В обох практично рівні шанси на перемогу, тому, зважаючи на ймовірно низьку явку у другому турі, вибори рівненського очільника виграє той, хто змусить максимальну кількість своїх прихильників прийти на дільниці. І якщо поява Шакирзяна у другому турі була прогнозованою, то вихід Третяка став сюрпризом для всіх. Хоча заради справедливості варто визнати - ще півроку тому ніхто навіть не міг би уявити, що за крісло градоначальника боротимуться саме ці два фіналіста, які були абсолютно не відомі широкому загалу рівненської публіки, а у політичних колах говорили та робили ставки на зовсім інших політиків.
ТОП-5 фаворитів, що провалилися
На початку активної передвиборчої кампанії Олексія Муляренка вважали одним з фаворитів перегонів. У минулому депутат Рівненської міськради від БПП "Солідарність" та ексголова Рівненської ОДА за президентства Петра Порошенка, на цих виборах він був змушений йти під прапором "Сили і честі". Справа у тому, що зробивши перезавантаження "Європейської солідарності" на Рівненщині, новий її керівник Віталій Гайдукевич категорично не хотів бачити в партії Муляренка.
Адже, ще будучи очільником області, той примудрився нажити собі таку кількість ворогів, якою не міг похвастатись жоден голова ОДА до нього. Як наслідок, Муляренко здобув на мерських виборах аж 6,42%, а його партія - взагалі 4,9991%. Тож для того, щоб увійти до міськради "СіЧі" не вистачило всього 4 реальних голоси.
Будь-які спроби домогтись їхнього перерахунку розбивались об монолітну позицію членів виборчкому, які представляли інші партії. Навіть суд відхилив всі клопотання партії "Сила і честь". Зрештою, Муляренку ніколи не везло на виборах. Він двічі програвав парламентські перегони і двічі - вибори до міської ради. Лише на виборах-2015 Муляренко став депутатом Рівненської міськради завдяки тому, що був першим "закріпленим" номером у списку БПП. На цьому його політичний фарт закінчився.
Ще одним з головних претендентів на перемогу був Юрій Вознюк - у минулому двічі нардеп (у 2012 році – від "Батьківщини", а у 2014-му – від "Народного фронту"). Вибори-2019 до Верховної Ради він програв скандальному кандидату від "Слуги народу" Роману Іванісову, тепер же був шанс повернутись в активну політику: на запрошення Ігоря Палиці Вознюк пішов на вибори під прапором партії "За майбутнє".
Першим номером списку до міськради у "замайбутнівців", до речі, був тричі міський голова Рівного Володимир Хомко, який цього разу відмовився йти на четвертий термін. А перед самими перегонами Палиця придбав найрейтинговіший місцевий телеканал "Рівне 1". До того ж Вознюка вважають людиною міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. Здавалось, є все для перемоги, однак не склалось.
Кілька системних прорахунків штабу і кандидата та запекла війна компроматів, яка розгорілась між Вознюком та Шакирзяном, не дали змоги висуванцю "За майбутнє" увійти до другого туру. Відтак лише шосте місце із 6,44% голосів містян, котрі 25 жовтня прийшли на вибори, збільшена кількість ворогів та послаблення політичних позицій в найближчій перспективі. Єдина втіха для політпроєкту Палиці-Коломойського у Рівному – це 4 мандати у міськраді та 9 депутатських місць у облраді.
А ось лідерка місцевої "Батьківщини" Галина Кульчинська навряд чи йшла на мерські вибори за перемогою (у підсумку вона набрала 7,43% та посіла п’яте місце). Скоріше, робилося це для того, щоб зберегти лідерство в партійній організації та не випустити на перші ролі Олександра Нестерука та Олександра Курсика. Один хотів спробувати себе в якості кандидата в міські голови, а другий вже давно сприймається в столиці, як логічна заміна Кульчинської на посаді керівника міського партосередку. Однак політичний досвід, який пані Галина почала здобувати ще в різних структурах міськкому і обкому комсомолу, все ж дали можливість зберегти свої позиції в "Батьківщині", міська фракція якої тепер складатиметься із 5 депутатів. Хоча навряд чи це дасть можливість зберегти посаду заступниці міського голови Рівного з гуманітарних питань, яку Кульчинська обіймає з 2008 року.
Четвертим на фініші перегонів за крісло рівненського мера прийшов із 8,31% "свободівець" Олег Осуховський - унікальний феномен рівненської політики. Цей львів'янин з'явився у Рівному під час виборчої компанії 2010 року як керівник штабу "Свободи", його висунули кандидатом в депутати Рівненської облради по одному з округів обласного центру, і він переміг. У 2012-му Осуховський вже торжествував у мажоритарному окрузі з центром у Рівному на виборах до Верховної Ради, повторивши цей результат і на перевиборах-2014, і лише у 2019-му "свободівець" поступився мандатом нардепа кандидату від "Слуги народу" Олександру Ковальчуку. Хоч тепер Осуховському не судилось стати міським головою, депутатом Рівненської міськради він все ж став - як перший "захищений" номер у списку "Свободи" (загалом тутешня фракція партії Олега Тягнибока складатиметься із 4 "багнетів"). А це означає, що у рівненській політиці він продовжить свою кар'єру.
Врешті решт, найзнаковішим фаворитом, що провалився, виявився чинний голова ОДА, висуванець "Слуги народу" Віталій Коваль, котрий намагався в’їхати у другий тур рівненських виборів мера передусім за рахунок рейтингу президента Володимира Зеленського. Втім, не пощастило - третій результат (13,52%) і очікування кадрових висновків з Банкової. Між іншим, за нашими даними, зараз перед Ковалем стоїть завдання сформувати більшість на основі фракцій президентської партії у Рівненській обласній та міській радах. Бажано, щоб керівництво ради теж було "зелене". Як це зробити? Це вже проблема Коваля, але задача не з простих. Зрештою, депутатом міської ради пан Віталій став, тож наразі почалися активні торги, щоб саме він став секретарем Рівненської міськради.
Хто ці "темні конячки", що вийшли до фіналу
Для більшості людей у Рівному висування Олександра Третяка кандидатом на міського голову від "Європейської солідарності" було справжньою несподіванкою. Тим більше що в політичних колах говорили, що він буде в п'ятірці до міської та обласної рад партії "За майбутнє". Справа у тому, що Третяк - активний представник релігійної громади протестанських церков і ректор Духовної семінарії. На Рівненщині саме протестанти на чолі з нардепом-мажоритарником з групи "За майбутнє" Віктором М’яликом були основною рушійною силою політпроєкту Палиці-Коломойського. Однак Третяк з'явився в списку "ЄС" до міської ради і в якості кандидата від партії Петра Порошенка в рівненські градоначальники.
Дивувались цьому лише ті, хто не обізнаний у зв'язках цього молодого і активного протестанта. Бо насправді його висування на міського голову Рівного відбувалося під особистою протекцією "кривавого пастора" Олександра Турчинова. Підтримку Третяку також висловила партія "Голос", чий висуванець Роман Денисюк (його пов’язують з вищезгаданим Юрієм Вознюком) сам програв мерські вибори, набравши 5,42%, але мандат депутата міськради все ж отримав, як і ще троє партійних кандидатів.
Нещодавно Порошенко вже вдруге приїхав до Рівного, щоб виступити на підтримку Третяка. Хоча окрім підтримки політичних важковаговиків, величезна заслуга в успіху Олександра Третяка належить штабам Шакирзяна і Вознюка - саме їхня інформаційна війна компроматів привернула увагу виборців до Третяка, який не приймав участь в політичних баталіях, а з добродушною посмішкою говорив про "світле, добре і вічне...".
Самого ж лідера нинішніх перегонів Віктора Шакирзяна ще півроку тому у Рівному також знало дуже обмежене коло людей. Це, як правило, ті, хто так чи інакше пов'язаний з будівництвом і житловим комплексом "Щасливий". Шакирзян - власник компанії "Західтрансбуд", і саме на бордах цієї компанії рівняни вперше побачили одного з найімовірніших переможців мерських перегонів. Місцеві ЗМІ пишуть, що за ним стоїть впливовий рівненський бізнесмен Роман Курис. І це логічно, адже компанії Шакирзяна здебільшого задіяні на підрядах об'єктів, які належать цьому рівненському забудовнику. Окрім того, Курис перед виборами придбав телеканал ITV, радіостанцію та рекламну компанію, які стали інформаційним ресурсом для Шакирзяна.
Виборча кампанія цього кандидата, ймовірно, може бути однією з найдорожчих на цих виборах у Рівному. Однак і результат вражає. Кандидат, якого півроку тому ніхто не знав, є головним претендентом на крісло мера. Партія "Рівне разом" ("РР"), яка була створена за чотири місяці до виборів, набрала 16,67% голосів, посівши друге місце після дуже популярної в Західній Україні "Євросолідарності" та отримавши 7 депутатських мандатів ("ЄС" матиме у Рівненській міськраді 10 депутатів із результатом 23,81%).
Серед майбутніх депутатів від "РР" такі впливові чиновники і політики, як начальник управління освіти, ексголова Гощанської РДА Василь Харковець та колишній очільник Рівненської ОДА Сергій Рибачок. До того ж, перед другим туром підтримку Шакирзяну висловили місцеві осередки партій "Свобода", "Батьківщина" та "Сила і честь", що сумарно можуть додати йому до 10 тисяч голосів.
Власне, від того, хто переможе у Рівному в фіналі мерських перегонів, залежатиме питання, навколо якої політичної сили формуватиметься коаліція у міськраді, куди пройшли сім партій. Якщо тріумфатором стане Третяк, то, безумовно, збирачем більшості виступить "ЄС", до якої, скоріш за все, одразу долучаться "За майбутнє" та "Голос". У випадку ж заходу в мерський кабінет Шакирзяна, тріо коаліціантів теж вже відоме – це "Рівне Разом", "Батьківщина" і "Свобода". Хоча в обох форматах коаліцій апріорі не вистачає голосів, відтак свою "золоту акцію", причому й в тому, й в іншому випадках, матиме добрі шанси розіграти "Слуга народу".