Схемка дуже проста.
Не існує мера, який би не мав своїх локальних муток, оборудок, освоєнь, свити тощо. Так, як не існує жодного топ-чиновника без того самого. З тією різницею, що мутки мерів не співставні з мутками єрмачат, бо там різниця оборотів у мінімум три нулі.
Повнота влади й путіноподібне перепідпорядкування силових і правоохоронних органів дає необмежені можливості підвішувати за одне місце кожного мера, від малого до столичного.
В цьому й полягає маніпулятивність гіперцентралізації: знищення місцевого самоврядування відбуватиметься під виглядом знищення направду одіозних негідників. Незалежно від піар-вивісок, на виході анатомія державного управління України нічим не одрізнятиметься від ворога.
В узурпаційної влади є спокуса взяти під контроль основні міста з основними потоками – й обраних негідників замінити призначеними зверху своїми. Сам принцип виборної самоврядності ляже в братську могилу до інших уже погребенних принципів правової держави. Там уже скоро місця не буде куди підховувати.
Пряме правління в містах через непідзвітних громаді призначенців зверху – це заявка стати Володимиром Другим.
Читайте також: Труханова позбавили громадянства: що чекатиме на Одесу далі