Українська історія із антикорупційними структурами прогнозовано не зупинилася на скандальному законопроєкті 12414, який скасували ті ж люди, які за нього і голосували. Після повернення Верховною Радою повноважень Національному антикорупційному бюро та Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі Кабінет міністрів зробив те, що від нього вимагали закон і громадські активісти. Мова про призначення Олександра Цивінського директором Бюро економічної безпеки.
Цей кейс стартував навіть раніше за турборежимну спробу знищити незалежність НАБУ та САП, але процес призначення керівника БЕБ був уповільнений спочатку на стадії голосування, а потім уже, власне, в Кабінеті міністрів, який ще за прем’єрства Дениса Шмигаля не завершував процес обов’язковим рішенням.
Наступниця нинішнього міністра оборони Юлія Свириденко, скажемо прямо, була змушена затвердити Цивінського – за якого проголосували усі іноземні члени комісії, яка і обирала керівника для БЕБ. Звісно, для того, аби зберегти хоча б якесь лице влади, був влаштований цирк із проходженням обраного директора Бюро поліграфу – але усі розуміли, що це лише формальність. Власне, так і сталося, бо 6 серпня процес призначення Олександра Цивінського керівником Бюро економічної безпеки був офіційно завершений.
Два фактори перемоги антикорупціонерів над Банковою
Чому влада, будемо називати речі своїми іменами, прогнулася у цьому кейсі, якого, в принципі, до скандалу із НАБУ та САП не було на порядку денному ні в українському суспільстві, ні на міжнародній арені?
Це називається промовистим терміном "вікно можливостей". Можливо, якби Банкова не затіяла історію із двома антикорупційними структурами руками парламенту, тему Цивінського можна було затягувати довгий час – але сталося так, як сталося.
По-перше, учасники "картонкового протесту", не масово, але підхопили цю тему. Нехай вона і дещо відрізняється від скандалу із НАБУ / САП – БЕБ це не антикорупційний орган, а класична фінансова поліція. Та на фоні однієї історії протестувальники підхопили і другу, що було досить доречно.
По-друге, Захід, зачепивши тему двох антикорупційних структур, зробив заяву настільки різку, що вона була цілком логічно й однозначно зчитана тими, для кого вона й адресувалася. На Банковій побачили, що є певні рамки і межі, переходити які не варто. Усе це і підштовхнуло українську владу до завершення історії так, як цього хотіли західні донори й українські активісти. Але – справа в тому, що на цьому історія насправді не завершилася, а тільки почалася.
Жарт, який не зовсім жарт
Під час "картонкового протесту" соцмережами гуляв такий жарт – представники НАБУ і САП дякують суспільству за підтримку, на що отримують різке "закрийте рот і працюйте". Насправді це не зовсім і жарт, бо цілком зрозумілим є те, що НАБУ, САП чи БЕБ як такі українцям не дуже і потрібні. Потрібен той функціонал, задля якого вони у свій час були створені.
Простіше кажучи, українці вийшли на площі своїх міст із написами на картонках, а Захід зробив ту заяву, яку зробив – не просто заради існування антикорупційних структур, а задля того, щоб вони працювали і виконували ті завдання, які потрібні для вдалої євроінтеграції України та успішного майбутнього країни, як невід’ємної частини сучасної Європи.
І перш за все усі зацікавлені сторони чекають на ту саму справу, з якої й почався скандал навколо НАБУ та САП. На справу уже колишнього міністра національної єдності Олексія Чернишова. А також справа, про яку офіційно ще не повідомили, але ЗМІ більш ніж упевнено писали про те, що вона ось-ось наблизиться до оголошення підозри головному фігуранту – Тимуру Міндічу, якого ЗМІ називали другом президента Володимира Зеленського.
Ці справи, а також масштабна справа про корупцію при закупівлі дронів – та сама, у якій фігурують нардеп від монокоаліції Олексій Кузнєцов, колишній голова Луганської ОВА Сергій Гайдай та колишній керівник Рубіжанської МВА Андрій Юрченко – стануть справжніми маркерами роботи структур, на захист яких вийшла українська молодь.
Головний меседж для НАБУ, САП і БЕБ
У НАБУ, САП та щойно оновленому Олександром Цивінським БЕБ повинні чудово розуміти, що "картонковий майдан" – це величезний кредит довіри, який ще тільки доведеться виправдовувати. Що підтримка українського суспільства і західних донорів – це не підсумкова реакція на роботу цих структур, а лише аванс. Аванс, який вони не мають права зіпсувати. Бо це ударить не тільки по них, а і по репутації держави та країни загалом.
Якщо проводити історичні паралелі, то два десятиліття тому люди виходили на перший Майдан не за успішного експрем’єра Віктора Ющенка, а за те майбутнє, яке обіцяло його президентство. А скандал, який розпочав уже через пів року після інавгурації і завершився реваншем Віктора Януковича наступного року – це майбутнє зруйнував. Спочатку на рівні очікувань, а потім, коли ці очікування перетворилися в ніщо – і на найближчих президентських виборах.
У схожій ситуації зараз перебувають НАБУ, САП та Цивінський з БЕБ. Вони на рівному місці отримали величезний кредит довіри – і, не виправдавши його, вони підставлять під удар усю країну. Про це очільникам трьох структур, за які вступилися і тут, і на Заході, ніколи не треба забувати.