Мер облив водою депутата під час міської сесії. Після чого достойники зчепилися у рукопашній. Яку, втім, швидко припинили охоронці Семеніхіна. Натомість поліція знайшла привід для порушення кримінальної справи.
Очевидно, що конфлікт мав певну передісторію, яку сторони подають кожна під своїм кутом. RegioNews з’ясовує природу цього політичного зіткнення.
Хто такий Семеніхін
Мер Конотопа має досить неоднозначну репутацію, ускладнену вибуховим і непередбачуваним характером. Він член партії "Свобода" Олега Тягнибока. Проте не можна сказати, що він надто близький до партійної верхівки, як, наприклад, його колеги з Хмельницького, Тернополя та Івано-Франківська – Олександр Симчишин, Сергій Надал та Руслан Марцинків.
Семеніхін вперше став мером міста у 2015 році на хвилі Революції гідності. Він позиціонував себе як учасник АТО, хизувався під час виборчої кампанії зброєю та обіцяв зупинити залізничне сполучення з Росією.
При цьому Семеніхін мав досить суперечливий бекграунд: у молоді роки він був фігурантом кримінальної справи і навіть отримав вирок за видурювання грошей у київських торгівців нібито за підключення до електричних мереж.
Мерська каденція Семеніхіна відразу ж почалася зі скандалів. В списку "подвигів", які приписували новому міському голові, було і п’яне ДТП, і підпал місцевого телеканалу та напади на опонентів, і безглузда блокада залізниці. Господарська та політична діяльність очільника міста також була бурхливою: проти мера бунтували маршрутники, лікарі, вчителі, комунальники та навіть базарні торгівці. А кожна сесія міськради супроводжувалася мітингами і бійками.
Але Семеніхін налаштував проти себе не лише місцеву громаду, він примудрився оголосити війну й обласному керівництву - тодішньому голові області Миколі Клочку неодноразово доводилося пояснювати в Києві, чому він не може вгамувати мера-бунтівника.
Завершилося все влітку 2018 року. Тоді під час чергової сесії міськради відбулося силове протистояння між правоохоронцями та тітушками, в результаті якого навіть пролилася кров. Врешті міська рада, підтримувана обласним керівництвом та силовиками, спромоглася висловити Семеніхіну недовіру і усунути з посади.
Через рік рішенням суду Семеніхіна було поновлено на посаді. І коли почалася місцева виборча кампанія 2020 року, він знову спробував вибороти крісло голови Конотопської ОТГ. І програв вибори місцевому політику Олександру Луговому. Але раптова смерть останнього від коронавірусу буквально відразу після оголошення результатів дала Семеніхіну ще один шанс. Яким він з успіхом і скористався під час повторних виборів у січні нинішнього року.
Що робив Качура в Конотопі
Нардеп Олександр Качура родом з Конотопу. І хоч він не є депутатом-мажоритарником від цього округу, а пройшов у раду за партійним списком "Слуги народу", депутат є досить активним у контактах з місцевою громадою.
На ту сесію Конотопської ОТГ він прийшов з пляшкою мутної води як демонстрацією недолугості Семеніхіна, який довгий час не може впоратись з проблемами місцевого водогону. Через що місцевим мешканцям доводиться вживати "всю таблицю Менделєєва". І був з цієї ж пляшки облитий Семеніхіним.
З наступних трактувань цих подій сторонами стало очевидно, що історія має вагоме підґрунтя. Нібито, за словами мера, Качура тривалий час вимагав від нього щось "протизаконне". На що Качура відповів запереченням і погрозою звернутись до суду. "Якщо у нього є якісь факти, що я до чогось незаконного його примушував - нехай опублікує. Тому що нічого такого немає взагалі, мені нема чого боятися", - зазначив він.
Ці гіпотетичні вимоги Качури можна було би віднести на рахунок задоволення його особистих чи бізнесових інтересів. І таке в сучасних умовах мало кого би здивувало. Проте є версія, що атака Качури на мера може бути одним з проявів політики центральної влади, яка все активніше намагається підім’яти під себе місцеве самоврядування.
На загальноукраїнському рівні це проявляється у вигляді створення Офісом президента низки загальноукраїнських структур на кшталт Конгресу місцевих та регіональних влад. А також переведення під егіду ОП інших об’єднань: Всеукраїнської асоціація громад, Української асоціація районних та обласних рад та Асоціації малих міст.
Це потрібно офісу Зеленського для того, аби залучити на свій бік якомога більше посадовців місцевих влад і контролювати їх через подібні мережеві організації. Не виключено, що подібну місію за завданням Банкової виконують і народні депутати, які так чи інакше, батогом або пряником, заганяють місцеві еліти у цей невід.
"Вуха" Кличка
Політична мета влади є цілком зрозумілою: тут проглядає приціл на майбутні парламентські та президентські вибори. Тобто таким чином Офіс президента намагається зменшити вплив Асоціації міст України, що перебуває під впливом ймовірного конкурента Зеленського Віталія Кличка, який активно вибудовує регіональні структури під наступні виборчі змагання.
Вже зараз наочним є водорозділ саме за принципом протистояння "Зеленський vs Кличко", який проявився в тому числі і у публічному переході на сторону Кличка очільника Чернігова Владислава Атрошенка. І ситуація з конотопським Семеніхіним, яка вихлюпнулася під час сесії ОТГ, цілком може бути маркером таких політичних процесів.
Звісно, його фігура є не надто масштабною, як у випадку із Атрошенком. Проте цілком може бути маркером загального спрямування центральної влади на упокорення регіональних лідерів. Адже саме від їхньої налаштованості багато в чому залежатимуть і результати майбутніх виборів – як парламентських, так і президентських.