У післявиборчих перипетіях у Луцьку, поділі місцевої влади та її участі у польській провокації розбирався RegioNews.
По-багатому
Партія олігархічно-політичного дуету Ігоря Палиці та Ігоря Коломойського покладала великі надії на місцеві вибори-2020, але в цілому результат "За майбутнє" можна назвати якщо й не провальним, то точно невдалим. Особливо у обласних центрах, де свіжостворена політсила набрала значно менше, ніж на периферії. Але це не стосується Луцька. Тут на території, яку контролює особисто формальний партійний очільник Палиця, усе мало пройти за планом. Мало і, в принципі, пройшло.
Для цього "замайбутнівці" вкинули серйозні гроші у перемогу свого кандидата Ігоря Поліщука. Для порівняння: офіційний бюджет виборчої мерської кампанії Поліщука склав 2,7 млн грн, а кошторис його суперника у другому турі виборів у Луцьку Богдана Шиби – усього лиш 358 тис. І це тільки офіційні цифри, бо ж, звісна річ, газети із "чорнухою" проти Шиби перед другим туром поширювали від імені київської ГО "Молодіжна правозахисна агенція".
Перемігши за допомогою тотальної фінансової переваги на виборах (і не тільки; у місцевих списках "За майбутнє", як і годиться українській партії влади, власне партійців була меншість, а інші мандати отримали різного роду "потрібні люди" – бізнесмени, директори комунальних підприємств тощо), Поліщук отримав і відповідну інавгурацію. Першу сесію Луцької міської ради провели у приміщенні Палацу культури. Провели пафосно, із співами та побажаннями від очільників місцевих філій різноманітних релігійних організацій. Втім, на сцені дозволили мелькнути не лише новообраному меру, а й усім депутатам Луцькради, які таким чином теж отримали свою хвилину слави.
"ЄС" - в опозиції, вся влада – "майбахам" і сателітам
Ключовим питанням будь-якої міської ради на початку каденції є обрання її секретаря. У деяких містах на цьому питанні ламають списи місяцями, Луцьк же пішов іншим шляхом. Причиною спокійного і оперативного голосування за секретаря Луцькради стала досить потужна коаліція. Із шести її фракцій в опозиції опинилися лише дві – загальноукраїнська "Євросолідарність" та місцеві "Свідомі" (15 із 42-х депутатів). "Батьківщина" ще під час виборів луцького градоначальника відкрито підтримала Поліщука, "слуги народу" перед другим туром зробили це завуальовано, ніби нікого і не підтримавши, але зробивши акцент на тому, що Шибі, як колишньому (у 2006-2010 роках) меру Луцька, нема чого більше робити при владі. Ще одними фактичними коаліціянтами стали "свободівці".
Тож усі присутні депутати від чотирьох провладних фракцій (відсутнім був лише один "слуга" Роман Бондарук, який провалив вибори мера, фінішувавши п'ятим) одностайно підтримали кандидатуру "замайбутнівця" Юрія Безпятка. І Безпятко, і Поліщук – геть не нові люди у владі, до виборів-2020 обидва працювали радниками неіснуючого міського голови Луцька. Адже мера у місті не було з 2017 року, коли чинний міський голова Микола Романюк помер, а виконував обов’язки мера "тимошенківець" Григорій Пустовіт, який нині є заступником голови Волинської облради.
Посади очільників комісій міської ради коаліція розділила "по-братерськи" – із семи комісій опозиція очолила лише одну ("ЄС" віддали комісію з підприємництва, торгівлі, інформполітики, молоді та туризму, а "Свідомих" залишили взагалі ні з чим). "За майбутнє" забрала собі бюджетну комісію, а також гуманітарні питання. Дві посади отримала "Свобода" – очільника комісії по боротьбі зі злочинністю та корупцією, а також головного з комунального майна і приватизації. "Батьківщині" віддали земельні відносини та кадастр, "слуги народу" задовільнилися головуванням у комісії із ЖКГ, будівництва і благоустрою (її очолив вже згаданий Бондарук).
Далі пішли звичайні речі на кшталт забивання списку членів міськвиконкому, який (список) опозиція уже встигла обізвати зборищем "рішал" – "порошенківці" запропонували не збільшувати виконком до 21 особи, а, навпаки, зменшити до 15-ти. Серед цікавих кадрових призначень можна виділити нового помічника мера Назарія Храновського, члена традиційної в українських реаліях судової династії. Сам Храновський працював секретарем судових засідань у різних судах Волинської та Рівненської областей, а його матір, голову Шацького районного суду Наталію Сушик, у 2018 році затримували із хабарем у розмірі 10 тис. доларів. Та уже в лютому 2019-го цю справу закрили.
На межі міжнародного дипломатичного скандалу
Таке тихе і майже безскандальне політичне життя волинської столиці збурила одна подія, до якої Луцька міськрада мала пряме, хоч і не основне відношення. Генеральне консульство Польщі у Луцьку анонсувало проведення спільної конференції із Волинським національним університетом. Тема "Волинь у європейському геополітичному та культурному просторі" нікого не зачепила, тому конференція пройшла б непоміченою, але поляки чи то випадково, чи то зумисно спровокували українців на емоційну реакцію, приурочивши подію до 100-річчя заснування Волинського воєводства у складі Польщі.
Учасниками цієї провокації стали не тільки працівники вишу (ректор якого Анатолій Цьось на виборах мера підтримував Поліщука), а і безпосередньо працівник Луцькради - начальник відділу охорони культурної спадщини Олександр Котис. На резонансну заяву польських дипломатів відреагували не лише в Луцьку, де представники "Свободи" у міській раді виступили проти проведення конференції із таким бекграундом, а і на загальноукраїнському рівні – зокрема, різко прокоментував подію нардеп від "ЄС" Володимир В'ятрович.
Та, зрештою, поляки відіграли назад, прибравши згадки про Волинське воєводство, тож скандал затих, не розгорівшись до міжнародних масштабів. А єдиним цапом-відбувайлом з місцевої влади став Котис, позицію якого депутати-"свободівці" охарактеризували дошкульною фразою: "Можливість отримати польські гранти затьмарила розум окремим волинянам та чиновникам". Відтак можна підсумувати, що луцька влада вийшла із цієї потенційно вибухонебезпечної ситуації сухою з води. А "Свобода" трохи пошуміла, але свої союзницькі узи із волинськими "замайбутнівцями" не розірвала.