Олександр Симчишин одержав перемогу на мерських виборах у 2015 року на хвилі Майдану і позитивних очікуваннях містян. Він в той момент представляв "Свободу", був одним з депутатів міськради від цієї партії. Перша каденція виявилася досить вдалою: меру Хмельницького вдалося продемонструвати гарний результат в управлінні містом. Тож у жовтні 2020-го він здобув переконливу перемогу з вражаючим результатом у 86,8% голосів виборців, що стало своєрідним електоральним рекордом минулих виборів. Своїм результатом Симчишин перевершив і чернігівця Владислава Атрошенка, і маріупольця Вадима Бойченка, і харків’янина Геннадія Кернеса, і вінничанина Сергія Моргунова. Та навіть своїх найближчих сусідів-"свободівців" з Тернополя та Івано-Франківська – Сергія Надала та Руслана Марцінківа.
На цих виборах міський голова Хмельницького дещо дистанціювався від партії "Свобода", яка значно втратила свою популярність за останні роки, хоча й тримається за кілька західних регіонів. Він ішов на вибори з місцевим політичним проєктом, який отримав назву "Команда Симчишина". Мер разом зі своїми соратниками порахували, що новий бренд дозволить розширити електоральні горизонти і допоможе завести у міську раду більшу фракцію, аніж це було б під "свободівськими" прапорами. За словами Симчишина, якби він очолив загін партії Олега Тягнибока, результат також був би суттєвим, але навряд чи перетнув би позначку у 50%. А "Команді Симчишина" завдяки нівелюванню політичної складової і концентрації на особистості популярного мера-господарника вдалося зайти в раду двома третинами від її загального складу. Відтак хмельницький градоначальник виявився абсолютно самостійним у підборі кадрів і формуванні міської політики. Чим в повній мірі і користується.
Зміна команди
Після виборів Симчишин суттєво оновив керівний склад у міській владі. Він замінив не лише всіх своїх заступників на нових людей, а й зробив апгрейд середньої ланки – на рівні начальників підрозділів. Він пояснив, що причина заміни команди не в поганому результаті роботи, а в необхідності оновлюватись і змінюватись. В цілому, вважає мер, робота була продуктивною і досягнення очевидні, що й було відповідним чином оцінено виборцями.
Протягом останніх п’яти років Хмельницький справді продемонстрував неабиякі успіхи у налагодженні міського життя. Тут підтягнули інфраструктуру, охорону здоров’я, створили умови для інвестицій, забезпечили безпеку та комфорт для мешканців та гостей. Тут приємно навіть сидіти у тюрмі, адже в місцевому СІЗО, одному з перших, з’явилися камери підвищеного комфорту, які, за словами Симчишина, користуються неабиякою популярністю.
Хмельницький з-поміж інших міст виділяється також ставленням до освіти – за останні чотири роки в місті відкрито п’ять нових дитсадків та реконструйовано і відремонтовано до десятка загальноосвітніх шкіл. При цьому ціни на комуналку, транспорт та взагалі "на життя" залишаються абсолютно притомними. Крім того, в останні роки Хмельницький вийшов у лідери рейтингів комфортності проживання у місті та потіснив навіть Київ, який експерти поставили на друге місце.
Хмельницький пробує тіснити столицю та інші міста у вже новій каденції Симчишина. Так, він разом з Віталієм Кличком та Богданом Андріївим з Ужгорода є претендентами на звання Людина року у номінації "міський голова".
А ще одним наочним здобутком мера та його команди можна вважати перемогу Хмельницького у конкурсі з оновлення електротранспорту, що проводився на державному рівні. Відтак місто зможе закупити за кошти Європейського інвестиційного банку 60 нових тролейбусів у свій парк. Така кількість нових машин була б відчутною навіть у місті-мільйоннику, а для Хмельницького це взагалі стане кардинальним оновленням. І це притому що місто й так не пасе задніх у транспортній сфері: тут зуміли за останні п’ять років вже закупити 32 нових тролейбуси та ще 6 машин – капітально відремонтувати.
Розширення територій
Симчишин насправді не приховує, що має значно ширші амбіції, аніж управління Хмельницьким. Де йому, відчувається, вже стає тісно. Не виключено, що потай він плекає ідею колись поборотись і за президентське крісло. Але поки що його проміжною ціллю є парламент і, можливо, уряд, де міг би ширше розкрити свою управлінську вдачу. На останніх місцевих виборах він здобув не лише перемогу в місті – під його впливом опинився також і Хмельницький район, куди фракція "Команди Симчишина" увійшла досить потужно та змогла забезпечити обрання свого голови районної ради.
В Хмельницькій облраді Симчишину, щоправда, довелося піти на компроміс із партією "За майбутнє", керованою тут нардепом Сергієм Лабазюком, і поступитись кріслом голови облради на користь дружини останнього Віолети Лабазюк. Проте потужна фракція "КС" і здобуття посади обласного першого віцеспікера для свого висуванця Володимира Гончарука вкупі з іншими посадами дають Симчишину неабиякий вплив також і на всю область. Ця комбінація, окрім іншого, стала також наочним прикладом перемоги місцевого політикуму над владою Банкової. Адже "Слуга народу", яка аж надто старалася поставити свого голову облради, була змушена "утертись" і прийти у коаліцію на правах молодшого партнера.
Нині Симчишин вже активно готується до наступної парламентської виборчої кампанії і зважує різні варіанти своєї участі у ній. Можливо, це буде у форматі "Свободи", а можливо – й інший проєкт, в якому особиста роль хмельницького градоначальника може бути значно вищою, аніж та, яку йому змогла б запропонувати політична сила Тягнибока. Принаймні, поки той залишається головою цієї партії.