У полоні чужого закону: як громадяни за кордоном стають «розмінною монетою» у політичних іграх
Всупереч усталеному виразу «шукати кращої долі на чужині», далеко не всі українські мігранти розраховують на це, виїжджаючи за кордон. Багато з них, навпаки, зумисне їдуть на далеко не найприємніші роботи – там де відсутність умов, небезпека, важка праця та перебування поза законом компенсуються високими зарплатами, на які дуже мало шансів на батьківщині. Редакція RegioNews вирішила згадати кілька найгучніших невдалих «пригод українців за кордоном», а також заглибитися у проблему простих людей, які стають «розмінними монетами» у міжнародних конфліктах.
За часи, поки у міждержавних конфліктах фігурувало єдине значення слів «війна» та зброя, поступово з’являлося розуміння, що винищувати суперника разом з населенням, природними та матеріальними багатствами – доволі нерозумно. Ліквідація економічної неграмотності дозволила з’ясувати, що все, чим володіє будь-яка країна – ресурси, які потрібно не винищувати, а використовувати на свою користь. Звісно, й досі у світі залишаються країни, які сприймають поняття війни так, як сприймали їхні далекі предки, але їхніми діями керують радше релігія, голос крові та надто вразлива національна свідомість. Країни ж, які нарощують міць економічну та дипломатичну, відчули, що воювати можна різними засобами. Найцікавіше, що ті узгоджені дії між державами всього світу, покликані налагодити взаємовигідний обмін ресурсами та прибрати бар’єри між країнами, − міжнародні відносини, світова торгівля, легальна трудова міграція, − і створили поле для конфліктів, граючи на сформованій залежності одних країн від інших. Водночас, законодавство кожна держава залишає за собою своє, перетворюючи його на своєрідний інструмент кари.
Так, після хвилі популярності інформаційних воєн надзвичайного поширення набули так звані «торгові війни». Незважаючи на те, що приховати політику за ринковими відносинами не вдається практично нікому, економіці потерпати все ж доводиться; удар по одній галузі завдає удару по кількох інших, що автоматично відчуває на собі кожен житель країни; і при цьому всьому зовнішні мотиви сторони, яка нападає, – найблагородніші, тобто турбота про свого споживача і намір захистити його від неякісної чужоземної продукції.
Однак застосувати такі методи теж не завжди вдається – іноді торговельні зв’язки між країнами не настільки вагомі, та й просто виходячи з економічних міркувань держави опанували такий прийом, як диверсифікація. Щоб не нести збитки через втрату якогось торговельного партнера, на випадок, коли він «випадає з обойми», держава знає, хто може зайняти його місце, тобто залучає «другий склад».
Залишаються, мабуть, найбільш цинічні маніпуляції – з життям, безпекою та здоров’ям людини, на тлі священного обов’язку держави піклуватися про кожного громадянина, – і того, що перебуває на території своєї батьківщини, а особливо того, котрий опинився десь на чужині. Водночас, знайти на території держави чужинця, який може бути потенційним порушником, сьогодні далеко не те ж саме, що знайти голку в копиці сіна. А втікачі, які шукають порятунку від переслідування в своїй країні, та міжнародні шпигуни – взагалі цінний матеріал для вороже налаштованого уряду. Вони – своєрідна «валюта», яка розцінюється за доволі високим курсом.
Яскравим прикладом наразі є складні відносини Росії та США. Так, нещодавно з’явилося повідомлення, що МЗС Росії загрожує США зустрічними заходами у разі продовження арештів російських громадян у третіх країнах на запити американських правоохоронних органів з метою екстрадиції до США. Представники РФ привернули увагу до конкретних випадків переслідування громадян Росії за сумнівними звинуваченнями і поставили вимогу «покласти край цій неприйнятній практиці, продовження якої змусить російську сторону вжити заходів у відповідь». 2 вересня цього року МЗС Росії навіть порекомендував росіянам, до яких є претензії з боку США, не виїжджати за кордон, оскільки вони можуть бути видані в цю країну, а «судові процеси над тими, хто був фактично викрадений і вивезений до США, носять упереджений характер, базуються на хиткій доказовій базі і мають яскраво виражений обвинувальний характер та як правило, закінчуються оголошенням неправомірних вироків з тривалими строками ув'язнення».
Ще один приклад, знову ж таки, цих двох держав, − історія Едварда Сноудена, який полишив США через неминуче покарання, яке чекало там на нього за розголошення державних таємниць. І не випадково Росія стала державою, яка погодилася надати йому притулок. Видачу втікача американській владі вона могла обміняти на вирішення на свою користь певних спірних моментів. Зокрема, політологи говорили про те, що Путін віддасть Америці Едварда Сноудена, якщо Штати відмовлять Україну від інтеграції до ЄС. Була серед них і версія, що євроінтеграція України якимось чином пов'язана із Сирією, нібито на міжнародному рівні можуть домовитися, що Путін йде із Сирії, натомість йому залишають Україну в оренду на 5 років, згадували досвід Іраку тощо.
Це далеко не перша ситуація, коли дві країни ведуть торги навколо людини, яка заволоділа цінною для державних інтересів інформацією. Але й загроза, під якою опиняється на чужині звичайний заробітчанин, може принести серйозні неприємності країні, яка відстоюватиме його права.
Україна в цьому плані – держава непересічна. Далеко не всі наші мігранти шукають за кордоном кращої долі. Багато з них, навпаки, зумисне їдуть на далеко не найприємніші роботи – там де відсутність умов, небезпека, важка праця та перебування поза законом компенсуються високими зарплатами, на які дуже мало шансів на батьківщині. Ми вирішили згадати кілька найгучніших невдалих «пригод українців за кордоном», тим більше що деякі з них ще досі збурюють вітчизняні ЗМІ, а їхній фінал поки що відкритий.
Ув'язнення, судові справи над українцями за кордоном
Україна, МЗС, офіційно. За даними статистичних звітів, поданих дипломатичними та консульськими установами за 2012 рік, кількість ув’язнених громадян України по 122 консульських округах становить 4813 чоловік, в 2011 році ув’язнених було – 3259 громадян України.
Питання повернення в’язнів на Батьківщину регулюється багатосторонніми та двосторонніми Угодами про передачу засуджених. Центральним уповноваженим органом України з реалізації зазначених Угод визначено Міністерство юстиції України. Громадяни України відбувають покарання за кордоном, за вчинені ними різного роду злочини: вбивства, розбійні напади, крадіжки, економічні види злочинів і т.д.
Слід зазначити, що консульські посадові особи вживають оперативних заходів, у випадках затримання або арешту громадян України, з метою забезпечення неупередженого розгляду їх справ компетентними та судовими органами країни перебування, надання необхідної консультативної допомоги, моніторингу судових слухань, перевірки умов тримання громадян України у місцях позбавлення волі та наявності у них скарг на умови тримання, можливості користування належним кваліфікованим правовим захистом тощо. Для забезпечення належного захисту наших співвітчизників консули допомагають у забезпеченні адвокатського сприяння та при розгляді справ судовими інстанціями по суті. Надається всебічна допомога в підтриманні контактів з рідними, близькими та членами сімей.
- 17 липня близько 18.00 в Азовському морі у районі російського с. Воронцовка сталося зіткнення українського баркаса і катера берегової охорони прикордонної служби Росії. Риболовецьке судно перекинулося, в результаті чого загинули чотири українці, одного вдалося врятувати. Врятований українець Федорович 19 липня був прооперований. Прокуратура Маріуполя (Донецька обл.) відкрила кримінальне провадження щодо інциденту в Азовському морі. Маріупольською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері відомості за даним фактом його внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань з попередньою кваліфікацією за ст. 291 (порушення чинних на транспорті правил) КК України. Розслідування доручено проводити слідчому відділу лінійного відділу на станції Маріуполь Управління МВС України на Донецькій залізниці. 2 серпня стало відомо, що слідча частина УМВС України на Донецькій залізниці відпрацьовує інформацію про можливе здійснення пострілів російськими прикордонниками в українських рибалок.
МЗС, офіційно. Ситуація навколо інциденту в Азовському морі була головним питанням порядку денного двосторонніх міжвідомчих переговорів 12.09.2013 р. у Москві. Українська сторона в черговий раз поставила питання щодо необхідності проведення всебічного та об'єктивного розслідування інциденту, його завершення у якомога стислий термін, а також висунула вимогу щодо забезпечення невідкладного повернення потерпілого внаслідок інциденту громадянина України О.Федоровича на Батьківщину.
18.09.2013 р. консульською посадовою особою ГКУ в Ростові-на-Дону в м.Єйськ (Краснодарський край) в черговий раз проведено зустріч з О.Федоровичем та його адвокатом.
З огляду на погіршення стану здоров’я О.Федоровичу, та зокрема, виклик до нього 13.09.2013 р. лікарів швидкої допомоги, Посольство України в РФ
19.09.2013 р надіслало МЗС Росії ноту щодо вирішення питання якнайшвидшого його повернення в Україну. 20.09.2013 р. клопотання про зміну О.Федоровичу запобіжного заходу з підписки про невиїзд під особисті гарантії консула – взяття на поруки - передано Генеральним консульством України в Ростові-на-Дону на розгляд керівництву відділу дізнання Прикордонного управління ФСБ РФ по Краснодарському краю.
На сьогодні російська сторона відмовилася змінити запобіжний захід українському рибалці Олександру Федоровичу, потерпілому під час липневого інциденту в Азовському морі. Захист Федоровича планує знову піднімати питання про повернення підзахисного до країни. Українець у даний час знаходиться в Єйську під підпискою про невиїзд. Генконсульство республіки у Ростові-на-Дону (найближче до Єйська) раніше просило віддати його на поруки. Про причини, через які слідчий це прохання не задовольнив, не повідомляється. Це вже друга спроба України домогтися повернення Федоровича на батьківщину. Ще у серпні дипломати просили російську сторону закрити справу щодо рибалки, але тоді також отримали відмову.
- 27 серпня 2011 року лівійським повстанським батальйоном «Кака» було затримано 25 громадян Білорусі, України та Росії. Всій групі пред'явлено звинувачення у відновленні військової техніки, яка використовувалася режимом Муаммара Каддафі для «знищення лівійського народу». 4.06.2012 р. військовий суд Тріполі засудив 19 громадян України до 10 років ув'язнення за пособництво режиму екс-лідера Лівії Муаммара Каддафі. Окрім того, росіян, білорусів та українців визнали винними в тому, що вони підготували до бою ракети класу «земля-повітря», які планувалося використовувати проти літаків НАТО.
У відомстві зазначили, що захист засуджених до 10 років ув'язнення громадян України в Лівії буде подавати апеляцію на вирок. 3 вересня, завдяки зусиллям російського посольства у Тріполі, ця група була звільнена, однак 6 вересня вони були знову затримані для розслідування їхньої можливої причетності до ремонту і модернізації військової техніки, що стояла на озброєнні колишнього лівійського лідера.
Громадяни України провини не визнають і наголошують, що у Лівії обслуговували нафтові об'єкти і мають винятково цивільні професії. Загалом 2011 р. у Лівії затримали 22 українських нафтовиків. Їм спочатку інкримінували участь у військових діях на боці військ Каддафі. Понад півроку українці перебували під домашнім арештом у Лівії.
Українське МЗС заявило, що, попри закритий процес, на засіданнях суду були присутні вітчизняні дипломати. У серпні 2013 року відбулася зустріч віце-прем’єра України Костянтина Грищенка з прем’єром Лівії Алі Зіданом, на якій обговорювалася доля цих українців.
- 18 вересня в Баренцевому морі активісти "Грінпіс" намагалися піднятися на нафтову платформу "Прирозломного" компанії "Газпром нафта шельф" для проведення акції проти нафтовидобутку в Арктиці. Наступного дня російські прикордонники висадилися на борт їх судна Arctic Sunrise, доставили активістів на берег та помістили їх в СІЗО Мурманська. 26 вересня суд Мурманська заарештував 22 з 30 активістів "Грінпіс", що знаходилися на борту судна "Arctic Sunrise". Судно, на якому грінпісівці підпливли до бурової платформи "Приразломна" - конфіскували.
За повідомленнями "Грінпіс" - вилучили всі документи, зокрема, бортовий журнал. Рішенням суду у Мурманську до 24 листопада заарештовано 30 активістів Greenpeace. Серед них - громадянин України Руслан Якушев.
За даними МЗС, українець працював коком на судні екологів і не брав безпосередньої участі в акції протесту. Міністерство закордонних справ України викликало тимчасово повіреного у справах Російської Федерації в Україні і вручило ноту у зв'язку з арештом в РФ українця. Руслан Якушев, арештований у Росії на два місяці, не скаржиться на умови його утримання. Водночас, він повідомив про свою хворобу - хронічний бронхіт.
Під час судового засідання 29 вересня сторона захисту надала медичні документи, які підтверджують діагноз Якушева. Це було причиною, через яку захист просив суд змінити запобіжний захід у вигляді утримання під вартою. Однак, на жаль, прохання не задовольнили.
- Наприкінці серпня 2012 р. МЗС повідомило, що мальтійський круїзний лайнер "Venus" заарештовано в ізраїльському порті Ашдод. До складу екіпажу судна входило 70 українців.
Як повідомив тоді речник МЗС України Олександр Дикусаров з посиланням на посольство України в Ізраїлі, причиною затримання судна стала невиплата членам екіпажу заробітньої плати. До складу екіпажу судна входить 340 осіб. З них 70 – громадяни України.
Олександр Дикусаров додав, що до посольства України в Ізраїлі звернень від українців не надходило. Українські дипломати встановили контакт з адвокатом, щоб контролювати цю ситуацію. Адвокат запропонував українцям залишити судно та повернутися на батьківщину. В такому випадку вони мали б уповноважити його на прийняття процесуальних рішень, щоб у разі продажу судна відшкодувати заборгованість по заробітній платі. Проте члени екіпажу, громадяни України, відмовились це зробити.
- Грудень-2011. За повідомленням Посольства України у Грецькій Республіці, у територіальних водах Греції поблизу о.Месолонгі затримано яхту «Stib» (прапор США), серед членів екіпажу якої було троє громадян України. За даними Посольства, під час перевірки, проведеної підрозділом Берегової охорони Греції, на борту зазначеного судна було виявлено 84 нелегальних мігранта − вихідця з країн Африки та Близького Сходу. За фактом події яхту і членів екіпажу було арештовано. 2.
Захоплення піратами
Україна, МЗС, офіційно. МЗС в межах компетенції та у взаємодії з іншими причетними міністерствами та відомствами здійснюється постійна робота у контексті моніторингу та оперативного реагування на випадки захоплення піратами морських суден, до складу екіпажів яких входять українські моряки, забезпечення належного консульського супроводу відповідних справ до звільнення та повернення на Батьківщину наших співвітчизників.
З початку 2008 року до теперішнього часу піратських нападів зазнали 43 судна, серед членів екіпажів яких перебував 181 громадянин України.
Протягом 2013 року з піратського полону було визволено 6 українських моряків, які входили до складу екіпажів 3 морських суден. На даний момент у полоні піратів не перебуває жоден громадянин України.
- Судно «Фаїна». 2008 року належало компанії Waterlux AG (Панама), яка здійснювала керування за допомогою своєї філії SC Tomex of Tomex Team Inc (Одеса). Під час рейсу з Миколаєва до Момбаси 25 вересня 2008 року судно захопили сомалійські пірати. На момент захоплення судна піратами екіпаж складався з 21 особи − з них 17 громадян України, 3 громадян Росії та один громадянин Латвії.
На борту корабля був вантаж танків Т-72, пересувних ракетних установок BM-1 GRAD, вогнепальної зброї та іншого військового обладнання, офіційно призначеного для Кенії, а неофіційно − для автономного уряду Південного Судану.
4 лютого 2009 року, отримавши викуп, пірати покинули судно. 13 лютого 2009 року екіпаж «Фаїни» повернувся до України.
- Судно «Етель». 17.07.2013 у порту лівійського міста Бенгазі озброєними громадянами Лівії захоплено судно "Етель", яке прибуло до Лівії під прапором Сент-Кіттс і Невіс, екіпаж якого складався з 19 громадян України.
У зв'язку з інцидентом 19 липня в МЗС України відбулась зустріч спеціального представника України з питань Близького Сходу та Африки та тимчасового повіреного у справах Держави Лівія в Україні Альхаді Асбеї. Г.Латій наголосив, що інцидент розглядається українською стороною як "недружня акція, яка свідчить про неспроможність офіційної лівійської влади контролювати ситуацію з дотриманням законності в країні".
Лівійській стороні було висунуто вимогу щодо негайного звільнення судна та його екіпажу відповідно до норм міжнародного права, забезпечення безпеки наших моряків під час стоянки судна у порту, а також проведення всебічного та неупередженого розслідування цього інциденту з метою уникнення повторення подібних випадків у майбутньому. Представнику лівійського Посольства була вручена відповідна нота МЗС України.
Загарбники заявляли, що "вони захищають інтереси 25 лівійських бізнесменів, яких пограбував власник "Etel" (йшлося про майже 600 автомобілів загальною вартістю близько 9,5 млн доларів). У низці ЗМІ була оприлюднена інформація, що судно повинно було перевезти зазначені автомобілі з Йорданії в Бенгазі, проте, за заявою бізнесменів, машини були вивантажені в українському порту і не доставлені до кінцевого пункту.
За даними українського МЗС, екіпаж судна "Етель" не має ніякого стосунку до ситуації, що виникла. Проблема з автомобілями, які повинні були бути доставлені з Йорданії до Лівії, стосується судна "Фаїна", яке з незрозумілих причин ще у березні зайшло з вантажем близько 600 автомобілів в Іллічівський порт і там було заарештовано.
Прем'єр-міністр Лівії пообіцяв українській стороні, що життю моряків, які перебувають у лівійському полоні, нічого не буде загрожувати.
В Україні за фактом замаху на шахрайське заволодіння транспортними засобами на суму більше $20 млн, які повинні були бути відправлені лівійській стороні, розслідується кримінальна справа, процесуальне керівництво над якою здійснює Генпрокуратура. За інформацією цього відомства, в рамках розслідування вже є двоє підозрюваних, вони оголошені в розшук. 1.08.2013 український суд виніс остаточне рішення, щоб повернули авто лівійцям 29 серпня судно Etel з українцями на борту звільнили після прибуття вантажу автомобілів із України, через який виник конфлікт.
Вже у вересні в Україні моряки поскаржилися, що судновласник заборгував їм зарплату за період від одного до восьми місяців. Загальна заборгованість із зарплати на чотирьох суднах компанії сягає, як вони припускають, 300 тисяч доларів США.
- "Армада Туа". За повідомленням представника нігерійського філіалу компанії "Бумі Армада наві", підтвердженим в її малайзійському офісі, шестеро членів екіпажу буксира "Армада Туа 101", захоплені під час піратського нападу 17 лютого 2013 р. біля берегів Нігерії в районі порту Брас (штат Байелса), звільнені 25 лютого. Серед них був один росіянин Андрій Новіков, троє громадян України і двоє Індії.
- "Dover". В останніх числах вересня 2011 р. з піратського полону звільнено судно Dover з двома громадянами України. У піратському полоні перебувало 8 громадян України. Двоє з них - на Dover, шестеро - на судні Blida.
- "Sky Star". Вересень-2013. 16 українських моряків вже півроку живуть на кораблі, що дрейфує поблизу Камеруна, не маючи можливості зійти на берег. Як повідомляють моряки, компанія-наймач кинула їх напризволяще, а запасів продуктів залишилося на два тижні. Теплохід Sky Star півроку перебуває під арештом в Камеруні, а компанія-наймач з Маріуполя навіть не виплатила зарплату. Офіційним власником судна є офшорна компанія "Kayia Trade & Invest Limited" з Британських Віргінських островів, проте моряки стверджують, що від імені судновласника їх наймала компанія "УкрАзовКрюінг" з Маріуполя.
"Компанія, яка найняла нас на роботу, допомогти у вирішенні наших проблем відмовилася", - пишуть моряки. Капітан корабля Микола Аржан повідомив, що на судні відключають зв'язок, а запасів продуктів залишилося на два тижні.
- "Swift Split". Камерун, моряки 19 вересня 2011 р. МЗС отримало інформацію про те, що український моряк помер в Камеруні, не дочекавшись вирішення ситуації з виплатою зарплати членам екіпажу судна "Swift Split". Хорватська компанія-судновласник збанкрутувала, у зв'язку з чим виникло питання про долю членів екіпажу і судна, що перебувало біля берегів Камеруну. Питання мало вирішитися після відповідного рішення суду та продажу судна на аукціоні.
У грудні 2010 року МЗС зверталося до двох українських громадян з проханням повернутися до України, незважаючи на заборгованість по зарплаті. Однак вони відмовилися.
Співпраця з агресором, постачання зброї
9 вересня видання The Washington Post, на підставі результатів дослідження неурядової організації C4ADS повідомило, що через український порт «Октябрськ» у Миколаївській області ймовірно здійснювалися поставки російської зброї для режиму Асада у Сирії.
Автори дослідження пов’язують деякі великі судна, що заходили у цей порт, з мережею бізнесменів та компаній, які мають зв'язок з висопоставленими урядовцями у Росії та Україні. Аналітики вважають цей порт одним із центрів потужної міжнародної мережі торгівлі зброєї, що поєднує Україну та Росію. У звіті C4ADS вказується, що «Октябрськ» є вихідною точкою для постачання зброї у кілька десятків країн, серед яких Судан, Демократична республіка Конго, М’янма, Венесуела, Китай, Ангола та Іран.
У відповідь на це МЗС України відповідально заявило, що протягом 2012-2013 рр. жодних поставок або транзиту з РФ територією нашої держави товарів військового призначення до Сирії не здійснювалося.
Раніше, у жовтні 2012 року у світових ЗМІ з'явилися звинувачення України у "сірих" постачаннях боєприпасів для опозиції в Сирії. Держкомпанія «Укрспецекспорт» ці звинувачення спростувала: Україна здійснює торгівлю з іншими країнами в жорсткій відповідності з міжнародними зобов'язаннями і під контролем Держслужби експортного контролю, постачання озброєнь в Сирію не здійснювалися.
Разом з тим, офіційний представник МЗС підтвердив, що в 2010 році Україна уклала контракт на постачання товарів військового призначення для потреб Міноборони Саудівської Аравії.
Серпень-2011. ЗМІ облетіла інформація, що українці літали на винищувачах, не у військовій формі, без документів, не афішуючи своє громадянство, вооючи на боці лівійського лідера Муаммара Каддафі. За словами анонімних джерел, у Лівії було чимало й російських, і українських льотчиків, яким платили до 10 тис. доларів на місяць. Пояснення таким діям було класичне – відсутність роботи для військових в Україні.
На окрему згадку заслуговує становище журналістів, які виїжджають за кордон на місця масових конфліктів. Так, за останні десять років понад 20 українських журналістів загинули в гарячих точках. Однією з головних проблем у сфері захисту журналістів під час збройних конфліктів є не відсутність міжнародно-правової бази, а відсутність конкретних механізмів її практичної реалізації, про що заявляв представник від України Єгор Пивоваров, виступаючи на засіданні Ради Безпеки. Тоді представник України наголосив, що події "арабської весни", криза в Сирії, тривожні новини з Туреччини, Єгипту і інших країн регіону продемонстрували світовій спільноті, яку ціну суспільство платить за можливість дізнаватися про реальну ситуацію зсередини конфліктних зон.
Український дипломат закликав не допускати трактування окремими державами або організаціями журналістики в якості шпигунства, оскільки звинувачення в шпигунстві є головною причиною незаконного утримання журналістів у в'язницях.
Отже поки одні міняють свою безпеку на великий заробіток, інші їдуть за кордон, щоб здобути трохи слави або задовольнити свою цікавість, а влада країн розглядає чужоземців як дрібні шахові фігури, якими можна жертвувати для задоволення власних інтересів, питання про те, як країні захистити своїх громадян на чужій території з чужими законами, залишається відкритим.
Підготували Наталія Коляда та Артем Черничко
