Учорашній ректор протестантського навчального закладу, очоливши Рівне після несподіваної перемоги на виборах, спробував пройтись між регіональними Сціллою та Харибдою, не втративши голови та прихильності як електорату, так і регіональних еліт. Чи вдалося це Олександру Третяку та яке місце у формуванні образу нового мера зайняв лютневий снігопад, з'ясовував RegioNews.
Релігійний "зеленський" від Порошенка
Незважаючи на досить потужний загальний результат на місцевих виборах-2020, одна із ключових партій у нинішній українській політичній системі – "Європейська солідарність" – отримала свого міського голову лише в одному обласному центрі. Це - Рівне. Але, за іронією долі, перемогу там партії Петра Порошенка приніс якщо і не косплей Володимира Зеленського, то щось схоже.
Олександр Третяк до минулорічних виборів у політиці взагалі не був помічений, займався релігійною та громадською діяльністю. Діяльність ця іноді виходила за межі вузького кола зацікавлених – зокрема, резонанс викликав протест Третяка проти свята Хелловін. Але, як не крути, посада ректора Рівненської духовної академії до цього зобов'язувала.
Ось така нова людина в політиці, за якою, втім, уже стояла потужна політична сила. Хоча Третяку пропонували свою підтримку й інші партії, але він вирішив співпрацювати із "ЄС". Не в останню чергу – через персону Олександра Турчинова.
Справа в тому, що Третяк, як і колишній в.о. президента, а на виборах-2020 голова виборчого штабу "Євросолідарності" – протестант. На цьому, до речі, хотіли зіграли його опоненти – у Рівному досить впливовими є структури УПЦ (МП). Але, на диво, православне місто обрало мером представника зовсім іншої християнської конфесії.
Хід конем і втрата "Голосу"
Перший тур Третяк програв місцевому бізнесмену, який за класичною схемою створив регіональну партію під себе ("Рівне разом") – Володимиру Шакирзяну. Але у другому не просто відіграв відставання у 2 тисячі голосів, а й переміг на 1400 бюлетенів. Не в останню чергу це відбулося завдяки підтримці інших політсил (своя, безперечно, зробила потужний акцент на цих виборах зі зрозумілих і викладених вище причин). Зокрема, Третяка перед другим туром підтримала лідерка партії "Голос" Кіра Рудик. Але невдовзі після перемоги між ситуативними союзниками пробігла чорна кішка.
Кішкою цією став – і це виявилося несподіванкою – усе той же Шакирзян. Третяк, чи то керуючись християнським всепрощенням, чи то відчувши у собі здатність до хитрої підкилимної гри, запропонував своєму опоненту посаду секретаря міськради. Після досить брудної передвиборчої гри з боку табору Шакирзяна така пропозиція пролунала як грім серед ясного неба. І саме це кадрове рішення відвернуло "Голос" від "порошенківського" мера.
Отже, на виборах секретаря Рівнеради утворилася ситуативна коаліція із "ЄС" (10 депутатів), "Рівне разом" (7), "За майбутнє" та "Свободи" (по 4 мандати). Три інші фракції - "Слуга народу" (7 депутатів) "Батьківщина" (5) та "Голос" (зараз 4 "багнети", один зі списку "Голосу" – Зураб Кантарія – вирішив бути позафракційним) – проігнорували голосування за Шакирзяна, відправившись у опозицію. Але голосів чотирьох коаліційних політсил (у підсумку їх було 26 із 42-х) цілком вистачило для оформлення несподіваного альянсу.
Удар по попередниках, несподіванка в заступниках
У складі цієї коаліції опинився і Володимир Хомко, який очолював Рівне до Третяка. Очолював 12 років – і, як багато хто думав, міг досить легко й восени 2020-го виграти чергові вибори міського голови. Але Хомко на мерські вибори сенсаційно не пішов, обмежившись першим номером у партійному списку "За майбутнє" до Рівненської міськради. Звісно ж, він закликав підтримати на мерських перегонах кандидатуру від партії – місцевого бізнесмена та нардепа попередніх двох скликань від "Батьківщини" та "Народного фронту" Юрія Вознюка. Але це не спрацювало. 6,44% і лише п'яте місце – зовсім не той результат, на який очікували Ігор Палиця і Ко, намагаючись прибрати до своїх рук і сусідній із базовим волинським регіон.
Звісно ж, за 12 років Хомко розставив у міській владі та комунальних підприємствах своїх людей. І саме вичищенням території від креатур попередника зайнявся нібито недосвідчений у політичних баталіях мер-неофіт. Протягом кількох тижнів зі своїх посад полетіли очільники управління ЖКГ міськради, шляхово-експлуатаційного управління та комунального АТП.
Тож попри політичну молодість Третяк досить активно взявся за відвойовування життєвого простору. Втім, говорять, що за його спиною стоїть нинішня депутатка Рівненської обласної ради від "ЄС" Світлана Богатирчук-Кривко. Їй досвіду, умінь та знань не позичати – вона працювала заступницею ще рівненського мера Віктора Чайки у нульових роках. Третяк планував взяти її на аналогічну посаду, поставивши на ключову економічну сферу. Але цю посаду зайняв інший представник "ЄС" Ігор Кречкевич.
Взагалі із п'яти заступників міського голови до "Євросолідарності" мають відношення троє. Четвертим, отримавши у свої руки складне (і хлібне) житлово-комунальне господарство, став Володимир Дяк, який раніше був помічником нардепа від "Слуги народу" Дмитра Соломчука. Його призначення, за інформацією місцевих ЗМІ, пролобіювали партнери по коаліції - шакирзянівське "Рівне разом".
А от п'ятий заступник, точніше, заступниця Марина Кузмічова – це представниця "Голосу", який нібито побив із Третяком горшики після голосування за секретаря міськради. Тож можна вважати, що це спроба міського голови (чи навіть ширше – "ЄС" в принципі) налагодити більш-менш притомні відносини із потенційно союзною політичною силою на випадок проблем із іншими коаліціянтами, зокрема, тими ж "замайбутнівцями".
Сніг в поміч
Але не одними кабінетними інтригами. На початку лютого регіональним чиновникам довелося іти в народ – потужний снігопад завалив велику частину Україні. І тут прискіпливі українці почали оцінювати, чий же мер упорався із цією проблемою швидше та успішніше. У Рівному не обійшлося без проблем, далеко не усі вулиці були оперативно розчищені від рекордних снігопадів. Але в цілому боротьба Третяка зі стихією виглядала значно успішніше, ніж у деяких сусідніх регіонах (на чому якраз і наголошували ЗМІ та жителі цих регіонів, докоряючи власним обранцям, мовляв, взяли б приклад із Рівного).
Оскільки український виборець традиційно любить яскраві кадри і прості рішення, а боротьба із снігом є традиційним мірилом спроможності міської влади, то можна сказати, що перший іспит на посаді градоначальника учорашній релігійний діяч склав. Нехай не на "відмінно", але із досить непоганим запасом міцності.
Кадрові ж рішення, які попри різновекторну спрямованість не призвели до якихось серйозних наслідків (а з "Голосом", схоже, вдасться помиритися, принаймні, на місцевому рівні), демонструють зовсім не неофітські скілли міського голови. Або він, на відміну від деяких, дуже швидко вчиться.