Жителів приморського міста обурила ідея звести 12 поверхів зі скла і металу в історичному центрі. Акції протесту змусили "Метінвест" відступити, а підконтрольну господареві СКМ мерію у валідольному режимі шукати нову локацію. За скандальною маріупольською хронікою уважно стежив RegioNews.
"Донбас Арена" від науки
Про плани будівництва "Метінвест політехніки" було заявлено в березні цього року. Перший приватний Гірничо-металургійний виш, як заявили засновники, повинен набрати 200 студентів вже у 2022 році. Провідні спеціальності – "Металургія"," Металознавство"," Комп'ютерні науки"," Економіка"," Охорона праці" і "Гірнича справа", партнери по створенню лабораторій – Siemens, Schneider Electric, Honeywell Ukraine і Festo, розробники програм – 11 докторів і 18 кандидатів наук і, як вишенька на торті: архітектор головного ультрасучасного 12-поверхового навчального корпусу – модний нідерландський урбаніст Хірокі Мацуура.
Така собі "Донбас Арена" від науки з перспективою пройти майстер-класи на маріупольських меткомбінатах імені Ілліча і "Азовсталь", що також належать олігарху-благодійнику Рінату Ахметову. Питання про наявність в Маріуполі профільного вишу – Приазовського державного технічного університету, який дає освіту практично за тими ж спеціальностями, відпало саме собою. Його випускники більше думають про те, як виїхати зі столиці Приазов'я, на меткомбінати йти не прагнуть, і з цим потрібно щось робити.
Чому нас не запитали?
Реакція маріупольської громади була миттєвою. З одного боку – місцева влада, корпоративні ЗМІ, проахметівський депутатський корпус - світилися від щастя і вітали створення приазовської Ліги плюща. А ось з іншого – екологічні активісти, нечисленна політична опозиція з місцевої організації партії "Сила людей", противники" Метінвесту", як монополіста, обурилися вибором локації для будівництва в Міському саду.
Перший мітинг протесту вже 28 березня зібрав кілька сотень людей, головною його тезою була претензія до місцевої влади: чому виділили землю, не порадившись з громадою? Потрібно розуміти, що Міський сад в уявленні місцевих жителів – чи не єдине місце в центрі міста, де аромати викидів металургійних гігантів здуваються морським бризом, під багаторічними деревами можна відпочити та погуляти з дитиною, розчинитися в пленері з морським пейзажем. І навіть іконостас бюстів літераторів з радянської шкільної хрестоматії не дуже його псує – все-таки парк заснований в 1863 році, має більше сенсів, ніж той же "Метінвест".
Та й сама ідея відгрохати 12-поверховий корпус зі скла та сталі посеред одно- і двоповерхового історичного центру, поруч зі зруйнованою синагогою, згорілим при штурмі ще у 2014 році міськуправлінням міліції, будинком-музеєм Архипа Куїнджі, "убитим" будинком ікони маріупольської архітектури Віктора Нільсена, здалася активістам не комільфо. Навіть перспектива реконструкції для організації кампусу спорткомплексу "Старт", унітази якого, за словами депутата міськради від ОПЗЖ Максима Ткача, "ще дупу Леніна бачили", не переконала протестувальників. Вони зажадали змінити локацію, оскільки відповідних в місті задосить, і слід "будувати парк навколо будівлі, а не будівлю в парку".
Світ впав
Розв'язка настала раптово. На піку протистояння, коли влада доводила, що будівництво піде не зовсім вже і в парку і знесли аварійний, занедбаний літній кінотеатр, на місці якого повинен був виникнути новий архітектурний шедевр, а протестувальники з'ясовували, скільки столітніх тополь опиняться в зоні будівництва, і розкопали інформацію, що документація під будівництво оформлена незаконно. Тільки впав перший намет ОПЗЖ, яка вирішила приєднатися до неполітичною протесту, а паркан навколо будівництва покрився відбитками дитячих долоньок і написами типу: "Дядько Рінат не чіпай наш сад", "Метінвест" заявив, що "поважає думку громади Маріуполя і з розумінням ставиться до бажання городян зберегти поточний вигляд Міського саду" і переносить місце будівництва, може бути, навіть в інше місто.
Сесія міськради 15 квітня, на якій повинні були проголосувати питання про будівництво, а тепер його знімали, нагадувала похорон дорогого Леоніда Ілліча упереміш з гнівом трудящих. Мер Маріуполя Вадим Бойченко, дружина якого, співробітниця "Метінвесту", задекларувала 12 млн 822 тисячі гривень доходу у 2020 році, був незвично грубий і назвав згадані долоньки на паркані "днищем", його зам Олександр Кочурин побачив навколо "порожнечу" і всіх пробачив, як і депутати, що розділили його горе на двогодинній сесії.
Win-win
Обговорення демаршу "Метінвесту" і перемоги активістів громади явно затьмарило в маріупольських пабліках і ЗМІ наявність 90-тисячної російської армії на кордоні України. Це в прифронтовому то місті! Перспектива опинитися в лузерах і віддати "Метінвест політехніку" тому ж Запоріжжю лякала сильніше путінського повномасштабного вторгнення. Мерія підвела "головного інвестора міста", а опозиція явно виявилася крайньою, попри логічність і послідовність протесту.
Потрібно було терміново діяти і вже 16 квітня на зустрічі лідерів усіх п'яти фракцій міськради погодили альтернативну локацію – на пустирі біля центральної нещодавно реконструйованої площі Свободи. За словами мера, це місце має всі необхідні інфраструктурні атрибути й досить "прикольне" для молоді. Крім того, межує з головним корпусом Маріупольського гуманітарного університету, що дасть, мовляв, непогану синергію.
Тепер 28 квітня депутати міськради повинні будуть проголосувати Меморандум про співпрацю з "Метінвестом", запропонувати компанії цю локацію і чекати, що вирішать на металургійному Олімпі.