Функціонал – незрозумілий
Наразі функціонал Міністерства єдності не дуже зрозумілий. Наприклад, ще на початку вересня очільник уряду Денис Шмигаль лише в загальних рисах окреслив напрямки роботи відомства. Він заявляв, що Мін’єдності займатиметься напрацюваннями та реалізацією державної стратегії з повернення українців із-за кордону. Мовляв, потрібно приділити увагу понад 7 млн українців, які зараз перебувають поза межами України. Однак уже на початку грудня уряд ухвалив певною мірою неочікуване рішення – перейменувати чинне Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій на Міністерство національної єдності. Тому можна припустити, що на плечі новоствореного відомства, окрім повернення українців додому, буде також покладена робота з реінтеграцією ТОТ.
Адвокаційна директорка Центру прав людини ZMINA Альона Луньова, яка левову частку роботи приділяє людям із тимчасово окупованих територій, заявила, що разом із колегами виступала проти ліквідації Мінреінтеграції та трансформацію його у Міністерство національної єдності.
"І варто було б радіти — Мінреінтеграції, здається, таки не ліквідовують і навіть щось нове на його базі буде. Але давайте почекаємо опису повноважень. Бо поки те, що лунає, не відображає нашого бачення, зокрема, щодо фокусування виключно на питанні українців за кордоном. Національна єдність має бути не тільки про тих, хто виїхав за кордон, але й про тих, хто через війну втратив зв'язки з рідною країною — про жителів тимчасово окупованих територій. І взагалі про людей, які постраждали внаслідок війни. Ми виступали і продовжуємо наполягати на необхідності збереження в Уряді міністерства, що відповідає за постраждалих унаслідок війни незалежно від того, де вони перебувають: на ТОТ, вільних територіях України чи за кордоном", — зазначила Луньова.
Де брати кошти
Урядовці поки не озвучували бюджет новоствореного міністерства і де загалом будуть брати на нього кошти. Хоча в державному бюджеті-2025 на фінансування Мінреінтеграції заклали понад 1,45 млрд грн. Якщо враховувати, що Мін’єдності фактично поглинуло Мінреінтеграції, то закладені в бюджеті кошти на фінансування останнього теоретично мають бути переведені на роботу Мін’єдності.
Спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політики Юрій Богданов зазначає, що не дуже вірить в успіх Мін’єдності саме через фінансову складову в його роботі.
"Це міністерство, яке існує на перетині функціоналу інших і якому доведеться боротися за повноваження і, що не менш важливо, за гроші з МЗС, Мінкультом, Мінсоцом. Плюс, я так розумію, буде поглинуто функціонал Мінреінтеграції, яке раніше очолювала Ірина Верещук. Де теж з успіхами все було складно. Звісно, якщо Чернишов отримав гарантії, що він матиме бюджет, апарат і оце все, то можливо щось і буде. Але я все одно маю сумніви", — пише Юрій Богданов.
"Вбивці" мотивації
Якщо зараз відкинути будь-які питання суспільної справедливості під час війни й розглянути нинішню політику влади щодо українців, які виїхали за кордон від початку великої війни, то можна сміливо констатувати, що в новому міністерстві роботи дійсно буде багато. І полягатиме вона зокрема у створенні мотивації для повернення українців додому, а особливо військовозобовʼязаних чоловіків. Оскільки ця мотивація після деяких заяв і кроків влади, схоже, не просто впала до нуля, а й отримала позначку "мінус". Ще можна було б зрозуміти, якби ці заяви та кроки мали під собою якийсь серйозний політичний профіт, однак на ділі вони виявилися лише ілюстрацією добре відомого вислову: шкурка вичинки не варта.
З останніх прикладів — повернення так званої "тисячі Зеленського". Днями Денис Шмигаль заявив, що ті українці, які оформлятимуть надання допомоги від держави в розмірі однієї тисячі гривень із-за кордону, згодом мають повернути отримані кошти назад. Мовляв, буде проведено аудит і визначено тих, хто зловживав цим. Не треба бути пророком, щоб зрозуміти, що такі заяви лише дратують, оскільки тисяча гривень, яку запропонувала влада, за нинішнім курсом становить лише $24, які аж ніяк не здатні покращити матеріальне становище. Ну і, звісно, було б не досить доречним нівелювати вклад у вітчизняну економіку тих, хто виїхав, лиш фактом самого виїзду, адже кожного воєнного року вони перераховують в Україну своїм рідним і близьким колосальну суму, а це не мало – не багато $12-13 млрд.
Можна згадати також і "паспортний колапс" навесні цього року. Тоді, напередодні введення посилених правил мобілізації, Україна запровадила й нові правила отримання закордонних паспортів у центрах ДП "Документ" по всьому світі. Це призвело до паніки, черг та мітингів, адже значна частика чоловіків не могла отримати новий документ, навіть якщо вони його оплатили та замовили ще до такого нововведення. Логічно, що такі кроки держави обернулися лише тим, що відбили будь-які бажання навіть думати про повернення з-за кордону.
На думку дослідниці Лондонської школи економіки та політичних наук Марії Золкіної, Міністерство національної єдності — не більше, ніж піар-хід, навіть якщо за цим будуть стіни, міністр, штат і бюджет.
"Сама ідея — популістична, а повинна бути в сфері державної політики. Окремого напрямку державної політики "консолідації нації" не існує. Це – наслідок політик в цілій низці сфер. В мене багато питань: і про цільову аудиторію, а саме: кого з ким будемо обʼєднувати, і про інструменти, і про форму", — зазначає Золкіна.
Міністр зі скандалами
Вибір кандидатури очільника нового Мін’єдності, відверто кажучи, здивував багатьох. Олексій Чернишов, який майже все життя займався бізнесом, був головою Київської ОДА, очільником Мінрегіону та керівником "Нафтогазу", залишив по собі серйозний шлейф скандалів.
Один із найгучніших скандалів стався влітку 2024 року, про який повідомило видання "Українська правда". У квітні 2024 року Вищий антикорупційний суд після клопотання НАБУ за співпраці САП дозволив провести обшук у помешканні Олексія Чернишов у Козині біля Києва. Втім, як стверджують журналісти, на прохання тодішнього директора НАБУ Семена Кривоноса цей обшук з невідомих причин не був проведений. Причому, сам Чернишов визнав у розмові з журналістами, що у квітні 2024 року мав зустріч із Семеном Кривоносом прямісінько в будівлі НАБУ, але, мовляв, ніякі питання щодо обшуків його помешкання не обговорювалися.
Якщо ж брати до уваги ухвалу суду щодо потреби обшуку в будинку Олексія Чернишова, то це мало статися в рамках розслідування щодо можливої причетності посадових осіб Мінрегіону до передачі одному зі забудовників землі у Києві під зведення житлового комплексу. Коли усе це відбувалось, Мінрегіон очолював саме Чернишов і в розслідуванні стверджується, що він особисто створив та підписав наказ, який у подальшому сприяв незаконній передачі землі забудовникам в особі власника групи компаній KSM Group Сергія Копистири, якого було затримано восени 2024 року. Тоді Копистиру підозрювали у спробі підкупу Олександра Кубракова — наступника Чернишова на посаді очільника міністерства розвитку громад. Слідство стверджує, що Копистира пропонував Кубракову хабаря за те, що він залишить в силі угоди, які були підписані ще за часів Чернишова, що привело до передачі приватній фірмі земельної ділянки міністерства для подальшого зведення на ній житлових висоток.
Призначення такого скандального чиновника на посаду голови відомства явно нівелюватиме саму ідею створення такого міністерства. Оскільки єдине, навколо чого Чернишов дійсно зможе об'єднати українців, так це навколо тотальної нелюбові до корупції, запах якої, схоже, відчувається в багатьох скандалах довкола його постаті.