Отримавши призначення на посаду керівника Івано-Франківщини, Андрій Бойчук назвав відразу сім напрямків, розвиток яких вважає своїм пріоритетом: "Велике будівництво"; налагодження дорожньої мережі; боротьба з пандемією коронавірусу; передача об’єктів між громадами та районами; відновлення після червневих паводків; інвестиції; боротьба з відтоком робочої сили за кордон. Але, як з'ясував RegioNews, колишній сотник Майдану Бойчук зміг займатися переважно виконанням пункту №3. Бо Україну накрила чергова хвиля коронавірусної інфекції, і саме Прикарпаття стало її епіцентром.
"Червона" зона. Перші в Україні
Івано-Франківська область і у 2020 році була однією із перших в країні, де зафіксували випадки інфікування коронавірусом. Але тоді знайшлися інші "чемпіони". На початку ж 2021-го як раз Прикарпаття підхопило сумнівну пальму першості. Не в останню чергу – завдяки історії із гірськолижним курортом "Буковель", де перед введенням чергового умовного локдауну можна було побачити натовпи відпочивальників. А також президента Володимира Зеленського, який перед Новим роком і привіз Бойчука в Івано-Франківськ.
Історія з "Буковелем" завершилася фактично нічим: закрили його лицемірно пізно, у середині березня, коли область уже горіла червоним карантинним полум'ям. Франківщина першою отримала цей грізний статус нового карантинного зонування, ще 23 лютого. І перебуває в "червоній" зоні досі. Ситуація із COVID-19 у області, а особливо обласному центрі, була настільки загрозливою, що ще до отримання "червоного" карантинного статусу частину хворих довелося транспортувати аж у сусідній Львів. В подальшому вдалося викрутитися без таких радикальних кроків, але мобільний госпіталь у Богородчанах налякав багатьох.
Ситуація в регіоні, попри браві реляції нового голови ОДА та його публічну вакцинацію у богородчанському госпіталі, якщо і покращилася, то в основному відносно інших регіонів. Інфекція у вигляді "британського" штаму COVID-19 прогнозовано пішла на схід, де разом із столицею почалося биття рекордів. Втім, і загальна кількість нових хворих на Прикарпатті пішла на спад, тому мобільний госпіталь у кінці березня почали згортати. Тож умовну перемогу в боротьбі із коронавірусом Бойчук може з натяжкою записати собі в актив. На відміну від іншого "подвигу Геракла" – скандальних довиборів у Верховну Раду на 87-му окрузі.
Вибори Вірастюка. Найскандальніші в країні
У новітній, після перемоги Зеленського і серйозної зміни політичного ландшафту в країні, історії України саме вибори на окрузі №87 з центром у прикарпатській Надвірній стали найскандальнішими. Й голова ОДА зіграв у цій історії свою роль, хоч і далеко не найголовнішу. Адже участь Бойчука у просуванні до парламенту висуванця "Слуги народу", принаймні, відкрита її частина, звелася до передвиборчого піару Василя Вірастюка. Очільник регіону кілька разів проводив наради разом із стронгменом, який, крім статусу кандидата в нардепи від правлячої партії, не мав жодних підстав для участі у таких заходах. Він (Вірастюк) навіть проживає у столиці, тож нічим іншим, крім піару, усі ці появи пана Василя в ОДА не можна пояснити. Відповідні громадські організації, на кшталт ОПОРИ, саме так і класифікували наради голови облдержадміністрації, в одній із яких взяв участь піарник найвищого рівня, себто президент.
Щоправда, буремний післявиборчий тиждень, коли Вірастюка витягали на переможця Надвірнянщини попри екзитполи, які пророкували перемогу "замайбутнівцю" та співзасновнику "Буковеля" Олександру Шевченку, Бойчук провів тихо, публічно не вмішуючись у ситуацію із підрахунком та перерахунками голосів. Утім, там і без нього вистачало "робочих рук".
От коли справа – уже після офіційного оголошення результатів – дійшла до обласного центру, Бойчук активізувався. Івано-Франківська обласна рада 55-ма голосами "за" підтримала звернення до Києва із вимогою провести перевибори. Голова ОДА опонував як міг, заявляв, що розслідування не завершене, що не треба виносити свій вирок у залі засідань облради. Врешті-решт, назвав це звернення не позицією усіх обласних депутатів (хоча ті зазначили, що над ним працювали представники усіх фракцій – крім "Слуги народу", найменшої у раді), а нав'язаним поглядом "окремого кандидата". Та цю битву Бойчук прогнозовано програв.
Війна із Марцінківим. Уколи шпильками
Класичне протистояння "голова ОДА – мер обласного центру" на Прикарпатті не можна назвати особливо гострим, принаймні, поки що. Але до кількох акуратних спроб атакувати опонента чиновники уже вдалися. Так, у кінці березня під час пресконференції, присвяченій боротьбі із коронавірусом та його соціально-економічними наслідками, Бойчук начебто і похвалив івано-франківського градоначальника Руслана Марцінківа, але разом з тим не забув і вколоти: мовляв, мер проблемами людей опікується, от нехай і карантинні виплати (на кшталт "зеленських" 8 тисяч) забезпечить із місцевого бюджету. Тут йому, так би мовити, і карти в руки.
Відповідь Марцінківа не забарилася. На початку квітня під будівлею ОДА влаштували мітинг підприємці, для яких "червона" карантинна зона – це, перш за все, купа обмежень на ведення бізнесу. До мітингувальників оперативно вийшов міський голова Івано-Франківська (мерія у столиці Прикарпаття розташована в одній будівлі із регіональним представництвом президента). Пояснивши їм, що не може, як представник місцевої влади, вплинути на ці обмеження, Марцінків разом з ними почав скандувати: "Бойчука!" вже безпосередньо під входом на територію облдержадміністрації, продемонструвавши тим самим, що має час і натхнення на гідну відсіч.
Отже, підіб’ємо короткі підсумки перших ста днів керівництва областю її керманича:
- коронавірус сяк-так поборов (чи, принаймні, поборює);
- провладному Вірастюку сяк-так допоміг стати нардепом (хоча його внесок однозначно не найважливіший);
- війну з бізнесом та мером Франківська не виграв (хоча іще й не програв).
А тепер, коли хвиля COVID-19 і новообраний нардеп відправилися на схід, саме час Бойчуку зайнятися реалізацією усіх інших пунктів його стартової програми. Наприклад, "Великим будівництвом". До речі, один із об'єктів на території регіону 6 квітня отримала на тендері у свої досвідчені руки компанія, наближена саме до того ж Шевченка, якому Бойчук, як член владної команди, опонував на виборах у Надвірній. Ще одна цікава сюжетна лінія закручується.