Однак є просте пояснення цієї ситуації – це драма вибору і для Президента Зеленського, і для основних потенційних кандидатів.
У Володимира Зеленського не було готової кандидатури на заміну Андрія Єрмака. Ймовірно, Президент хоче, свідомо чи несвідомо, щоб новим керівником його Офісу була людина, яка б стала таким же універсальним адміністратором і головним помічником, який готовий виконати будь яке доручення глави держави, була б тією самою головною кнопкою на пульті державного управління Володимира Зеленського. Одночасно дуже бажано, щоб новий очільник Офісу Президента мав позитивну репутацію, не мав такої токсичності і конфліктності, як А.Єрмак. І схоже, що такого ідеального наступника Єрмака, Президент Зеленський поки що не бачить, з різних причин.
Якщо новим керівником Офісу Президенту України стане людина, яка не має великого особистого впливу, і не володіє апаратною механікою взаємодії з державними установами і окремими можновладцями, то політичний і управлінський вплив Офісу Президента України значно послабне. А це означатиме і послаблення впливу самого Президента Зеленського.
Однак, поява на посаді очільника Офісу Президенту України людини, яка має великий особистий авторитет і є, або здатна стати самостійним політичним лідером (як, наприклад, К.Буданов чи М.Федоров), буде вже викликом для самого Президента Зеленського, який давно (ще з до-президентського життя) звик бути одноосібним лідером. А.Єрмак був хоча і дуже впливовим, але в основному беззаперечним виконавцем політичної волі Володимира Зеленського. К.Буданов чи М.Федоров не будуть лише виконавцями. З великою вірогідністю вони спробують реалізувати своє бачення подальшого розвитку системи державного управління і політичних процесів в Україні. І це може увійти в дисонанс із монопольною лідерською роллю Володимира Зеленського.
Співіснування і взаємодія двох сильних лідерів з власними політичними амбіціями, як свідчить світова і українська політична практика, це завжди дуже суперечлива, а то і конфліктна ситуація. Поруч з Президентом можна органічно виконувати лише декілька ролей – "сірого кардинала", головного радника і адміністратора як ексклюзивного інструмента державного управління (С.Льовочкін при Януковичі, або А.Єрмак при Зеленському); безликого і суто функціонального бюрократа-координатора (як Райнін при Порошенко); впливового помічника-координатора, але без особистих політичних амбіцій (В.Ульянченко при В.Ющенко, або Б.Ложкін при Порошенко).
Однак якщо керівник Адміністрації Президента починає правити країною поруч з Президентом, а то і замість нього, то це неминуче закінчується звільненням "головного адміністратора" (Д.Табачник при Кучмі, В.Балога при Ющенко, А.Богдан при Зеленському). Врешті решт це сталося і з Андрієм Єрмаком. Для Зеленського він майже до останнього був "головною кнопкою" на пульті державного управління, а для всіх інших він вже виглядав як"співправитель", та ще й дуже проблемний. Врешті решт його "співправління" теж закінчилось звільненням. Нагадую про ці історичні прецеденти лише для того, щоб підкреслити, що навряд Президент Зеленський зацікавлений в новому співправителі.
Драма вибору існує і для потенційних кандидатів на посаду керівника Офісу Президента. З одного боку, ця посада для деяких кандидатів може стати політичним трампліном, для інших – можливістю суттєво збільшити свій особистий політичний і адміністративний вплив, стати найближчим соратником Президента України. З іншого боку, посада керівника Офісу Президента після Андрія Єрмака стала токсичною, вона сама по собі викликає у багатьох людей побоювання та підозри в намаганнях узурпувати владу. І ще невідомо, як складатимуться відносини з Президентом Зеленським. І взагалі незрозуміло – буде більше політичних зисків від сходження на цю посаду, чи більше ризиків і проблем?
З потенційних фаворитів на посаду керівника Офісу Президента України двоє – К.Буданов і М.Федоров – мають рейтинговий і репутаційний потенціал для самостійної політичної кар’єри, навіть якщо Володимир Зеленський піде з посади Президента України. Але перебування на посаді керівника Офісу Президента України може перекреслити всю цю потенційну перспективу. Це точно не найкращий майданчик для подальшої політичної кар’єри, особливо за нинішніх умов.
Для абсолютної більшості колишніх керівників Адміністрації Президента України ця посада була вершиною їх політико-адміністративної кар’єри. І після відходу з цієї посади їх політична кар’єра йшла на спад, або вони взагалі випадали з політичного процесу. У колишніх керівників Адміністрації Президента України було лише декілька спроб розпочати самостійну політичну кар’єру. І всі вони були невдалими.
Найбільш помітними і показовими були спроби Володимира Литвина, Віктора Балоги і Віктора Медведчука. Найбільш впливовим з них став В.Медведчук, але лише за рахунок особистих близьких стосунків з Путіним. Однак і Медведчуку не вдалося реально претендувати на вищі державні посади в Україні. В.Литвин хоча б двічі став головою Верховної Ради України, проте так і не став самостійною політичною фігурою.
Тривала відсутність нового керівника Офісу Президента України породила ще одну популярну версію. Суть її в тому, що Андрій Єрмак пішов у відставку суто формально, і продовжує правити країною за лаштунками політичної авансцени. Або, як стверджують, деякі джерела, він вже повернувся, але неформально, і знов впливає на Президента Зеленського як його таємний радник.
Оцінюючи цю версію, треба розуміти, що величезний вплив Єрмака базувався на тому, що він був відлунням влади Президента України і головним її інструментом і завдяки посаді керівника Офісу глави держави, і внаслідок особливих довірчих відносин з Президентом Зеленським, зокрема і майже постійній присутності навколо Президента. Тому вказівки Єрмака сприймали як накази самого Президента. Зараз у А.Єрмака не має посади очільника Офісу Президента (і відповідних адміністративних інструментів впливу), не має колишніх дуже особливих відносин з керівником держави (а значить він вже не може впливати як прояв політичної волі Президента), але з’явилась величезна політична токсичність. І в цій ситуації навіть різним "людям Єрмака" краще тримати дистанцію від свого колишнього патрона, інакше ризики можуть з’явитись і для них самих. І тому, за нинішніх умов А.Єрмак не може керувати державою "за лаштунками".
Чи може Андрій Єрмак впливати на Президента Зеленського як його таємний радник? Потенційно це цілком можливо. Все ж таки, за шість років спільної роботи Володимир Зеленський звик до порад Єрмака і може звертатись до нього і зараз. Деякі джерела стверджують, що Єрмак і Зеленський відновили спілкування, зокрема телефонне. Однак знати про це можуть лише самі Єрмак і Зеленський, і дуже обмежене коло людей, близьких до Президента та його колишнього керівника Офісу, або … ті, хто слухає їх розмови. Але тут я вступаю на слизький лід конспірології, тому утримаюсь від подальшого розвитку цієї теми. Проте зазначу, що політична і правова токсичність А.Єрмака обмежує його вплив на Президента Зеленського навіть в ролі таємного радника, а ймовірне продовження спілкування Зеленського з Єрмаком створює для Президента України потенційні ризики на майбутнє.
Вже стало банальністю згадувати Андрія Єрмака як "тінь батька Гамлета". Однак "примара Єрмака"мабуть точно блукає будівлею за адресою вул. Банкова, 11, особливо на її другому поверсі, і заважає всім потенційним претендентам зайняти кабінет керівника Офісу Президента України.
Жарти жартами, але навіть неформальне повернення А.Єрмака на вищі щаблі української влади вже не є можливим. З іншого боку, і Президент Зеленський і потенційні кандидати на посаду керівника його Офісу розуміють, що і суспільство і український політикум, включаючи президентську команду, не хочуть "нового Єрмака", тобто дуже впливового керівника Офісу Президента. А невпливовий і неефективний очільник цього Офісу навряд задовільнить Президента України. Та й більшість потенційних кандидатів на цю посаду навряд прагнуть бути другорядною фігурою в системі влади. В той же час вони розуміють, що на цій посаді за нинішніх умов можуть зіткнутись із спротивом багатьох політиків, і навіть окремих державних інституцій.
І тому виникає патова ситуація з призначенням нового керівника Офісу Президента України. І за цих обставин виникає нестандартна ситуація, коли своїм Офісом керує сам Президент Зеленський. За деякий час нового керівника Офісу Президента все ж таки призначать. Але хто б не став новим очільником Офісу Президента України, його реальним керівником буде і далі сам Володимир Зеленський.