Те, що починалося як стандартне рішення регулятора, швидко переросло у публічне протистояння з елементами особистих звинувачень, взаємних докорів і демонстративної неповаги. У центрі цієї історії опинилися не лише штрафи чи регуляторні вимоги, а значно глибші питання: про компетентність, контроль і те, як взагалі працює система управління державними компаніями.
Ця історія почалася 16 березня, коли НБУ ухвалив рішення оштрафувати Укрпошту на 255 тисяч гривень за ненадання необхідної інформації для нагляду. Цей випадок на початку виглядав ніби як буденна історія. Однак вже менше ніж за два тижні ситуація різко загострилася, коли Смілянський публічно звинуватив Нацбанк у тиску та фактично поставив під сумнів законність його дій, використовуючи доволі різку і навіть зневажливу риторику.
Це викликало також різку реакцію з боку НБУ, у якій банк майже відкрито назвав Смілянського некомпетентним, додавши, що він не розуміється на державному управлінні.
Я довгий час наголошую на некомпетентності Ігоря Смілянського як очільника Укрпошти. І тут не треба далеко ходити, достатньо зайти на середньостатистичне відділення в будь-якому місті України: розбиті будівлі, низькі зарплати працівників та особливо необґрунтовано велика заробітна плата керівництва Укрпошти. Але подальші відповіді Ігоря Смілянського у конфлікті з Нацбанком показали велику кризу комунікації з боку керівництва Укрпошти.
У своїх подальших публікаціях Смілянський говорив, що НБУ "сплутали береги", і взагалі їхні заяви це "пізд**ж". Він також продовжив публічні атаки, звинувачуючи НБУ у некомпетентності та навіть натякаючи на можливий конфлікт інтересів голови НБУ Андрія Пишного з членами наглядової ради. Окремо цікавими були заяви щодо того, що можливий дефолт Укрпошти не є критичною проблемою, хоча мова йде про понад 800 млн гривень. Паралельно Ігор Смілянський багато в чому звинувачує НБУ у неефективності виконання наглядових функцій, говорячи, що регулятор є некомпетентною установою.
Можу припустити, що справа тут не просто у взаємних образах. Просто Смілянський вже доволі давно робить заяви про створення банку на базі Укрпошти. На що, власне, і натякає сам НБУ, говорячи, що для отримання ліцензії банку треба докласти багато зусиль і виконувати вимоги. Вони просто натякають на те, що цими штрафами Укрпошта не виконує все на відмінно.
Але таке "свавілля" Смілянського, його комунікація з регулятором, його конфлікти навіть зі звичайними користувачами в соцмережах – показує некомпетентність. А нульова реакція держави тут в черговий раз демонструє кризу в управлінні. Принцип офісо-президентстької республіки навіть тут дає про себе знати.
Поки що конфлікт розвивається, але вже можна зробити проміжний висновок: Ігор Смілянський в черговий раз перевів ситуацію у публічну площину з емоційними заявами та персональними звинуваченнями, що лише загострило конфлікт. Така комунікація підриває довіру і не тільки до самого Ігоря Смілянського, а й до Укрпошти в цілому.