Хто і як готується отримувати довіру маріупольців на виборах-2020 розбиралися на місці, спеціально для RegioNews.
Місцеві вибори-2020 в Маріуполі можуть стати як традиційно нудними, так і медійно цікавинками. Як бій боксерів одного промоутера або футбольний матч "Шахтар" – "Маріуполь". Майже абсолютне панування в міськраді ахметівського "Оппоблока" чисто статистично може похитнутися, причому не на користь "Слуги народу", а промосковських ОПЗЖ і Шарія. Кандидат на посаду міського голови, чинний мер Вадим Бойченко поки залишається безальтернативним. Ще немає офіційних опонентів, так і реальних теж.
Ставленику ахметівського "Метінвесту" Бойченко належить не тільки знову боротися за гарантоване крісло градоначальника, але і воювати за всі крісла в місцевій раді. Для чого і створена партія "Блок Вадима Бойченко" (БВБ) – поки що ситуативний проект, який повинен абсорбувати не тільки голоси прихильників "Оппоблока" та "Слуги народу", але і відібрати у ОПЗЖ і Шарія електорат, який прийнято називати "ватяним".
Поле бою
Поки що розклад сил, згідно з останнім соцопитуванням від групи "Рейтинг", такий: 39,2% - "Блок Вадима Бойченко"; 26,7% - ОПЗЖ; 9,7% - "Слуга народу"; 7,4% - "Партія Шарія"; 5,9% - "Опозиційний блок".
А минулі вибори дали такий розподіл мандатів у міськраді: "Опозиційний блок" - 45, "Сила людей" - 5, "Наш Край" - 4. З яких реальну опозицію представляли тільки депутати "Сили людей", результати якої на виборах в 2015 році стали сенсацією місцевого масштабу. І тепер співвідношення сил, ще й з новими прозорими списками, явно буде змінюватися.
Крім того, з виборів випадає селище Сартана, де постановою ЦВК голосування в 2020 році не буде проводитися, так як Донецька обласна військово-цивільна адміністрація не гарантувала його безпеку. Причому з початку російсько-української війни всі вибори – місцеві, парламентські, президентські – там проводилися, навіть попри куди більш небезпечні умови. Чого тільки коштує артилерійський обстріл похоронної процесії 14 жовтня 2014-го, коли 7 мирних жителів загинули і ще 18 отримали поранення. Згодом Сартану накривало артобстрілом неодноразово, поки перед підписанням других мінських угод сили АТО не відкинули гібридну російську армію ближче до кордону. Але тепер велика ОТГ, по суті – частина Маріуполя, де дуже великий вплив чинного секретаря міськради Степана Махсми, випадає з ахметівського табору, та мітинги протесту поки що не подіяли на ЦВК.
Чому блок Бойченко
Причини створення партії вождистського спрямування – блоку імені чинного мера – не складна загадка для політологів. Маріуполь відомий своїми фантомними болями по соціалізму Володимира Бойка – колишнього, давно покійного господаря металургійно-сільськогосподарської імперії місцевого масштабу - Маріупольського меткомбінату імені Ілліча. Тоді ковбаса і молоко були дешевше, своїх – більше, донецьких – менше. І ліпити вождя з майже омофона Бойко – Бойченко, ще й ексдиректора з персоналу комбінату імені Ілліча – не сама марна затія. Тим більше, коли в ОПЗЖ є ще один вождь – Бойко, колекціонер бурових веж, віджатих росіянами в кримських водах. І потрібно терміново вказати, хто тут свій, маріупольський. Що дуже важливо для місцевого електорату, втомилася доводити, що Маріуполь – не Донбас, а Приазов'є, і тут навіть сепаратизм якщо і пройде, то хитрий, щоб, не дай Боже, як у Донецьку і з ароматом грецьких чебуреків.
Посвята у велику політику Вадима Бойченко пройшло на інтерв'ю у Дмитра Гордона, де такий самий усміхнений мер розповідав програму партії так довго, що в обох треновані м'язи вилиць увійшли в тонус. Пізніше, 20 серпня він разом з командою видав розширену версію передвиборчих обіцянок на презентації блоку імені себе на березі моря, де кораблі борознили глибоко і красиво: реконструкція пляжу в селищі Піщаний, будівництво Аквапарку та інноваційного стадіону Mariupol Arena, питна вода з кранів до 2024 року, Палац культури в кожному районі і т. д. Вітрина з істинно ахметовським розмахом руками місцевих маріупольських заводчан.
Монополія як мета
Технології передвиборчої боротьби зараз в Маріуполі вимірюються грошима. В ідеальних умовах, як здалося б політичним гравцям в будь-якому іншому місті, господарі ситуації вкладаються в агітацію за повною програмою і навіть більше. БВБ є на кожній рекламної і не тільки площині, віщає з кожної праски, повністю зачищений під "Метінвест" медіа-простір (практично всі ЗМІ Маріуполя, крім одного міського сайту, підконтрольні структурам Ахметова) працює на перемогу чинного мера. З загальнонаціональних телеканалів тут в основному популярні підконтрольні Медвечуку, так що агитполе опонентів БВБ у вигляді ОПЗЖ широко і ефективно, що залишилися підбирає в соцмережах колективний Шарій.
Залучені й інші ресурси, на мікрорівні. Наприклад, у списки заводяться керівники ОСББ, які в надії на плюшки з міськбюджету працюють на своєму дворовому рівні. Навіть друк бюлетенів планується в друкарні "Приазовський робітник", підконтрольній Ахметову. Зовсім не факт, що там під вибори зроблять додатковий тираж, але на всяк випадок – нехай буде, та й зайві замовлення не завадить.
В хід пішла і токсична для меткомбінатів тема екології: Бойченко заявив про перенесення з центру міста самого брудного коксохімічного виробництва "Азовсталі" на комбінат імені Ілліча – на периферію, мовляв, так пообіцяв Юрій Риженков, генеральний директор Метінвест-Холдингу. Зовсім не факт, що так і буде, але таким чином БВБ заходить на агітаційний поле єдиною реальною опозицією у вигляді "Сили людей", яка зараз виглядає на тлі ахметовської політсили взагалі без ресурсів. Доступна для СЛ форма агітації – від будинку до будинку. У 2015 році вона дала 7,8% і п'ять місць у міськраді. У цьому - все може скластися сумніші. Місцевий лідер СЛ, голова депутатської комісії з екології міськради Максим Бородін поки не знає, чи стане кандидатом на посаду міського голови. "Намір є, але все впирається в заставу. Шансів перемогти чинного мера дуже мало, це більше про те, щоб дати людям можливість проголосувати проти, показати свою позицію", - говорить він.
Бородін побоюється, що в результаті виборів моноліт Ахметова в міськраді тільки зміцниться, а лише додасться нова партійна розфарбовка. Щодо "Слуги народу" він говорить наступне: "Партії тут немає як такої. Просто туди увійдуть люди, пов'язані з "Метінвестом" і Бойченко, просто під їхніми прапорами. Там - реальний договірняк, це було видно по з'їзду, у якому брали участь люди, так чи інакше пов'язані з міськрадою". Аналогічні схеми він пророкує і в ситуації з "опонентами" з медведчуківського ресурсу: "В ОПЗЖ – люди, які йдуть займатися решаловом. Там немає ніякої ідеології, хто заплатив грошей – того ми і представляємо".
Як ще одного помітного гравця в місцевому політикумі можна згадати Сергія Таруту. Але зараз він – нардеп від "Батьківщини" і стає все менш маріупольським, до того ж шанси цієї партії пройти до міськради – практично нульові. Хіба що він допоможе своїми людьми в комісіях БВБ, адже Ахметов і Тарута – давні партнери.
Так що поки дійсно загадкою залишається не те, скільки умовного Ахметова на крісло в міськраді, а який стане риторика Маріупольської міськради щодо російсько-української війни. За першу каденцію Вадим Бойченко навчився вимовляти слово "агресор" щодо РФ, місто виглядає підкреслено жовто-блакитним, патріотизм – офіційний тренд. Та чи розверне флюгер нового складу міськради – покажуть результати виборів і, звичайно, відносини Ахметова з офіційним Києвом.