Як Верховний Суд не дав "слузі народу" відсвяткувати перемогу на довиборах до Ради, як відреагували на рішення головної судової інстанції обидва головні кандидати, і які варіанти виходу із глухого електорального кута є у влади, аналізував RegioNews.
Верховний Суд проти Вірастюка. І Шевченка
Безкінечний серіал під назвою "Проміжні вибори до Верховної Ради на виборчому окрузі №87", як і обіцяв один із кандидатів (той самий, якого оголосили таким, що не виграв), прогнозовано змінив вектор – чергові його серії "знімали" у різноманітних судових інстанціях. І у кінці квітня справа дійшла до Верховного Суду (ВСУ).
1 травня, поки уся Україна святкувала-шашликувала, Велика Палата ВСУ розібралася із ситуацією на надвірнянських довиборах і ухвалила рішення щодо позову Олександра Шевченка. Рішення було переможним для "буковельця", але лише частково. Дії Центрвиборчкому щодо встановлення результатів виборів на 87-му, а також протокол, підписаний членами ЦВК, Верховний Суд забракував. Таким чином Василь Вірастюк не став народним депутатом.
Але разом з тим – і на цьому радісно наголосив у себе на facebook-сторінці саме кандидат від "Слуги народу" – ідею про перевибори на шести дільницях, на яких вигравав Шевченко і результати на яких не визнавали у ОВК, ВП ВСУ також не підтримала. Таким чином висуванець партії "За майбутнє" не отримав шанс стати народним депутатом ще у цьому виборчому процесі.
ЦВК погодилася. Кандидати готові до боротьби
Після рішення Великої Палати ВСУ мала сказати своє слово Центральна виборча комісія. На це у ЦВК пішло кілька днів: тільки 5 травня вона оголосила про своє нове рішення щодо багатостраждальних довиборів. Суть цього рішення стала черговою перемогою Шевченка і звучить ця суть наступним чином – "відсутність правових підстав для реєстрації Василя Вірастюка народним депутатом України згідно поданої ним заяви".
Отже, Вірастюк нардепом стати уже не може. І ВСУ, і ЦВК це підтвердили офіційно. Але що ж буде далі? У Центрвиборчкомі прямо заявили, що не знають. Заступник голови ЦВК Віталій Плукар, коментуючи той глухий кут на 87-му окрузі, сказав лише, що комісія шукає оптимальний шлях для вирішення цієї ситуації.
Шевченко ще до рішення ЦВК закликав комісію до об'єктивності та діях у межах закону. Що, очевидно, натякало на позитивну – для "замайбутнівця" – позицію щодо шести скандальних дільниць. Вірастюк же звинуватив Верховний Суд у затягуванні виборчого процесу, імовірно, продовжуючи вважати себе переможцем довиборів. І заявив, що буде боротися: звісно ж, за інтереси виборців і проти узурпації влади олігархією.
Що далі? Три можливі варіанти розвитку подій
Попри усі заяви – як ЦВК, так і кандидатів – ситуація на довиборах у Надвірній цілком очевидно зайшла у глухий кут. І не тільки через формальні рішення, а й завдяки фактичній позиції, яку ще люблять називати "політичною волею". Саме вона, як продемонстрували дії президентської політсили (зокрема, масований депутатський десант), і закрутила інтригу на 87-му окрузі до непристойності. І саме вона може стати на заваді швидкому і логічному завершенню цього виборчого процесу.
Швидким і логічним можна умовно назвати варіант №1 розвитку подій – нові вибори на окрузі №87. Можливо, із новими кандидатами. Звісно, Шевченко залишиться. Імовірно, не стане змінювати свого кандидата "Слуга народу". "Свобода" і Руслан Кошулинський також могли б зіграти на темі нових виборів – мовляв, бачите, до якого абсурду посіпаки Зеленського та Коломойського довели просту ситуацію, а наш кандидат теж зовсім поруч за результатами, тож чому б вам, любі виборці, не показати дулю і "слузі", і "замайбутнівцю". А от інші партії, скажімо, "Євросолідарність", могли б і зіграти на нових обличчях. Скажімо, перед Великоднем під домашній арешт відпустили Андрія Антоненка, і очільник "ЄС" Петро Порошенко уже публічно висловив йому підтримку, а також зібрався до нього у гості. Такі речі політики не роблять винятково на емоціях. Тож чом би не виставити на нові вибори "головного політв'язня країни"?
Варіант №1 при усій його простоті та логічності – невигідний для чинної влади. Після такого скандального протягування Вірастюка у Раду він з великою імовірністю програє ці вибори, причому, можливо, навіть і Кошулинському (не кажучи вже про Шевченка). Тож навряд чи ЦВК піде на такий радикальний – і невигідний Банковій – крок. Бо це означатиме не тільки поразку у Надвірній. Точніше, поразку – і не тільки у Надвірній.
Варіантом №2 могли б стати перевибори на шести багатостраждальних дільницях. На чому наполягав, до речі, Шевченко, але теоретично таке рішення може стати виграшним і для кандидата від "Слуги народу". Та на заваді стоїть рішення Верховного Суду. І тут варто ще раз згадати слова заступника голови ЦВК – про "урахування законодавчо визначених повноважень ЦВК та позиції суду". Імовірно, на Банковій спробують, як перший президент України у легендарному анекдоті, "пробігти між крапельками". Втім, ситуація із Конституційним Судом продемонструвала, що чинна влада нагадує, скоріше, не хитрого і досвідченого номенклатурного бійця, а слона у посудній лавці. Тож у варіанті №2 закладені серйозні ризики для "Слуги народу".
Третім же варіантом може стати те, у чому Вірастюк звинувачував свого опонента та судову гілку влади. Не маючи змоги забезпечити перемогу свого кандидата, Банкова може зіграти у єдину можливу для неї гру. Гру саме в затягування ситуації до безкінечності. Власне, і не до безкінечності – дата наступних парламентських виборів відома, це жовтень 2023 року. А до того часу можна просто зробити вигляд, що ситуація на 87-му окрузі справді зайшла у глухий кут, і нічого далі не робити для виходу із цієї, скажемо чесно, штучно створеної ситуації.
Без цього одного мандату не постраждає ні робота Верховної Ради в цілому, ні голосування конкретної фракції "Слуга народу" зокрема. Зате варіант №3 дозволить Зеленському і Ко зберегти бодай нейтральне обличчя за відверто невдалої гри. І, можливо, саме це стане головним підсумком несподівано скандальної виборчої кампанії у передгір'ї Карпат.