Через масовий виїзд населення за кордон та мобілізацію Україні, за різними оцінками, не вистачає до 4,5 мільйонів працівників. На сьогодні три з чотирьох компаній мають дефіцит кадрів. Для вирішення кадрового голоду в Мінекономіки заявили, що до 2030 року планують залучити до ринку праці понад 2 мільйони людей серед вразливих категорій громадян.
Кандидат економічних наук, завідувач сектору міграційних досліджень Інституту демографії та досліджень якості життя ім. М. Птухи НАН України Олексій Позняк не вважає наміри влади абсурдними. Він зазначає, що за умови, якщо людям будуть надавати роботу, яка не вимагатиме великих зусиль, а також якщо роботодавці впровадять сучасні заходи з роботизації, механізації, громадяни зможуть робити великий внесок в економіку країни.
"Адже людям потрібно підвищувати якість життя і збільшувати розміри виплат. А за рахунок чого це зробити, якщо економіка не працює на повну потужність через брак робочої сили?" – наголосив він RegioNews. Експерт підкреслив, що мова йде саме про створення сприятливих умов для працевлаштування і змушувати нікого не будуть.
Мрії про офіційну роботу
Багато людей з інвалідністю стверджують, що з радістю працевлаштувалися б, якби мали відповідну роботу і заробіток. Житель міста Кременець Тернопільської області 33-річний Віктор Жгутов має першу групу інвалідності, з 18 років прикутий до крісла колісного. В місяць чоловік з вищою освітою отримує 2,5 тис. грн пенсії, на які йому з дружиною і дитиною ніяк не прожити. Він каже, що дуже хотів би працевлаштуватися офіційно, що дозволило би йому не тільки мати фінансову стійкість, а й розраховувати на повний соцпакет і захист трудових прав. Але такої роботи для нього немає. Багато роботодавців відмовляли чоловікові через його групу, інші пропонували роботу на протилежному боці міста, куди Віктору, що не має власного транспорту, вкрай складно дістатися. Чоловіка влаштувала б віддалена робота, але таку знайти він не може. На сьогодні Віктор має нерегулярний дохід, працюючи онлайн. Він вважає, що є ряд професій, де люди з інвалідністю цілком могли б замінити здорових працівників. В той же час здоровим працівникам можна було би запропонувати вакансії, де люди з інвалідністю не зможуть працювати.
При створенні відповідних умов, навіть люди, які втратили зір, можуть влитися в ринок праці. Сучасні технології дозволяють працювати з комп'ютером, про що свідчить приклад голови Харківської громадської організації незрячих юристів Олега Лепетюка. Позбавлений зору, чоловік продовжує працювати юристом і займатися правозахисною діяльністю. Один з колишніх керівників Українського товариства сліпих (УТОС) в Києві якось зауважив, що незрячі люди можуть і хочуть брати участь у відновленні країни, були б створені відповідні умови. Але цього поки не відбувається. Навпаки, пару років тому Кабмін своєю постановою припинив фінансування УТОС, чим залишив без держпідтримки спеціалізовану мережу бібліотек для незрячих, будинки культури, клуби, гуртки самодіяльності та спортивні секції.
Пенсіонери поки замінюють молодих
Набагато краще йдуть справи із залученням до ринку праці літніх людей, яких часто беруть як тимчасову заміну мобілізованим працівникам. У підсумку кількість вакансій для пенсіонерів, порівняно з минулим роком, зросла на 11%. Стимулювала працевлаштування літніх і розпочата в 2017-му пенсійна реформа, відповідно до якої з кожним роком підвищувалася вимога до кількості років страхового стажу. У підсумку, кількість працюючих пенсіонерів зросла з 19% в 2017 році до 28% в 2026-му. Зростанню літніх трудящих сприяло і погіршення рівня життя в країні. Як зазначають у Національному інституті стратегічних досліджень, в Україні ще близько 2 мільйонів пенсіонерів, потенційно готових працювати.
У той же час пропозиції ринку праці багато в чому не відповідають вимогам і кваліфікації літніх людей. За даними порталу OLX.Робота, пенсіонерам найчастіше пропонують низькокваліфіковану роботу: водій, продавець, охоронець, прибиральниця та ін. Але не кожна літня людина готова працювати кур'єром або варити каву. Тому є великий розрив між побажаннями та можливостями працівника – з одного боку, і запитами роботодавця – з іншого. Та й чи буде праця літніх українців після завершення війни також затребуваною, враховуючи, що багатьох найняли як заміну більш молодим співробітника, які пішли служити? Ряд економістів вважають, що державі було б вигідно створити літнім працівникам більш прийнятні умови праці – скорочений робочий час, додатковий вихідний тощо. Адже працевлаштований пенсіонер – це зменшення витрат на соціалку і додаткові надходження до бюджету. Допоможе і впровадження автоматизації, цифрових технологій. Для літній людини не складно буде виконувати роботу, сидячи за пультом на заводі. Але поки з боку уряду спостерігається просто бажання залучити пенсіонерів до роботи.
Ринок праці для молодих матерів
За оцінками Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), комплексні держпрограми підтримки сімей з дітьми допомогли б додатково працевлаштувати в Україні 350 тисяч молодих матерів. Сьогодні лише 35% українок, які виховують дітей віком до 7 років, залучені до ринку праці, а серед матерів з дітьми до 3 років працюють лише 13%. У дослідженні ЮНІСЕФ зазначається, що багато жінок хотіли б працювати, якби їм були забезпечені відповідні умови. Головними бар'єрами працевлаштування молодих мам є: обмеження доступу до послуг дошкільної освіти та догляду, а також негнучкі умови на ринку праці.
За даними дослідження, лише 15% місць в дитячих садках призначалися для дітей молодше 3 років. Тому одним з рішень є створення дитячих садків з подовженим графіком, громадські або мобільні садки, програми по догляду за дітьми під час канікул, корпоративні дитсадки. Також в опитуваннях 61% матерів вказували на упередження роботодавців при прийомі на роботу. В результаті жінкам доводилося задовольнятися тією роботою, яку вони зуміють отримати.
Відзначимо, що з січня 2026 року в Україні запрацювала програма "єЯсла", яка щомісяця виплачує 8 тис. грн працюючим матерям, що виховують дітей від 1 до 3 років. Мається на увазі, що щомісячні держвиплати допоможуть жінкам частково компенсувати послуги няні або підтримати бабусь і дідусів, які займаються дітьми, поки мати на роботі. Втім за півроку існування програми її послугами скористалося лише 10 тисяч матерів з 350 тисяч, які виховують дітей до 3 років.
Мігранти: так – ні
Залучення працівників з-за кордону в усьому світі розглядається як найпростіший і логічний спосіб заповнення нестачі робочої сили. В Україні деякі компанії також почали завозити мігрантів з Індії. Те, що залучення мігрантів для України неминуче, вважає і Олексій Позняк. При цьому науковець зазначає, що максимальна кількість мігрантів не повинна перевищувати 10% загальної кількості населення. Також, каже він, слід запрошувати працівників не з однієї, а з різних країн, щоб не створювати мігрантські об'єднання, що загрожує соціальною напругою. Держава, каже Олексій Позняк, має при цьому всіляко сприяти інтеграції приїжджих в українське суспільство і контролювати процес.
Про мінуси іноземних робітників з Азії та Африки свідчить досвід тих же країн Західної Європи, наприклад Німеччини. У 2015 році канцлер Ангела Меркель, говорячи про необхідність залучення в країну мільйонів мігрантів з Сирії, Північної Африки, Іраку та Афганістану, сказала: "Ми впораємося!" У жовтні 2025 року канцлер Фрідріх Мерц заявив, що його уряд виправляє помилки минулої міграційної політики і скорочує кількість мігрантів на 60% в річному численні. Одна з головних причин – гострі соціальні проблеми. За даними видання Bild, яке посилається на поліцейську статистику, понад 40% підозрюваних у злочинах у Німеччині – мігранти. За словами голови фракції ХДС / ХСС в Бундестазі Йенса Шпана, різдвяні ярмарки в країні вже стали схожі на фортеці. Більше 48% громадян Німеччини відчуває себе небезпечно в громадських місцях: на площах, в парках, трамваях і автобусах – передає його слова Deutsche Welle.
Можна навести і позитивний досвід залучення іноземної робочої сили. Наприклад, Об'єднані Арабські Емірати, де 90% населення складають трудові мігранти. У той же час, за даними міжнародної організації з прав людини Human Rights Watch, іноземні робітники в ОАЕ перебувають під жорстким контролем, багато піддаються експлуатації.
Повернення ветеранів
Після завершення військових дій до цивільного життя повернуться сотні тисяч ветеранів, що логічно повинно істотно поліпшити брак робочих рук. Але питання: чи зможе держава надати людям роботу, враховуючи руйнування в різних галузях економіки? Про цю проблему раніше повідомляли самі ветерани, а також керівники деяких прифронтових сіл, в яких через руйнування тепер не знайти роботу. "Ветерани зіткнуться з тим, що ми не зможемо їм дати те, що повинні", – розповів RegioNews староста села Нова Гусарівка Харківської області Володимир Антонов.
Заступник голови Донецької обласної організації профспілки трудящих металургійної та гірничодобувної промисловості України "Дружківського вогнетривкого заводу" Дмитро Фріцак також говорить про післявоєнні труднощі з працевлаштуванням ветеранів. Як приклад він навів металургійну галузь, в якій до війни працювало від 70 до 120 тисяч працівників, а сьогодні галузь фактично зупинена через масштабні руйнування.
"В Україні залишилося три металургійних комбінати: ArcelorMittal, який перебуває в режим консервації, сильно пошкоджений Дніпровський металургійний комбінат ("Каметсталь" – ред.) і розбита "Запоріжсталь". Запустити потужності після певного періоду буде дуже проблемно. Тому, навіть якщо будуть люди, не буде виробництва", – зазначив він RegioNews. На заводі, де працює Дмитро, з початком повномасштабної війни кількість працівників скоротилася до 10 разів.
До металургії додамо масштабні руйнування, які зазнала вуглевидобувна промисловість, а також аграрна сфера південно-східних регіонів країни, де ще багато років буде небезпечно вести будь-яку діяльність через мінування. У підсумку багатьом ветеранам, які мали роботу до вступу в ЗСУ, по суті, нікуди буде повертатися працювати. Також частина не зможе знайти роботу за професією через закриття та скорочення багатьох підприємств. Таким чино, крім гострого дефіциту кадрів, в Україні намічається також проблема з працевлаштуванням в певних сферах через руйнування, що зазнала промисловість, сільське господарство та інші галузі економіки.
***
Ситуація з нестачею людей в Україні і проблемами працевлаштуванням виглядає чи не катастрофічною. Але це не означає розруху. Можливо, якраз зараз варто зрозуміти, куди рухається країна і, відповідно, розвивати потенціал, орієнтуючись на майбутнє. Найочевидніше – це створення нової економіки на базі широкого впровадження електроніки. Цифровізація всіх процесів спрощує фізичну працю людини і в підсумку дозволить залучити в економічну сферу людей, які раніше були за межами ринку праці. Але "електронна економіка" – це не тільки про технології, потужну електрогенерацію. Це, перш за все, про людину, яка все це буде створювати, обслуговувати, розвивати. Але є сумніви, що нинішні підходи в соціальній підтримці, захисті трудових інтересів, освіті здатні мотивувати на технологічний прорив.