У серпні 2023 року у Верховній Раді України зареєстрували законопроєкт, метою якого була декриміналізація виробництва дорослого контенту. Тобто, говорячи простіше і без офіційних формулювань, порнографії. Законопроєкт цей, звісна річ, зависнув у повітрі столичної вулиці Грушевського – і тільки зараз про нього згадали і таки планують внести на розгляд депутатів.
Однією із причин затягування цього процесу була позиція правоохоронців. Так, ще на початку минулого, 2025 року очільник Національної поліції України Іван Вигівський заявив, що НПУ проти цього законопроєкту. Вигівський в класично маніпулятивному стилі приплів до виробництва дорослого контенту (яке давно декриміналізоване у інших країнах) дитячу порнографію, заявивши до того ж, що увесь цей контент буде доступний неповнолітнім – так, ніби зараз порносайти їм недоступні. Звісна річ, було у тому інтерв’ю і про "моральні цінності, зокрема, дітей".
Словом, позиція поліції виявилася цілком зрозумілою. Принаймні, так тоді здавалося. Але за півтора року Служба безпеки України виявила, що причина негативного ставлення керівництва НПУ до питання декриміналізації порно, імовірно, є зовсім-зовсім іншою.
СБУ разом із Генпрокуратурою та іншими правоохоронними структурами (зокрема, департаменту внутрішньої безпеки НПУ і особисто міністра внутрішніх справ) розкрутила масштабну схему, у якій були задіяні керівники регіональних філій Національної поліції.
Станом на цю хвилину йдеться про три українські регіони – Житомирську, Івано-Франківську та Тернопільську області, – в яких СБУ та ОГП затримали очільника одного із головних управлінь Нацполіції та заступників трьох локальних філій. Як з’ясувалося у ході розкручування цієї резонансної справи, затримані займалися фришуванням незаконного бізнесу.
І бізнес цей, як це не дивно – якраз виробництво дорослого контенту. Простіше кажучи: судячи з оприлюдненої Службою безпеки України інформації, регіональні високопосадовці НПУ отримували кошти із власників так званих "порноофісів" за те, що поліція їх не чіпала.
До речі, судячи зі списку затриманих, у схемах були задіяні не тільки регіональні структури Нацполіції. Бо одним із тих, кого затримали і відправили за ґрати, став водій автогосподарства ДУ "Центр обслуговування підрозділів МВС" – якого назвали посередником-кур’єром. Тож, імовірно, ми ще побачимо у цій справі і інші прізвища топпосадовців Національної поліції.
Отже, що ми маємо у цьому проміжному підсумку? По-перше, заборонений бізнес як працював, так і працює. Принаймні, у тих регіонах, де "поділився" . Тож "моральні цінності, зокрема, дітей" як були, так і залишаються під загрозою.
По-друге, порнобізнес в Україні працює – але податків, звісна річ, у державний бюджет не платить. Зате платить їх у "бюджет" нечистих на руку правоохоронців. (Принаймні, саме так недвозначно сказано у повідомленні Служби безпеки України.)
Виходить класична ситуація: високоприбутковий бізнес, який у інших країнах є цілком офіційним і наповнює державні скарбниці, в Україні загнали у "сіру зону" для того, аби заробляти на цьому. І, до речі, у тих країнах ситуація із сексуальними злочинами щодо неповнолітніх є кращою, ніж в "цнотливій" Україні. Такий от парадокс, який насправді є цілком логічною ситуацією.
Звісна річ, ініціатори законопроєкту про декриміналізацію порно використають справу, розкручену СБУ та ОГП, на усі сто відсотків. Принаймні, аргумент правоохоронців щодо переживання за "моральні цінності" більше не вважатиметься чимось серйозним. Бо питання про те, що поліція такими пафосними словами просто прикриває бажання заробити на цьому бізнесі грошей (які мала б заробити держава) – стоїть перед очима у повен зріст. І більше ніхто Вигівському і компанії не повірить.
Але цей конкретний законопроєкт, точніше, його доля – це ще пів біди. Гірше те, що репутація Нацполіції, яка раніше і так була зіпсована настільки, що в суспільстві заговорили про те, нинішні поліцейські нічим особливо не відрізняються від дореволюційних міліціонерів – буде просто стерта на порох.
А це, у свою чергу, вдарить і по процесу мобілізації – бо у складі груп оповіщення ТЦК працюють і поліцейські. До речі, саме Івано-Франківська область останнім часом веде перед і у череді скандалів, пов’язаних із мобілізацією. Нардеп Олексій Гончаренко днями знову нагадував про те, що творилося у РТЦК Прикарпаття. І хоч поліцейські прямого відношення до тих випадків не мали, але у суспільстві поняття "поліція" і "знущання над людьми піл час бусифікації" уже міцно переплелися. А подібні історії тільки зацементують негативне ставлення українців до головної, принаймні, наймасовішої правоохоронної структури.
Так бажання кількох (чи навіть, можливо, кільканадцяти) персонажів у формі заробити незаконних грошей цілком може обернутися проблемами у царині національної безпеки. І це – в критичний для існування Української держави момент. Тож історія з "порноофісами" потенційно є значно серйознішою за банальні корупційні схеми.