У недавньому інтерв'ю він сказав, що на початку квітня 2022 року на переговорах у Стамбулі Росія запропонувала Україні припинити війну за умови, що Україна погодиться на нейтралітет. Але Україна відмовилася від цих умов та пішла з переговорів.
Пан Арахамія був головою української делегації на цих переговорах, і не вірити йому немає жодних підстав. Тим більше, що його слова підтверджуються відомостями від інших інсайдерів, а також учасниками переговорів з російської сторони. Про це якийсь час тому говорив і Путін.
Арахамія називає дві причини, через які українська делегація відмовилася від російських пропозицій. Перша полягає в тому, що нейтральний статус суперечить українській конституції, в якій прямо записана як мета – інтеграція до НАТО. Другою ж причиною став візит до Києва британського прем'єра Бориса Джонсона, який сказав, що, мовляв, не треба нічого підписувати, а "давайте просто воюватимемо”.
Пан Арахамія не розкрив, що Росія мала на увазі під "припиненням війни”, але із відомостей від інших публічних джерел та з контексту того, про що він говорив, цілком ясно, що йшлося про відведення російських військ до кордонів станом на 23 лютого 2022 року.
Я (як і багато хто) і раніше читав про це. Але я до кінця не вірив у те, що таке взагалі можливе. Мені здавалося, що Путін бреше і перекручує. Але коли вже й глава української делегації все це підтвердив, то я тепер другий день сиджу з відкритим ротом і не можу отямитися.
Тобто я правильно розумію, що ось уже півтора року українські солдати страшно і криваво відвойовують у ворога ті землі, які він міг добровільно скласти ще у квітні минулого року? І все це лише тому, що в українській конституції є якесь формулювання?
Причому, зауважимо, формулювання, яке там з'явилося лише за три роки до цього. І яка не з неба впала на голову українцям, не у вигляді кам'яних скрижалів, і не у вигляді божественного одкровення, а була внесена до неї такими самими депутатами як і сам Арахамія, причому з ініціативи колишнього президента Порошенка і очевидно на користь його виборчої кампанії, яку він, проте, з тріском програв.
(І програв він її, до речі, тому самому Володимиру Зеленському, який всю свою кампанію провів російською мовою, і переміг Порошенка лише тому, що обіцяв Україні домовитися з Путіним про мир. Втім, усе це деталі, які тепер уже не мають жодного значення).
Тобто я правильно розумію, що стамбульські угоди не були підписані тому, що Арахамія не був упевнений, що зможе провести через Верховну Раду необхідні поправки до конституції?
Але дозвольте! Порошенко Мінські угоди підписував теж не впевнений, що зуміє провести через Верховну Раду закони про федералізацію України. Більш того: будучи абсолютно впевненим, що не зможе. Але все-таки підписав і тим самим зупинив просування "бойових бурятів” і врятував українську армію від повного розгрому.
Що ж заважало Арахамії підписати стамбульські папери та винести питання до Ради на голосування? Хай би депутати й вирішували, що їм дорожче: примарні шанси на вступ до НАТО через десять років чи життя своїх солдатів тут і зараз плюс вся територія, яку встиг захопити Путін понад те, що він уже окупував з 2014 року…
(І потім: навіть нейтральний статус не заважає мати гарантії безпеки на кшталт тих, про які зараз йдуть переговори зі США та іншими країнами. І добре б у квітні 2022 року Україні світило вступ до НАТО буквально завтра. Так ні! Про нього і зараз ще не йдеться).
А поки в Раді вирішували б, тим часом Путін відвів би війська і у ЗСУ з'явилася можливість перевести дух і замінувати, нарешті, виходи з Криму на Херсонщину, зняти облогу Маріуполя і без бою отримати назад Херсон, Бердянськ і Мелітополь.
Та навіть якби Путін просто зупинився, то залишилися б під українським контролем цілими та неушкодженими Сєвєродонецьк із Лисичанськом, Бахмут із Соледаром та ще половина Луганщини…
І це була б перемога! Справжня перемога, оскільки путінська агресія не принесла йому жодних результатів і він повернувся б туди, звідки її почав. Україна відстояла б свій суверенітет, а путінська армія покрила себе ганьбою поразки. А як інакше: адже її бліц-криг накрився б мідним тазом!
Для мене очевидно, що апеляція до конституції тут зовсім ні до чого і є лише формальною відмазкою. Головне – це приїзд до Києва Джонсона. Ви розумієте, що все це означає?
Людина, яка власну країну піддав жорстокому випробуванню Брекзітом, жалюгідний фігляр, який влаштовував галасливі вечірки у себе в офісі під час ковідного локдауну, змушуючи інших громадян сидіти по домівках і забороняючи ходити один до одного в гості навіть близьким родичам, вигнаним з ганьбою і пустодзвін виявився тією людиною, яку роззявивши рота слухали мешканці Банкової.
Джонсон сказав: йдіть з переговорів! Будемо "просто воювати"! І Арахамія – пішов… Це все, що ви повинні знати про незалежність та суверенітет України… Зеленський, а це точно що ви керуєте Україною? Чи таки Джонсон? Гаразд би Байден сказав - йдіть. Він хоч головний спонсор України та основна сила НАТО. Але Джонсон… Боже мій… До сірих мишей…
Ну і де, до речі, ваш Джонсон? В окопі під Авдіївкою? "Просто воює"? Він уже й думати забув про вас, любі мої. Сидить, мабуть, пише мемуари, попиваючи червоненьке… Він же прямо казав, що за професією він – журналіст і хоче як Черчілль: стати лауреатом Нобелівської премії з літератури. А прем'єрство - лише привід для мемуарів... Ось і про цей епізод із приїздом до Києва він теж напише щось надихаюче... Мовляв, приїхав, надихнув на боротьбу з тиранією... Ось такий я молодець!
Нещасна, нещасна Україна! Скільки ще їй терпіти? Що ще має винести її солдат? Скільки крові пролити? Скільки товаришів загубити? Мій мозок не в змозі усвідомити масштаб тієї космічної дурості, про яку на чистому оці розповів нам Арахамія. Він, схоже, сам не усвідомлює, який злочин перед Україною він скоїв…
Ні, це не зрада. Я впевнений, що Зеленський та його команда щирі патріоти України. Проблема у тому, що вони просто не тягнуть. Справжні дилетанти, які зовсім не готові до того випробування, яке випало на їхню долю. Це і є головною проблемою України. І в цьому, мабуть, є причина охолодження до України Заходу. Познайомившись з українською владою ближче, на Заході зрозуміли, що це зовсім випадкові люди, які заплуталися в дешевому пафосі, абсолютно не здатні піднятися до рівня тих проблем, з якими зіткнулася країна, яку вони очолюють.
Ну це ж соромно навіть уголос вимовляти: "Приїхав Джонсон і сказав нам йти з переговорів. І ми пішли…” Ні, ви тільки подумайте, що він верзе… Всі ці тисячі та тисячі могил, зруйновані міста, все це гасло вигнання агресора з території, яку, виявляється, він був готовий сам залишити… Цього всього могло не бути! Але приїхав Джонсон... Розумієте? Джонсон приїхав! Тут уже крити нічим! Раз сам Джонсон приїхав...
Слава Україні? Ну, як сказати ... Ось героям - слава вже точно! Тим героям, що в окопах, своєю кров'ю, своїми кишками та кінцівками виправляють помилки інфантильних вождів, які зате "як ніхто вірять у перемогу”...
А взагалі забудьте, що я написав. Все це неправда. Арахамія зовсім інше мав на увазі, а я все це вигадав. Все правильно Зеленський зробив. Битися треба до повного вигнання ворога зі своєї землі та кордону 1991 року – священні. І поки ЗСУ на них не вийде – жодних переговорів із Росією не буде. Тепер я молодець? Тепер я вам подобаюсь? Просто морок…
Якби не сотні тисяч трупів, то в мене було б повне відчуття, що я дивлюсь якийсь дешевий водевіль. Джонсон приїхав і вирішили піти з переговорів і воювати далі… Це нечувано! Я відмовляюся вірити своїм вухам.
Натомість Ізраїль домігся звільнення другої партії заручників. 13 ізраїльтян та 4 тайці вже у безпеці. Припинення вогню продовжується. Гуманітарні конвої йдуть у Газу. І значить все поки що йде за планом.
Адже справа наша і справді праве. І має бути ворог розбитий. І перемога має бути за нами…
Героям - слава!
P.S. Мені зараз усі пишуть, що все було не так, а Арахамія – ідіот. Можливо. Я не спорю. Але чому ви це знаєте краще, ніж голова делегації під час переговорів? І потім: як тоді назвати людину, яка поставила на чолі делегації – ідіота?