Про це розповідає "Справжнє", передає RegioNews.
Її наплічник – це не просто аптечка, а цілий арсенал кровоспинних, перев’язувальних матеріалів, препаратів для тампонади та ліків, які зменшують біль. І таких комплектів у неї декілька – для довгих і коротких маршрутів, адже кожен крок у зоні бойових дій може бути питанням життя і смерті.
"Бойовий медик знає, що має це носити, і вага вже не здається непідйомною. Адже це не одна аптечка і не на одного", – пояснює Лілія.
Особливо зараз важливо мати при собі засоби від опіків, адже російські дрони часто атакують позиції. Медикиня пригадує трагічний випадок, коли один із бійців отримав 80% опіків тіла після вибуху неподалік.
Попри все, Лілія зберігає оптимізм і навіть почуття гумору. Її напарник, старший технік із позивним "Хаскі", відзначає: "Ліля весела, товариська і дуже професійна. Вона багато чого навчила наших хлопців щодо медицини, а це – питання виживання".
Інформацію про поранених зазвичай отримують через командно-спостережний пункт, звідки швидко збирають групу реагування. Лілія приїхала на Запорізький напрямок із Києва, де з 2017 року працювала у поліції. На початку повномасштабної війни вона допомагала рятувати людей у Київській області, але повернення до "паперів" після Ірпеня здавалося неможливим.
"Я пішла до військкомату і сказала, що хочу служити в ЗСУ. Спершу жінок не мобілізували, тому бойовою медикинею – це був єдиний спосіб для мене потрапити в ЗСУ", – розповідає вона.
Жінка пройшла навчання й з часом влаштувалась в 65-ту окрему механізовану бригаду "Великий Луг".
Наразі її троє дітей перебувають за кордоном під наглядом родичів, а сама Лілія продовжує ризикувати життям, рятуючи поранених хлопців на фронті.
"Страху немає, паніки теж. Просто роблю свою роботу. Потім аналізуєш усе – і вже не боїшся. Було й пройшло", – каже бойова медикиня.
Вона допомагає не лише військовим, а й цивільним, які залишаються у прифронтових селах попри небезпеку. Одного разу Лілія оперативно надала допомогу пораненому сусідові, коли поруч з їхнім будинком пролунав вибух.
Читайте також: "Воджу їжу під обстрілами". Як керівники сіл ризикують життям заради земляків