Бо інакше ми стикаємось із ризиком втрати держави по сценарію Першої Світової, коли дезертирство на фронті поєднувалось із масовим відчаєм і політичним роздраєм.
Тому влада має відреагувати на викриття НАБУ правильно. Це в їх інтересах. І в наших. Бо щоб ми не думали про Зеленського, він єдиний можливий президент і головнокомандувач до кінця війни.
Поки що влада реагувала за принципом "Замало і запізно". Що дуже дивно, враховуючи, що всі місяцями чекали появи саме такої інформації. Тим більше, корупція в енергосистемі, корупція навколо "Енергоатому", не була ні для кого сюрпризом. Про це публічно говорили вже більше року. Але поки методи комунікації провальні. Ігнорування проблеми, спроба дискредитації і знецінення НАБУ і САП через телеграм канали і штатних глашатаїв. З цього все почалось. І це було дуже погано. Зараз ми побачили відсторонення Галущенко і перезапуск Наглядової Ради "Енергоатому". Але це все не то.
Відсторонення Галущенка нічого не вирішує. Влада штука не формальна. І навіть вплив на міністерство юстиції це не дуже зменшить. Не кажучи вже про те, що проблема то була в міністерстві енергетики. А там все лишається як і було. Близька людина до Галущенко, що була згадана на плівках НАБУ, продовжує бути міністром.
Про наглядову Раду "Енергоатому" взагалі смішно. Фішка якраз в тому, що там не було спроможної Наглядової Ради. Влада максимально затягувала її запуск і досі ми не маємо повного складу. Про що не раз наголошували наші міжнародні партнери. Це, до речі, одне з пояснень, чому в "Укренерго" не вийшло запустити щупальці, а в "Енергоатому" виник бекофіс. Бо в "Укренерго" була нормальна Наглядова Рада із домінацією незалежних членів, а в "Енергоатому" не було. Хоча звісно, наявність Наглядової Ради не гарантує, що такого бекофісу не з явилось би. Це необхідна, а не достатня умова. Чомусь же Че Гевара отримував свої мільйони, хоч він і не мав стосунку до "Енергоатома".
Тому кроки, які нічого не вирішують, не повернуть довіру. Довіру, яку зараз треба виборювати, вигризати. Яка дуже важлива на тлі продовження наступів росіян на фронті і проблем зі світлом, які з нами дуже надовго.
І ключове – це звільнення міністрів. Це перший і нагальний крок. Не можна прикриватись вироками, до яких 2-3 роки мінімум. Це вже не спрацює. Мають бути звільнення. І призначення нових людей, що мають суспільну легітимність і довіру партнерів. І, звісно, завершення війни з НАБУ. Детектив НАБУ, що документував Карлсона, який полетів і не обіцяв повернутись, досі сидить в СІЗО по надуманим, вигаданим, звинуваченням. Поки він там сидить ніхто не повірить в справжнє очищення. Навіть найбільш інфантильна частина суспільства, яка б дуже хотіла повірити в те, що пишуть анонімні телеграм канали. Скоріш будуть очікувати помсти по відношенню до НАБУ. Тим більше, що атаки на антикорупціонерів в телеграмі продовжуються.
Звісно, не завадило б посадити хоч одного з людей, що відомі як "друзі президента". Це зараз потрібно перш за все самому президенту. Когось треба принести в жертву. І не повторювати як Янукович "Ми своїх не здаємо". Бо про Коломойського, що сидить в СІЗО, всі вже встигли забути. Йому потрібна компанія.
І головне. Влада має усвідомити, що ніяких швидких виборів не буде. І досить вже займатись популізмом. Бо це все нагадую ситуацію перед повномасштабним вторгненням, коли ми чули "нічого не буде, шашлики". Зараз ми фактично чуємо "Все скоро закінчиться, вибори". А закінчиться все може скоро тільки якщо все закінчиться дуже погано. Тому треба визнати, що Путін вірить, що зможе нас знищити і перемогти. І готовий воювати ще довго. І виходити в ухваленні рішень потрібно саме з цього. При плануванні бюджету, при підтримці мобілізації, при розмові із нашими західними партнерами.
Війна – це марафон. А суспільна довіра – це той кисень, без якого ти дуже швидко можеш зійти з дистанції. Зараз для країни потрібно, щоб суспільна довіра була у президента. І все залежить тільки від нього. Він може її повернути. Принаймні частково.
Читайте також: Міндічгейт: як він позначиться на війні та чи стане початком кінця для Зеленського