кількість аплікантів були запрошені до другого етапу оцінки. Тому широкого розголосу не було. Широка інформаційна частина була зроблена в регіонах, для того щоб якомога більша кількість людей подала концептуальні ноти. Друга частина вже вузька, ми працюємо з фіналістами. І знову ми розпочнемо етап широкого інформування в березні-квітні наступного року про новий конкурс. Ще раз наголошу, що це програма Європейського союзу, положення про конкурс, всі вимоги та всі умови були розроблені та знаходяться в руках представництва ЄС в Україні. І для того, щоб забезпечити фактичність інформації і точність, було вирішено, що ця інформація буде знаходитися на сайтах ЄС, в даному випадку на сайті представництва ЄС в Україні. І в ЄС є програмні положення про те, як такі грантові програми мають адмініструватися, які програмні елементи мають розроблятися.
Чому держава не робить кроків для полегшення життя бізнесу, хоча прохань від підприємців щодо законодавства не так багато, і влада визнає їх доцільними?
Ю.Т. Якщо говорити про державну регіональну політику в таких великих країнах, як Україна, ми не можемо говорити про якусь однорідність територій, не всі території знаходяться в однакових умовах. І роль держави – подивитися, зрозуміти, де які можливості та проблеми, а також забезпечити рівний доступ людини до публічних послуг, до можливості економічного, соціального, культурного розвитку незалежно від місця проживання.
Щодо підприємців, є два аспекти ролі держави в регіональному розвитку. Перший – це політика, нейтральна до територій. Це лібералізація економічних умов для ведення бізнесу. І це не стільки роль регіональної політики, це загальнонаціональні проблеми. Друга сторона питання – регіони в нас дуже неоднорідні. І роль держави полягає в тому, щоб забезпечити доступ до різних послуг та економічних можливостей, десь посприяти, якщо в регіоні немає бізнесу, дуже вузька база для надходження податків, – в такому разі держава має подумати, як виростити там цей бізнес, як спростити життя малому та середньому бізнесу.
Юрій Третяк: «Кошти Державного фонду регіонального розвитку потрібно використовувати на комплексні проекти регіонального розвитку, а не лише на об’єкти соціальної інфраструктури»
Регіональна політика має два підходи – підхід зверху вниз і підхід знизу вгору. З одного боку, держава повинна бачити, що відбувається в регіонах, і розуміти, яким чином можна збалансувати розвиток різних регіонів, як стимулювати бідніші регіони і як не зашкодити розвитку багатших. З другого боку, кожен регіон відповідальний за те, щоб на основі своєї стратегії розвитку вирішити три питання: 1) використати свої конкурентні переваги, залучити той бізнес, як внутрішній, так і зовнішній, який дасть можливість використати всі наявні можливості; 2) відповісти на виклики розвитку; 3) нівелювати ризики, які стоять на заваді розвитку. В першу чергу це питання самого регіону – як організувати роботу з інвесторами, з бізнесменами, щоб дати їм можливість розвиватися. Проблема в тому, що у нас дуже мало ресурсів, які регіон може використовувати на покращення свого стану. Наш проект і допомагає в Україні створити таку систему, яка б дозволила, з одного боку, реалізовувати державну стратегію регіонального розвитку, а з другого боку, надати кожному регіону можливість реалізувати свою стратегію розвитку.
Повинен бути фінансовий інструмент, який дасть змогу регіону реалізувати свою стратегію розвитку, і таким механізмом, який був створений, знову ж таки, за допомогою ЄС, є Державний фонд регіонального розвитку. Фонд був створений на початку 2012 року, але, на жаль, сьогодні він працює ще не в той спосіб, в який задумувався. Наше завдання – виправити ці помилки. Це означає надати можливість і надалі використовувати кошти Фонду в автоматичному режимі, і спрямувати їх на фінансування реалізації стратегії регіонального розвитку. На жаль, в Україні не до кінця розуміють, для чого потрібен такий фонд.
Україна вже давно проголошує програми регіонального розвитку, мабуть, від самого здобуття незалежності, але, якщо вони не працюють, то вони, мабуть, просто декларативні?
Ю.Т. Справа в тому, що в нас таких програм не було і немає. Що стосується планування регіонального розвитку зверху вниз, то в нас на сьогодні є лише один документ, − це Державна стратегія регіонального розвитку до 2015 року, яка, на жаль, не мала плану своєї реалізації. Тобто це був документ, який визначав певні цілі, певні пріоритети на довгий період часу, до 2015 року, а розроблена вона була в 2006 році. Цей документ ніяк не виконувався. Тобто говорити про планування державної регіональної політики в Україні можна лише в тому сенсі, що цей документ був, і все. Колись була також субвенція на соціально-економічний розвиток, кожен рік вона і планувалася, і реалізовувалася щороку під різні пріоритети і завдання. Є окремі державні цільові програми та субвенції, які стосуються розвитку територій, це, наприклад, державна цільова програма розвитку малих міст України, але вона: а) не фінансується; б) жодного заходу не було реалізовано. Є державна цільова програма, яка стосується розвитку транскордонного співробітництва, яка мала б допомогти прикордонним регіонам співфінансувати проекти транскордонної співпраці, які ЄС по всьому своєму кордону веде, але знову ж таки, на неї, як правило, не виділяються кошти.
Юрій Третяк: «Державні програми регіонального розвитку в Україні не фінансуються і не мають жодного плану виконання»
У нас зверху вниз щодо планування і фінансування – повний безлад. Наше завдання – зробити так, щоб управління регіонами було системним. Внаслідок прийняття Закону України «Про засади державної регіональної політики» можуть бути створені агенції регіонального розвитку нового типу. Ті, які є сьогодні в Україні, в більшій мірі консалтингові агенції, які можуть і надалі існувати і активно працювати. В регіонах важливо забезпечити висхідні процеси розвитку через залучення якомога ширшого кола заінтересованих суб’єктів розвитку. І будь-який програмний цикл повинен завершуватися оцінкою його на предмет того, що досягнуто, а що не досягнуто, для того, щоб врахувати це в новому програмному циклі. В ЄС програмний цикл становить 7 років. У нас в країні це один рік. У нас є середньострокове бюджетне планування, але лише на папері. Тобто якщо в нас є проект на три роки, то наступного року він може просто закінчитися, тому що бюджет затверджується на 1 рік, і якщо наступного року вирішать, що цей проект не важливий, він пропадає.
В Україні всі елементи системи є, але вони не працюють. Проблема також в тому, що багато донорів не працюють безпосередньо з урядом. В основному вони надають точкову допомогу. А в питаннях політики системно, фахово, тривало з урядом України працює переважно лише Євросоюз.
Чи розуміє ЄС масштаби корупції та нецільового використання коштів в Україні? Чи не станеться осідання коштів десь не за призначенням?
Ю.Т. ЄС дуже багато уваги приділяє саме цим питанням. І у певний момент, це було роки 2-3 тому, настав момент, коли зупинилася вся допомога, і технічна, і фінансова. ЄС, побачивши, як працюють в Україні державні закупівлі, зупинив допомогу до того моменту, поки не буде змінено закон про державні закупівлі. Що ж до грантової програми, то всі процедури будуть здійснюватися по-європейськи. Там буде надзвичайно важко щось такого втнути. Коли ЄС планує ці процедури, він знає про всі ризики і намагається їх нівелювати.
Підготували Наталія Коляда та Артем Черничко
