Хто такий Олексій Чернишов
Попри війну, яка триває на Сході та Півдні, яка прилітає в Київ та інші тилові міста з ракетами і дронами, в Україні продовжується політичне життя. Наприклад, з’явилися чергові чутки про відставку прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, про них RegioNews нещодавно писав. Саме з цих чуток розпочнемо цю статтю, зазначивши, що у списку можливих наступників Шмигаля немає людини, яка раніше, і до повномасштабної війни, і після її початку, була одним із фаворитів усіх подібних політбалачок. А зараз цей політик став фігурантом зовсім інших розмов. Звати цю людину Олексій Чернишов, він зараз очолює таке химерне утворення, яке називається Міністерство національної єдності.
Чернишов з жовтня 2019 року – в системі державної влади (якщо говорити про широке значення цього поняття). Прийшов він у цю систему на посаду голови Київської ОДА, менш ніж за рік Олексій Чернишов очолив Міністерство розвитку громад і територій – те саме, яке і реалізовувало легендарний проєкт "Велике будівництво" (який в народі отримав образливу неофіційну назву "Велике крадівництво"). Далі, уже восени 2022-го, Чернишова перекинули на "Нафтогаз", який під керівництвом нового очільника повернувся в плюси (перший рік війни, якраз перед появою там героя цієї статті, ця компанія закінчила із величезними, майже 80-мільярдними збитками). А з грудня 2024-го Олексій Чернишов очолює Міністерство національної єдності і заодно обіймає посаду віцепрем’єра.
Цікавий шлях, чи не так? І як звичайнісінькому інвестору вдалося його пройти? Відповідь на це питання давно циркулює у політичних та журналістських колах. Олексія Чернишова називають дуже близьким до персонально президента України. Ба більше, редактор проєкту "Наші гроші" Юрій Ніколов навіть розповів днями, що Чернишова пов’язують із першою сім’єю країни кумівські зв’язки – хрещеною матір’ю одного із його дітей нібито є Олена Зеленська.
Хай там як, куми чи не куми, але про наближеність Чернишова до Зеленського відомо у вузьких колах давно. І саме тому він до певного моменту регулярно згадувався у всіх прем’єрських чутках. Говорили навіть більше – Олексій Чернишов, мовляв, має привілей прямого доступу до першого тіла держави, тобто в обхід голови ОП Андрія Єрмака.
Кого із оточення Чернишова заарештували, і де сам міністр
Отакий от непересічний персонаж – очільник не менш непересічного, хоча би своєю назвою, Міністерства національної єдності. Але раптом навколо Чернишова зібралися такі чорні хмари, які можуть перетворити його на емігранта.
Справа в тому, що Спеціалізована антикорупційна прокуратура та Національне антикорупційне бюро України в останній час активно зайнялися особами, які були прямо пов’язані із Олексієм Чернишовим на його попередніх посадах. Двох із них, директора з комерційних питань АТ "Укргазвидобування" Максима Горбатюка та члена правління НАК "Нафтогаз" Василя Володіна, уже навіть затримали і оголосили їм підозри у справі про схематоз із земельними ділянками у Києві. Причому – неймовірна взагалі справа в сучасних українських реаліях – одного із оних, Горбатюка, спіймали на шляху до державного кордону, у Шептицькому районі Львівщини.
А от сам міністр національної єдності, якому, за словами опозиційного нардепа Олексія Гончаренка, НАБУ теж готує підозру – в Україні уже немає. Ні, виїхав він абсолютно законно, у державних справах (врешті-решт, він же займається саме тими громадянами, які зараз у вимушеній еміграції – звісно, не через корупційні схеми, а через війну), але те, що відбулося далі…
17 червня у Києві відкрився форум Human capital dimension at the URC 2025. Focusing on Return and Recovery. Цей захід організувало саме відомство нашого героя. Так от, сам міністр на ньому не був присутній. Точніше, був – але лише онлайн. Звісно, зустрічі із австрійськими чиновниками, які займаються питаннями біженців – справа важлива, але щоб не з’явитися на власноруч організований форум…
Тут же виникли підозри, що це неповернення зовсім невипадкове. І що Олексій Чернишов взагалі може не повернутися найближчим часом до України – аби не отримати підозру і, як його колишні підопічні, не відправитися за ґрати. І в цей момент на поверхню в цій історії сплив зовсім інший персонаж, який не просто перебуває зараз в Україні, а і отримав щойно нову високу посаду.
Термінове призначення генпрокурора
Цю особу звуть Руслан Кравченко, а посада, на яку його призначила мононедокоаліція з допомогою фактичних партнерів, називається – Генеральний прокурор України. Тут варто зазначити, що з генпрокурорами епохи Зеленського в України якось не дуже складається. Чомусь усі вони рано чи пізно опиняються за кордоном. Так, перший генпрокурор нинішньої влади, Руслан Рябошапка (той самий, що "на 100% моя людина"), хоч і створив після відставки Центр національної стійкості та розвитку, але відразу після початку повномасштабної війни виїхав за кордон. Виїхав чесно і законно, як батько трьох неповнолітніх дітей – але питання щодо того, куди ж поділася стійкість, пропагована його Центром, залишилося.
Ірина Венедіктова та Андрій Костін за кордоном опинилися у справах – отримали посади послів у Швейцарії та Нідерландах відповідно. (А перед тим – не дуже, скажемо так, приємну пресу за свою роботу на чолі ОГП.) Після відставки Костіна Офіс генпрокурора взагалі залишився без очільника, тільки з в.о. І сім з половиною місяців функціонував без повноцінного керівника. А тут раптом отримав його – молодого (35 років) очільника податкової Руслана Кравченка.
Причому отримав у дещо екстреному режимі. Скажімо, за законом – про що не проминули нагадати опозиційні депутати – кандидатуру Генпрокурора має представляти у парламенті той, хто її і запропонував. Тобто президент. Але його не було не те що в залі засідань ВР, а і в країні. Питається – навіщо було так поспішати, порушувати законодавство? Повернувся б глава держави із саміту Великої сімки і представив Кравченка.
І отут виникає ще одна цікава неофіційна версія, прямо пов’язана із головним героєм нашої статті – Олексієм Чернишовим. Версія ця звучить наступним чином – "Новий генпрокурор, на відміну від в.о., зможе висмикнути справу Чернишова у НАБУ / САП і передати її, скажімо, в СБУ, де її благополучно поховають". Адепти цієї версії нагадують, наприклад, про справу Олега Татарова, яка пройшла саме таким маршрутом – із НАБУ в СБУ, де і зникла в мутних водах української політичної Лети.
Наскільки новий генпрокурор є підконтрольним Банковій, чи справді він піде на той крок, який йому уже наперед приписують, чи дійсно Олексій Чернишов не повертається з відрядження до України саме через небажання потрапити за ґрати і чекає, коли його через ОГП виведуть з-під удару – відповіді на усі ці питання ми, звісна річ, зараз не можемо мати. Але, уважно слідкуючи за найближчими подіями, зокрема, за руками новопризначеного очільника Офісу генпрокурора України, можемо побачити підтвердження – чи спростування – цих неофіційних версій.