Після моєї першої публікації про надзвичайну подію за участю представників СБУ та ГУР у Києві з’явилися нові обставини. І вони, на мою думку, не спрощують ситуацію, а, навпаки, ставлять перед державою значно серйозніші запитання.
Офіційна позиція СБУ залишається незмінною: у межах розслідування теракту, організованого фсб рф, проводилися невідкладні слідчі дії. Під час обшуку група осіб, за даними СБУ, здійснила збройний напад на оперативно-слідчу групу, заблокувала її автомобілями та намагалася перешкодити проведенню процесуальних дій. Для припинення спротиву була залучена "Альфа". Затримані, як повідомила СБУ, належать до одного з підрозділів Сил оборони.
Водночас на місці подій журналісти "Суспільного" зафіксували співробітників ГУР, а після завершення протистояння саме ДБР залишилося збирати докази. Отже, це вже не та історія, яку можна пояснити одним коротким відомчим повідомленням.
Показовою стала реакція Президента. За словами його радника Дмитра Литвина, Володимир Зеленський жорстко поставив питання перед керівниками відповідних структур і зажадав надати суспільству інформацію про те, що сталося. Це правильна постановка питання. Коли озброєні представники двох державних структур з’ясовують відносини посеред житлового кварталу столиці, мовчання вже не можна пояснювати лише режимом секретності.
Ще жорсткіше висловився Кирило Буданов:
"Ніхто не має права безкарно викрадати військовослужбовців, відкривати вогонь на вулицях наших міст, віддавати та виконувати злочинні накази".
Він також заявив про необхідність ретельного і неупередженого розслідування ДБР та Офісом Генерального прокурора. Ці слова важливі. Але вони одночасно породжують наступне запитання: про який саме наказ і чиї дії йдеться?
Буданов із 2 січня 2026 року не очолює ГУР. Чинним начальником воєнної розвідки є генерал-лейтенант Олег Іващенко. Отже, якщо на вулиці Шумського діяв організований підрозділ ГУР, слідство має встановити весь командний ланцюг: хто поставив йому завдання, хто віддав наказ висунутися до житлового будинку, якою була мета цього наказу, які повноваження отримали військовослужбовці і чи передбачалося застосування сили.
І тут є принципова річ.
Сам факт перебування озброєних військовослужбовців ГУР у Києві не є незаконним. Воєнна розвідка може виконувати спеціальні завдання і з території України. Бойові підрозділи можуть перебувати в тилових районах, здійснювати підготовку, охорону, забезпечення та виконувати інші визначені законом завдання.
Але закон "Про розвідку" встановлює дуже чітку межу: розвідувальні заходи не можуть організовуватися і проводитися для вирішення завдань кримінального провадження. Тому, якщо озброєні військовослужбовці ГУР прибули не просто до місця проживання свого військовослужбовця, а фактично для блокування або припинення законних процесуальних дій СБУ, виникає зовсім інша правова ситуація.
Жоден внутрішній наказ ГУР сам по собі не може скасувати повноваження слідчого чи прокурора. Жоден бойовий підрозділ не може перебирати на себе функцію визначати на місці, законний обшук чи ні, а тим більше фізично блокувати правоохоронців. Якщо є підозра щодо незаконності дій СБУ, для цього існують прокурор, ДБР, суд і передбачені КПК процедури.
Якщо ж підрозділ ГУР був залучений саме до антитерористичної операції, тоді також має існувати відповідна правова процедура. Чинний порядок передбачає, що сили інших суб’єктів залучаються до антитерористичної операції рішенням Антитерористичного центру при СБУ або його регіональної координаційної групи, а їхні дії підпорядковуються керівнику оперативного штабу.
Тому зараз я б не поспішав визначати винних. Але слідство повинно відповісти не лише на питання, хто першим відкрив вогонь.
Необхідно встановити: хто і навіщо направив озброєних військовослужбовців ГУР до місця проведення слідчих дій; який наказ вони отримали; хто його віддав; чи мали вони право блокувати співробітників СБУ; хто санкціонував застосування сили і чи відповідав цей наказ закону.
Військовий статут говорить однозначно: командир відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а явно злочинний наказ не підлягає виконанню.
Саме тому ця історія вже значно більша, ніж конфлікт СБУ і ГУР. Це тест на те, чи існує в українському секторі безпеки єдина правова вертикаль, чи окремі озброєні структури починають жити за власними правилами.
У державі, яка воює, такого дозволити не можна. Ні СБУ. Ні ГУР. Нікому.