Як починався і чим фактично завершився мегапроєкт "Україна 30" до Дня незалежності, а також куди направив свою кипучу енергію Володимир Зеленський, розбирався RegioNews.
Великий суспільний діалог, який протримався місяць
На початку лютого у Києві розпочав роботу форум "Україна 30". Форум цей, за словами організаторів, був задуманий як ціла серія щотижневих обговорень різних тем, важливих для нашої країни у переддень 30-річчя відновлення її незалежності. Сам президент, виступаючи під час першого дня роботи форуму, окреслив гігантські масштаби – 30 тижнів, 30 тем, "довга, ґрунтовна, можливо, непроста, але чесна розмова".
Володимир Зеленський час від часу любить говорити про те, що саме його команда зробила те чи інше, на що усі його попередники (чи, принаймні, один конкретний) не спромоглися. Нічого не скажеш, загальнонаціональних обговорень такого масштабу в Україні за майже 30 років незалежності справді не було. І тема форуму, який обрали для старту, на перший тиждень "України 30" - пандемія COVID-19 – стала абсолютно логічною. Коронавірус є головною проблемою сьогодення не тільки для країни, крім, власне, здоров'я і життя громадян, він зачепив багато інших, зокрема, економічних питань. Тож логіку такого вибору можна зрозуміти і відзначити як правильний крок.
Після цього у лютому учасники "України 30" обговорили ще дві не менш важливі теми, закодовані під короткими назвами "Платіжка" та "Інфраструктура". Тема тарифів для українців завжди була і буде актуальною, тож і тут організатори мегапроєкту влучили у точку (інша справа – як ці обговорення трансформуються у реальність, що відчує пресловутий простий українець за підсумками цього форуму). Інфраструктурні ж проєкти влада в принципі зробила однією із вітрин своїх успіхів – "Велике будівництво" залишається чи не єдиним реальним напрямком, у якому Зеленському і компанії є чим похвалитися і що показати. Тут шостий президент, як би йому не було це неприємно, не унікальний – попередня влада також грішила поїздками на відкриття нових доріг. Утім, зважаючи на короткостроковість пам'яті українського електорату, подібні піар-фокуси можна регулярно повторювати з певною періодичністю.
Отже, перший місяць "України 30" можна назвати більш-менш успішним: теми вибрані правильно, вигідно (у лютому про провал вакцинації і тим паче про третю хвилю коронавірусу ще не йшлося), можна і треба було продемонструвати себе під соціологічно вигідним ракурсом. Березень "Україна 30" розпочала із не менш важливої, але значно складнішої та далеко не вигідної теми "Розвитку правосуддя". Тут влада уперлася в той простий факт, що, попри будь-які позитивні заяви та звіти, Окружний адмінсуд Києва (ОАСК) досі існує і штампує більш ніж сумнівні рішення (пропозиція Зеленського про розформування "вовчого суду" надійшла до Ради вже у квітні); Андрій Антоненко досі сидить за ґратами у справі про вбивство Павла Шеремета (до якої він – тут сумнівів з кожним днем залишається усе менше – не має жодного відношення); проблему Конституційного суду не тільки не розв'язано, а й посилено.
П'ята ж тема, порівняно із попередніми тижнями, є відверто нецікавою для широкого загалу, для того самого електорату, на якому Зеленський в'їхав на Банкову і планує залишитися там ще на одну каденцію. "Культура. Медіа. Туризм" – це для тих, хто обирав нинішнього президента, є щось дуже відстороненим, далеким і малозрозумілим. На цій тріаді – яка, до речі, теж далеко не в найкращому стані – ні соціологічних профітів отримати, ні себе у всій красі показати.
Тож невипадково, що саме у березні форум "Україна 30" і заглох. Офіційний сайт проєкту завмер на даті 11 березня, коли за планом мав завершитися п'ятий робочий тиждень. Youtube-канал форуму протримався ще тиждень, розповівши про "Малий і середній бізнес та державу". На цьому обіцяний президентом марафон узяв паузу. Це тимчасово чи назавжди – наразі невідомо: facebook-сторінка "Україна 30" 21 березня поінформувала про тритижневу паузу через карантин. Три тижні збігли 12 квітня, але досі ніякої інформації про поновлення щотижневих обговорень немає. Що ж сталося із всім цим пафосом під назвою "Україна 30"?
Відосиками по популярності Данілова
А сталося те, що саме у березні Рада нацбезпеки та оборони прогриміла на усю Україну після двох своїх засідань 11 та 19 березня, на яких були запроваджені санкції. На такі речі, прості і зрозумілі, український електорат завжди реагує зацікавленіше, аніж на якісь там обговорення, тож інтерес до діяльності РНБО миттєво зріс. А п'ятничні засідання Радбезу та брифінг секретаря РНБО Олексія Данілова після них стали головним шоу політично стурбованої частини України. Особливо яскраво розлетілася інформація щодо санкції 19 березня, коли під санкційний меч потрапили головні дійові особи позавчорашньої України – експрем'єр Азаров, топчиновники часів панування Партії регіонів Лебедєв, Пшонка, Табачник, учасники окупації Криму Аксьонов, Константинов, Поклонська, ну і, врешті-решт, сам експрезидент Янукович.
Ризикнемо припустити, що саме цей – можливо, і не дуже очікуваний – успіх санкційних заходів, який миттєво зробив із малопомітного секретаря РНБО Данілова медіазірку (а деякі гарячі голови уже почали ладувати з нього наступного президента), і підказав голові держави інший, значно простіший і ефективніший напрямок для піару. Так це чи ні – питання відкрите. Але саме після засідання РНБО 19 березня зупинився форум "Україна 30", натомість наступні засідання Радбезу уже не завершувалися, як раніше, брифінгом Данілова (котрого, як мінімум, усі ЗМІ чекали, як манни небесної). Замість цього рішення РНБО почав коментувати, у своєму звичному форматі відеозвернень, сам Зеленський.
Однак тут на нього мало б чекати певне розчарування. Оскільки наступна порція санкцій, якими ударили по найвидатніших діячах контрабандної галузі, викликала більше питань, ніж захоплення. Одна справа – можновладці часів Януковича, які повтікали закордон (в основному, звісно, до Росії). Інша – свої рідні контрабандисти, які знаходяться тут, в Україні, і проти яких можна було б застосувати значно дієвіші та адекватніші інструменти у вигляді кримінальних справ та судових рішень.
Тож головною реакцією на санкції проти контрабандистів – на відміну від удару по Януковичу і Ко – стали не оплески і похвальні відгуки, а здивування. І навіть спроба викрутитися у вигляді позбавлення громадянства частини осіб із санкційного списку (мовляв, вони і негромадяни України вже) теж не вирішила ситуацію. Бо ж, припустимо, олігарх Ігор Коломойський уже мінімум сім років як відкрито живе із двома іноземними паспортами, а його чомусь українського громадянства не позбавляють.
Отже, Зеленський, спробувавши виправити негативну електоральну динаміку форумом "Україна 30", оперативно переключився на значно успішніший формат – щоп'ятничного політичного шоу "Санкції від РНБО: хто наступний?". Втім, здається, і тут золотий період уже закінчився. Хіба що він своїм рішенням позбавить українського громадянства вищезгаданого Коломойського чи запровадить санкції проти "Рошену" Порошенка. Але у реальність обох подій віриться іще менше, ніж у продовження всеукраїнського форуму "Україна 30".