Темрява в окупації
Червень 2025 року увійде в історію повномасштабної російсько-української війни масштабними повітряними ударами з обох сторін. Українці знищували військові об’єкти на території Російської Федерації, росіяни традиційно "відповідали" (принаймні, так це подавалося для тамтешнього споживача) атаками по житлових кварталах і навіть історичних об’єктах – так, у Києві постраждала Свята Софія, яка пережила і татарську орду, і більшовицьких зарізяк, і нацистських окупантів.
Але був на початку червня ще один цікавий момент, який варто відзначити окремо. Сили оборони України завдали кількох потужних – і дуже влучних – ударів по окупованих українських територіях, зокрема, по Запорізькій та Херсонській областях.
Удари ці обернулися тотальним блекаутом на великій частині двох окупованих українських областей – російська "влада" Запорізької області заявляла про те, що 607 населених пунктів (457 – на Запоріжжі, 150 – на лівобережжі Херсонщини) із понад 600 тисячами споживачів, що з урахуванням виїзду частини громадян є практично усім населенням захоплених росіянам районів цих областей, залишилися без світла.
У коментарі для RegioNews мешканець одного із окупованих населених пунктів Запорізької області повідомив, що відбувалося після удару ЗСУ. "Електрика зникла пізно ввечері 2 червня. Окупаційна "адміністрація" відреагувала повідомленням – мовляв, внаслідок обстрілів з боку України пошкоджена високовольтна лінія, і тому на всій території регіону відсутня електроенергія. В той день в нашому районі дійсно йшли досить напружені артилерійські дуелі, але чи насправді саме вони стали причиною блекауту, незрозуміло. Без світла ми жили десь півтори доби, потім місцева "влада" почала звітувати, що поступово електрика повертається. Коли черга підключення дійшла до нас, то буквально за пару годин світло знов згасло – і ще десь добу його не було", – розповів українець з окупації.
Навіщо ж ЗСУ була потрібна ця атака, нібито як нелогічна і навіть, з точки зору проросійських пропагандистів, шкідлива для громадян України? У чому був смисл цього несподіваного удару – який, як ми пояснимо далі, став дуже важливим українським успіхом?
У Росії проблеми з електроенергією
Для початку варто нагадати, що на окупованій території Запорізької області розташований стратегічно важливий об’єкт. Об’єкт, згадки про який регулярно з’являються на сторінках світових видань, через його глобальне екологічне значення. Це – Запорізька атомна електростанція біля міста Енергодар.
Як відомо, після окупації Запорізька АЕС припинила виробляти енергію. Тобто Україна втратила 6 тисяч мегават електроенергії, без яких воєнні зими пройшли із відключенням електроенергії у вільних від російських військ містах. Але це було, як-то кажуть, лише пів біди.
Справа в тому, що ЗАЕС вирішили використовувати для своїх потреба окупанти. Причому не тільки для окупованого Півдня та Сходу України, а потенційно і для власних південних регіонів – Краснодарського краю та північнокавказьких республік. Ці регіони в РФ завжди були проблемними з енергетичної точки зору, а тут з’явилася можливість використати крадену електроенергію.
Ганьба МАГАТЕ
І тут варто відзначити ще одну сторону цієї історії. Це – Міжнародне агентство з атомної енергії, МАГАТЕ. Яке повелося у ситуації із можливим підключенням Запорізької АЕС до російської енергосистеми максимально ганебно. Бо 3 червня очільник цієї організації Рафаель Гроссі заявив, коментуючи інформацію від Greenpeace про підготовку окупантів до запуску ЗАЕС уже в енергосистему країни-агресора: "Ми спостерігаємо за супутниковими зображеннями цього регіону і ми не погоджуємося з тим, що було викладено в цьому звіті, а саме, що там йдуть масивні підготовчі роботи і будівництво, що вони дуже серйозно там підійшли, будують лінію. Там щось відбувається, але ми не погоджуємося з тим, що вийшло у звіті".
Та через кілька днів очільник російського "Енергоатома" Алєксєй Ліхачов зізнався не тільки у тому, що окупанти почали будівництво насосної станції для перезапуску Запорізької АЕС і підключення її до власної енергосистеми – а і у тому, що вони уже підготували поетапний план цього грабіжницького проєкту.
Тобто росіяни не особливо і ховалися зі своїми планами, які у МАГАТЕ чомусь "не помітили". Цю ганьбу влучно прокоментувала експертка з питань атомної енергетики Ольга Кошарна: "Міжнародні організації сьогодні – це безсилі, повністю імпотентні інституції. По факту [вони] заохочують інших до ядерного тероризму, бо Росія не відчуває жодних наслідків за свої воєнні злочини і не несе жодних втрат своїх позицій в таких організаціях, як Рада безпеки ООН та МАГАТЕ".
Отже, як бачимо, на четвертий рік повномасштабної війни і окупації Запорізької АЕС росіяни за повного потурання з боку, зокрема, МАГАТЕ вирішили нарешті використати найбільшу атомну електростанцію Європи на свою користь. (Імовірно, через проблеми у власній енергетиці, які раніше якщо і були, то не настільки серйозними, що довелося іти на такий крок.) І у України не залишалося жодних інших варіантів, як зупинити цей злодійський план власною військовою силою.
Коли світ не чує попереджень
І тут нам варто згадати іншу історію, яка відбулася в інший час у іншій країні, навіть у іншій частині світу. Але, попри усі відмінності (зокрема, удар був завданий не по своїй, а по чужій території), та історія дуже добре пояснює логіку дій підрозділів ЗСУ, які рознесли в друзки підстанції під Мелітополем та Генічеськом.
Це сталося 7 червня 1981 року і носило назву "Операція "Вавилон" (або ж "Операція "Опера"). Йшлося про ядерну програму Іраку, який готувався створити атомну бомбу. Той Ірак, нагадаємо, був диктатурою під керівництвом тирана Саддама Хусейна, тож нічого дивного в тому, що цей режим вирішив створити зброю масового ураження, немає.
Ізраїльська розвідка отримала інформацію про цю програму, ще 1978 року знищила два перші ядерні реактори ("Таммуз-1" та "Таммуз-2"), але Франція продала Хусейну новий реактор, який встановили у підземному центрі "Сабааташр таммуз". Світова спільнота, зокрема, ООН і МАГАТЕ, не відреагувала на попередження Тель-Авіва фактично ніяк. Тому тодішній прем’єр-міністр Ізраїлю Менахем Бегін ухвалив рішення завдати повітряного удару по ядерному центру Іраку.
7 червня 1981 року 8 літаків F-16А скинули 16 бомб, 14 із яких влучили по реакторному комплексу (вибухнули – 12). Цей удар (під час якого жоден ізраїльський літак не постраждав) питання ядерної бомби в руках Хусейна було зняте раз і назавжди. А питання це було більш ніж актуальним – за інформацією радянських експертів, уже 1983 року Ірак мав отримати три атомні бомби.
ЗСУ свого не віддадуть
Україна 2025 року вчинила точно так же, як і Ізраїль 1981-го. У ситуації, коли міжнародні організації не просто розводили руками, а взагалі робили вигляд, що нічого не відбувається – Збройні сили України знищили ключові точки енергетичної системи на окупованій території, точки, які дозволили б росіянам почати використовувати Запорізьку АЕС на свою користь.
Таким чином, наша держава, як і Ізраїль 44 роки тому, продемонстрував, що на будь-яку силу є інша, не менш потужна сила. І зумів зупинити країну-агресора, країну-грабіжника у її черговому загарбницькому плані. Тож, хоч світло на окупованій території, як уже було сказано, за кілька днів відновили, питання про підключення ЗАЕС до енергосистеми Росії тепер значно ускладнилося.
Особливо зважаючи на те, що ЗСУ готові завдати повторних ударів, якщо росіяни надумають знову втілити у життя цей план. Відвоювати найбільшу атомну електростанцію Європи Україна поки що не може – але і віддати її в руки агресору, дозволити використовувати її потужності теж не дасть. Це чітко продемонструвала червнева повітряна атака.