Коментувати геноцидність такого підходу нема сенсу, бо торгова марка не керується критеріями цінності Людського Життя. Одначе: відсторонений політологічний коментар можна звести до єдиної тези: це і є війна до останнього.
Війна до останнього – це найбільш поразкова концепція з усіх існуючих. Якщо держава вважає за необхідне покласти кожного й до останнього – це і є планом ворога.
Держава, яка через шнек кровопролиття й каліцтва хоче пропустити повністю ВСЕ населення, – завідомо програла. Відтак заявка на 10 років стаціонарної м’ясорубки за участю ВСЬОГО населення – це міцна заявка на тотальну поразку.
Ніхто не воює ВСІМА – лише трайбалістські племені, тоталітарні утворення сектантського типу та інші суїцидальні недорозвинуті одержимі спільноти.
Приналежність до Західної Демократії передбачає діяметрально ПРОТИЛЕЖНУ доктрину: збереження максимальної кількості життів та мінімізація жертовності. З цієї доктрини, власне, й випливає раціональне начало: не можна класти всіх, бо це і є задоволенням цілей ворога власноруч.
Ми ще не народилися для 21-го сторіччя. Нас іще нема тут. Ми ще досі витаємо в сталінському концепті: до останнього. Війна до останнього – це більшовицький сталінізм у концентрованому вигляді, доведеному до самознищення.
Озвучувати, а тим паче підтримувати такий підхід у війні за, здавалось би, абсолютно протилежні цінності – це самогубство під оплески.
Читайте також: Війна у 2026 році: якою вона буде і чи може закінчитися