RegioNews розбирався у політичних уподобання чернігівців та чому на першому місці у електоральних рейтингах тут опиняються місцеві політики і партії, а загальнодержавні проекти пасуть задніх.
Зе-провал
З умовно всеукраїнських партій на Чернігівщині користуються підтримкою лише "Слуга народу", "Батьківщина" та Радикальна партія Ляшка. Причому остання фактично перетворилася у локальний чернігівський проект, заснований на залишках особистої популярності Олега Валерійовича. Певні залишки популярності ще залишаються у президентської "Слуги народу", хоча через чвари всередині місцевої команди її рейтинг поступово скочується до рівня прохідного бар’єру. ОПЗЖ та ЄС – взагалі немає що "ловити" на Чернігівщині.
За даними соціологічної групи "Рейтинг", яка у липні вимірювала суспільні та політичні настрої жителів Чернігівщини, на загальнообласному рівні лідерство поки що зберігає партія Зеленського. Але її активно тіснить партія мера Чернігова Владислава Атрошенка, яка стрімко набирає популярність в області, залучаючи в свої лави міських голів та популярних політиків рівня містечок та селищ.
Це, зауважимо, загальні результати по області. Якщо ж взяти окремі міста, а особливо – обласний центр, то виявиться зовсім інша картина. Де партія президента поступається лідеру – промерській партії Чернігівського міського голови "Рідний дім" - в рази. І фактично не матиме шансів стати скільки-небудь впливовою силою у міськраді. Не говорячи вже про домінування в депутатській більшості.
Слід враховувати також, що чернігівська тенденція розповсюджується на всю область, де відбувається швидкий перетік уподобань електорату від "Слуги народу" до "Рідного дому". Партія чернігівського мера веде, як вже зазначалося, активну вербовку серед діючих мерів та реальних претендентів на мерство. Залучаються до проекту і більш-менш впливові лідери, з яких формуватимуться списки кандидатів на виборах до районних рад та об’єднаних територіальних громад.
Крім цього, "Рідний дім" активно обгортає електорат через різні масові акції та індивідуальну роботу з активними громадянами. Головним аргументом в цій роботі слугує приклад успішного розвитку Чернігова, який партія обіцяє екстраполювати і на інші населені пункти області.
Через таку активність на горизонті вже відчутно "маячить" перспектива створення "Рідним домом" потужної фракції в обласній раді з наступним альянсом або з "Батьківщиною", або з "РПЛ". І як наслідок – маргіналізація обласної "Слуги народу", яка буде змушена задовольнитись третіми ролями.
Передумовами такого стану, окрім, звісно, загального негативного фону "зелених", можна вважати внутрішні чвари в чернігівській команді. Виявилося, що губернатор області Андрій Прокопенко вступив у неприховане протистояння зі "смотрящим" від партії влади нардепом Павлом Халімоном. Обидва вирішили, що саме він є центром ухвалення рішень щодо політичного позиціонування і отримання роялті від "франшизування" президентських брендів на Чернігівщині. А відсутність бодай удаваної єдності у команді, як відомо, провокує недовіру і розчарування електорату. Тож до виборів лідери місцевої політичної сили підходять з куцими рейтингами і абсолютно невиразними перспективами.
Монополія Атрошенка
В особистісному плані ситуація для "зелених" є ще більш плачевною, аніж на партійному рівні.
На фоні чвар і суперечок у провладній команді, згадуваний вище діючий мер Чернігова Владислав Атрошенко є просто "іконою політичного стилю". Розчарування у загальнонаціональних політиках на фоні відносних господарських успіхів міста, подарувало йому довіру парадоксальної кількості громадян. З числа тих, хто вирішив іти на вибори 25 жовтня і вже визначився зі своїми уподобаннями, за Атрошенка як за мера Чернігова готові проголосувати безпрецедентні 88% містян.
Маючи такі електоральні позиції Атрошенко претендує не лише на мерство, а й на формування більшості у міській раді Чернігова. Що перетворить його на ще більш впливову, аніж до цього, фігуру.
Загалом політичний бекграунд Атрошенка є доволі суперечливим. Але навіть його неоднозначна репутація не стає на заваді народній любові.
До моменту своєї перемоги у 2015 році Атрошенко встиг побути і губернатором Чернігівщини, і депутатом Верховної Ради. Початок його політичної кар’єри пов’язаний з перемогою Ющенка на виборах у 2004 році. Саме зв’язок з лідером Помаранчевої революції відкрив для Атрошенка шлях у владу та у великий бізнес. Адже кар’єрні успіхи нинішнього міського голови супроводжувалися неодмінним покращенням і рівня добробуту його родини, яке знаходило відображення у чергових деклараціях можновладця (він сам та члени його родини наразі є бенефіціарами кількох успішних бізнесів, переконливого переліку об’єктів нерухомості, дорого вартісних автівок та грошових заощаджень).
Специфіка кар’єрного просування вимагала від Атрошенка бути гнучким у виборі політичних попутників. Він встиг відзначитись участю у Партії регіонів. А після перемоги Порошенка пов’язав свою політичну діяльність з БПП.
Тепер же, схоже, настав час для самостійного плавання. І на обрії вже чітко вимальовуються контури фігури політика загальнонаціонального рівня, який вже фактично підкорив перший великий плацдарм – окремо взяту Чернігівську область.