Івано-Франківська область – одна із тих, яка по праву носить ім’я курортного / туристичного регіону. Карпати, Буковель, Гуцульщина – ці локації відомі усій Україні, і зараз, у часи повномасштабної війни, вони особливо активно користуються попитом. Втім, попри природні багатства Прикарпаття є у цьому регіоні й екологічно неблагополучні місця – і мова не тільки про Бурштинську ТЕС, а і про обласний центр.
Наприкінці минулого тижня недержавна система моніторингу зафіксувала у Івано-Франківську таке перевищення ГДК (гранично допустимої концентрації) різних неприємних і навіть шкідливих речовин у повітрі, що міській владі довелося реагувати.
Екологічні негаразди і мовчанка влади
У понеділок, 17 лютого, відбувся круглий стіл – за участі не тільки представників влади та структур, які здійснюють моніторинг, а і громадськості, яка занепокоєна станом якості повітря у місті. Круглий стіл пройшов, за великим рахунком, без особливих результатів.
Так, влада пообіцяла посилити контроль за повітрям, придбати (зокрема, на грантові гроші) європейські системи контролю. Але це, звісна річ, лише перший крок – який, будемо чесними, уже давно повинен бути зроблений.
Навіть інформацію про імовірні причини озвучили не представники міськвиконкому, а кураторка ЛУН Місто (яке і веде спостереження за якістю повітря у Івано-Франківську та інших українських містах) Анна Денисенко. І це зрозуміло – бо однією із головних причин був названий автомобільний трафік. Місто завантажене автомобілями, а місцева влада, за великим рахунком, не зробила жодних серйозних кроків для того, аби зменшити кількість транспорту на міських вулицях і, відповідно, кількість викидів у міське повітря.
Інша причина – класична для таких міст, як Івано-Франківськ, і сезонна. Це опалення у приватному секторі, яке під час такої холодної пори року, якою став початок 2026 року, стало серйозним, нехай і ситуативним фактором. Втім, якщо з опаленням боротися складніше – щоправда, і тут до мера міста Руслана Марцінківа вистачає претензій, які регулярно висловлюють місцеві активісти та ЗМІ, – то автомобільна тема є чи не найактуальнішою для столиці Прикарпаття.
(Існує ще й фактор географічний. Справа в тому, що Івано-Франківськ так невдало розташований у межиріччі двох річок, Бистриці Надвірнянської та Бистриці Солотвинської, що повітря, зокрема, в вихлопними газами автомобілів чи димом із приватного сектору, частенько не видувається за межі міста, залишаючись на місці. Але тут вже питання до засновників міста, а не до нинішніх його керівників.)
Що пропонують Марцінків і Ко
Мерія, щоправда, спробувала зробити хорошу міну за поганої гри. Так, заступник мера Руслан Гайда заявив:
"Ми працюємо над створенням нових парків і рекреаційних зон, над створенням зелених буферних зон між дорогою та тротуарами".
Але такий аргумент дуже швидко розбивається об численні скандали, пов’язані зі спробами забудови саме зелених зон – одним із найгучніших став інцидент навколо міського озера, де, як стверджували громадські активісти, просто планувалося під виглядом реабілітаційного центру для ветеранів війни звести чергові висотки, які й так потихеньку оточують найбільшу водойму Івано-Франківська.
Але буквально у цей же час Департамент містобудування та архітектури міської ради оприлюднив інформацію, яка викликала серйозне збурення серед містян. Йшлося про новий міст, який пан Марцінків досі не відкрив, хоч і обіцяв це зробити і навіть "привідкривав" цей об’єкт 2025 року.
Власне, мова не стільки про сам міст, скільки про ідею збудувати біля нього кілька інфраструктурних будівель – зокрема, школу, дитсадок і, що найбільше розсердило франківців, церкву. Тема збільшення релігійних об’єктів у, м’яко кажучи, не гумовому місті давно вже є тригерною для багатьох мешканців Івано-Франківська, особливо молодшої частини спільноти.
Та цього разу містян розізлила ідея будівництва у зеленій зоні на берегах Бистриці Солотвинської загалом. Навіть гіпотетична поява школи і дитсадках – яких, на відміну від церков, у Франківську просто катастрофічно не вистачає (тому, наприклад, деякі школи працюють у дві зміни) – не послабила негативну реакцію активних мешканців обласного центру.
Словом, як екологічна, так і туристична складова столиці Прикарпаття завдяки забитими автомобільним транспортом вулицями та забудованими висотками усіма вільними місцями (була навіть ідея будівництва практично в історичному центрі, але тоді пан Марцінків зробив вигляд, ніби нічого не знав про це) – відверто шкутильгає.
Тому містянам доводиться задихатися і боротися за ті зелені зони, які ще залишитися на території, підконтрольній свободівській міськраді. Бо поки що усі спроби профільного, інфраструктурного заступника міського голови Михайла Смушака носять лише локальний характер, не рятуючи місто загалом. Та на радикальні заходи нинішня влада Івано-Франківська, схоже, не готова. Попри те, що сфера екології є важливим маркером на нашому шляху до Європи. І якщо мета України – вступити в ЄС до 2030 року, то питання довкілля не можуть розглядатися за залишковим принципом.