Як і два роки тому, "слуги народу" зібралися на велику трускавецьку нараду. RegioNews слідкував за цією подією, яка, по суті, звелася до обговорення одного-єдиного питання із далекосяжними наслідками – відставки з посади спікера парламенту колишнього лідера президентської партії Дмитра Разумкова.
"Переможці" реформують країну, або не без самоіронії
Хоча в цілому "Велика фракція", як назвали захід за участю нардепів від "Слуги народу", деяких представників виконавчої влади та самого президента Володимира Зеленського, формально була заповнена різноманітними подіями. Зокрема, 2 жовтня у Трускавці моновлада презентувала план реформування України на найближчі два роки – до парламентських виборів-2023.
У цей план його автори постаралися вписати усе, що тільки можна було – і військову безпеку, і "зелену" трансформацію, і технологічний розвиток, і "продовольчий хаб", і навіть верховенство права. Останній пункт виглядає у цій програмі особливо пікантно, зважаючи на ситуацію із Етичною радою Вищої ради правосуддя, куди досі не можуть обрати членів. І про це посли "Великої сімки" уже напряму говорять заявами на адресу президента.
"Слуги" не тільки обговорювали важливі моменти із життя країни, в тому числі, із присутніми там недавніми нардепами від цієї ж політсили - міністром внутрішніх справ Денисом Монастирським та генпрокуроркою Іриною Венедіктовою. А й, нібито усерйоз підтримуючи соцмережевий жарт про "з'їзд переможців" (так, за аналогією із XVII з'їздом сталінської ВКП(б), більша частина якого згодом була розстріляна, назвали трускавецькі збори гострі на порівняння язики), вручали партійні "Оскари". І тут не обійшлося без двозначностей – скажімо, перемога Данила Гетманцева у номінації "Кількість і якість" (проведених реформ) виглядає як щось середнє між своєрідним почуттям гумору у самій монобільшості та її ж крайньою самовпевненістю.
Але, звісна річ, головним питанням трускавецького зібрання стало одне-єдине кадрове питання. Питання про відсторонення від посади голови Верховної Ради Дмитра Разумкова.
Чужий серед своїх, або Зеленський так і не сказав
Забігаючи наперед, зазначимо – необхідні 150 підписів за відставку чинного спікера Банкова у своїх парламентських "слуг" зібрала. І це найпозитивніший момент у всій історії. Оскільки, за неофіційною інформацією, Зеленський у Трускавці раптом наштовхнувся на неочікуване – спротив власної фракції. Опозиційні ЗМІ, посилаючись на свої джерела у "зеленій" владі, розповідають історію таким чином, що частина депутатів заявила про незгоду із майбутнім зняттям Разумкова. На що президент нібито відповів, що в Раду вони, депутати від "Слуги народу", зайшли завдяки йому, а не Разумкову – тому мають слухатись його вказівок.
Сам глава держави виклав журналістам суть претензій до першого номера свого виборчого списку (а також – з травня по листопад 2019 року – голови партії, а до того - головного радника з політичних питань та речника штабу кандидата в президенти Зеленського) таким чином, нібито все йде від депутатів, а він, Зеленський, лише фіксує те, що Разумков відірвався від колективу та не підтримує важливі партійні законопроєкти (йшлося, звісна річ, про "антиолігархічний" закон).
Читайте також: Привид Штучного і апаратна гра. Звідки вирішили натиснути на Разумкова
Зеленський і до Трускавця довго робив вигляд, нібито це його не стосується, а спікера вирішили зняти самі депутати, за власною ініціативою. І на "Великій фракції" він все-таки не відповів прямо на питання журналістів, чи було це рішення його ініціативою.
Помста за зірваний план, або чому не приїхав Баканов
Ситуація все ж таки складається таким чином, що Разумкова звільнять з посади. Або дотиснуть своїх (у Трускавці, до речі, був продемонстрований цікавий варіант такого тиску – Людмилі Буймістер за голосування проти "закону про олігархів" дали "Оскара" в номінації "Червона кнопка"), або традиційно доберуть голосів у поставників із "Довіри" та "За майбутнього". Втім, Зеленський у Трускавці аж ніяк не виглядав переможцем. І тут варто згадати цікаву версію, розказану якраз перед початком трускавецьких зборів колишнім членом "ЗеКоманди", екссекретарем РНБО Олександром Данилюком.
Він в ефірі одного із телеканалів розповів майже фантастичний сценарій – як Зеленський збирався на День Незалежності оголосити про свою відставку, щоб упевнено виграти дострокові вибори на фоні боротьби з олігархами та зустріччю з президентом США Джо Байденом. Але, за словами Данилюка, цю ідею зірвав саме Разумков – нагадавши нібито, що це неможливо зробити, бо Виборчий кодекс не дозволяє балотуватися тим, хто подає у відставку. До речі, це справді так, бо пункт 4 статті 9 Закону про вибори президента України говорить, що "Особа, повноваження якої на посту Президента України були припинені достроково відповідно до Конституції України, не може бути висунута кандидатом на пост Президента України на позачергових виборах, призначених у зв'язку з вказаним припиненням повноважень". І нібито саме за це Банкова мститься голові Верховної Ради.
До версії Данилюка, який сам - колишній член команди Зеленського (тобто у нього теж можуть бути особисті мотиви через виключення із команди), є багато питань. Але про фактор особистісної неприязні президента до спікера говорили й інші ЗМІ, які спілкувалися із учасниками трускавецьких зборів. На яких, до речі, не був присутній один із запрошених – голова СБУ Іван Баканов. Хоча "слуги" у рамках розгляду "Стратегії 2021-2023" розглядали і реформування Служби безпеки. Офіційно у Баканова це ніяк не пояснили, а неофіційно ходять чутки про те, що саме він нібито може стати наступним "на вихід".
Дійсно, Володимир Зеленський поступово замінює усіх, хто привів його до влади та був разом із ним у 2019-му – пішли голова АП/ОП Андрій Богдан, прем'єр Олексій Гончарук, вищезгаданий секретар РНБО Олександр Данилюк, "100% своя людина" - генпрокурор Руслан Рябошапка, ось-ось звільнять голову Верховної Ради Дмитра Разумкова, ходять чутки про наступницю Рябошапки Ірину Венедіктову… Баканов нібито настільки свій, що переживати йому немає причин. Але у президента, вочевидь, за ці роки змінилися пріоритети. Тож друг дитинства, якщо й він виявлятиме недостатню лояльність, може піти шляхом усіх інших членів команди тріумфаторів-2019.
Переможець Путіна, або кого ж треба допитувати?
Намагаючись все-таки виглядати переможцем, Зеленський на пресконференції у Трускавці зробив кілька різких заяв – щодо зовнішньополітичних подій. Зокрема, президент заявив, що готовий зустрітися із Володимиром Путіним тет-а-тет, але розуміє, що цього не допустить оточення хазяїна Кремля, бо, мовляв, боїться несподіваного результату. Натяк на те, що йому вдасться перехитрити самого Путіна, з вуст того, хто не зумів умовити залишити фракцію "Слуги народу" уже відверто токсичного на той момент нардепа Олександра Дубінського, пролунав, м'яко кажучи, самовпевнено.
Читайте також: З Вірастюком, наполовину без Дубінського, але поки що із Разумковим. Що чекає у новому сезоні "Слуги народу"
А от фраза щодо "вагнергейту" прозвучала взагалі самовбивчо. Відповідаючи на питання порошенківського телеканалу "Прямий" про те, хто ж розповів Олександру Лукашенку про "вагнерівців" на його території, голова держави спочатку збився на традиційну для себе тональність риторики у випадку із лідером "ЄС", назвавши його "гетьманом" і закликавши допитувати саме п'ятого президента Петра Порошенка, бо він заявляв про свою участь у операції із затримання членів російської ПВК "Вагнер". А потім заявив, що з Лукашенком про "вагнерівців" говорив він, причому ще тоді, коли російські найманці тільки в'їхали на територію Білорусі.
Зазначимо, що раніше Зеленський визнавав факт розмови з Лукашенком на тему "вагнерівців", але не уточнював, коли ця розмова відбулася. А голова "вагнергейтівської" ТСК Мар'яна Безугла у вересні на брифінгу чітко заявила, що розмова відбулася після затримання російських найманців. Чи матиме це зізнання якісь гучні наслідки для України і персонально президента, поки що невідомо. А от інформаційний шум, зчинений ним, прожив менше доби. Бо уже після завершення трускавецького "оскароносного" і "антиразумковського" з'їзду гримнуло оприлюднене на світовому рівні розслідування про офшори Pandora Papers.
А в цьому розслідуванні одне з чільних місць зайняв саме Володимир Зеленський. Точніше, його зв'язок із "відмитими" олігархом Ігорем Коломойським із "Приватбанку" мільярдами. У новині, яка у неділю увечері красувалася на головній сторінці впливового британського видання The Guardian, портрет президента України займав у колажі серед інших героїв чи не головне місце. Тож навряд чи навіть заміна голови ВР на лояльного Банковій чи особисто президенту персонажа (Руслана Стефанчука чи когось іншого) зможе підсолодити цю гірку пігулку. "З'їзд переможців" як пройшов у зовсім не переможній атмосфері, так і залишиться на порядку денному політичного життя країни на зовсім короткий строк.