Сьогодні в числі покровителів Хоми можна помітити завжди несподіваного міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, який, схоже, зіграв далеко не останню роль у новому призначенні Василя Хоми. Якого сьогодні в Сумах, у відповідності зі старою традицією про призначення керівниками області чужинців, називають "парашутистом".
Слід визнати, що у другому призові очільників ОДА Володимира Зеленського досвідчених чиновників значно більше, ніж серед перших призначенців 2019 року. І наше польове дослідження "Вся президентська рать" певною мірою підтверджує цей висновок.
В цьому інтерв'ю RegioNews запитав нового голову ОДА про обставини його призначення та кадрову "рубку", яку він вже встиг влаштувати. Про Авакова, Зеленского і про залишений "на призволяще " бізнес у Харкові. І, звичайно, про місцеві нюанси у вигляді впливових нинішніх і колишніх депутатів, які вважають себе бенефіціарами Сумської області.
Ваш попередник Роман Грищенко, розповідають, був дуже гарячий. І, кажуть, одного разу навіть діставав пістолет, щоб когось в чомусь переконати. Чи не виникає у вас на новому посту бажання дістати зброю і попросити якогось колишнього або нинішнього народного депутата полежати обличчям донизу якийсь час?
Ми з Романом Сергійовичем зустрічалися лише один раз. І не помітив я особливої гарячковості або темпераменту. Я не був свідком цього інциденту, не був присутній, не можу коментувати.
А в мене таке бажання? Навіщо? Я прихильник того, щоб завжди шукати рішення і знаходити компроміс. Ми нічого не доб'ємося, якщо будемо сваритися і доводити, хто тут головний. Думаю, що вже минув час цього шапкозакидання і балачок, що хтось гірше, а хтось - краще. Ми програємо в тому, що не вміємо шукати компроміси, не вміємо виробляти загальні напрямки і шукати правильні рішення.
Звичайно, стереотипи залишають свій слід. І я чітко тут відчуваю і розумію, що роль голови ОДА як представника президента в області – така в деякому сенсі "підзатерта". Всі чомусь вважають, що ця людина має служити всім, підкорятися. А голова обласної адміністрації повинен задавати тон всьому тому, що відбувається в регіоні. І авторитет глави – це авторитет президента. Тому з цієї точки зору необхідно працювати над тим, щоб так і було.
З ваших слів виходить, що хтось тут і справді намагається схилити вас до служіння...
Не можна всім служити. Якщо служити всім, то нічого не вийде і голова ОДА стане тією ганчіркою, якою будуть возити по підлозі. У мене є один командир – президент. Я прихильник того, щоб була команда і командна робота. Не може і не повинно такого бути, що на тебе впливають з різних сторін, і ти не знаєш, кому догоджати. Завдання ставить президент. І ці завдання мають реалізовуватися. Це не означає, що не потрібно зважати на думку народних депутатів і депутатів місцевих рад, керівників місцевих громад. Ми повинні спільно створювати кращі умови для життя людей. Щоб при цьому люди й не помічали влади.
Зроблена вами політична кар'єра виразно нагадує синусоїду. При Кучмі ви активно почали чиновницьку кар'єру, а з приходом Ющенка пішли в приватний сектор. При Януковичі знову опинилися на посаді, а при Порошенко – знову поза владою. І ось при Зеленскому знову отримуєте мандат. Це така випадковість чи є тут і ідеологічна закономірність?
Колись я вирішив піти у народні депутати. У 2002 році прийняв рішення балотуватися в окрузі на Салтівці в Харкові. Досить успішно провів виборчу кампанію. Соціологи впевнено говорили, що я фаворит. Другим був депутат від Компартії. І третім - Дмитро Святаш. Тоді потужною була політична група "ЗаЄдУ", а губернатором Харківщини в той час був Євген Кушнарьов. І було у них завдання провести своїх депутатів. Я йшов самовисуванцем, але мене підтримувала СДПУ(о).
Мені тоді пропонували хороші "відкупні". Але я відмовився. У мене були хороші рейтинги. І ось у день виборів, близько 12 години дня мене вже почали вітати з перемогою. Але потім раптом я почав різко втрачати голоси і у підсумку програв Святашу близько 1 600 голосів і виявився другим.
Коли ми почали дивитися, що вийшло, то виявилося, що 8 тисяч бюлетенів було зіпсовано, а 7 тисяч – взагалі пропало. Я тоді зрозумів, що в житті не все так просто.
А через деякий час мене запросив на розмову Євген Петрович Кушнарьов. Ми обговорили все, що сталося. І він покликав мене до себе працювати - радником з політико-правових питань. І саме у нього мені було чому навчитися в плані системності підходу до управління процесами в обласній адміністрації.
Потім, коли були вибори президента і Кушнарьов подав у відставку, а в. о. став Степан Масельський, я міг би залишитися. Але я вирішив: якщо я буду потрібен – мене запросять. Написав заяву і пішов у бізнес.
І тільки в 2010 році мене покликав Добкін і запропонував зайняти місце заступника. Я не те, щоб відразу погодився. Приймав рішення теж досить непросто, тому що потрібно було залишити нові цікаві бізнес-проєкти. Але мене переконали. І сім'я підтримала. І я став заступником голови – керівником апарату. На мене було покладено функції організації роботи адміністрації, структурних підрозділів РДА.
Коли відбувалися головні події 2014 року, я був черговим в обласній адміністрації. Це був один з вихідних днів. І коли до адміністрації підійшли люди, мною було прийнято рішення почати переговори. У цей момент прикордонники мені доповіли, що очільник ОДА і мер покинули межі України. І я залишився один. І 70 міліціонерів.
Зрозуміло, що мітингувальники були налаштовані досить різко, десь агресивно. Я їх запустив в обласну адміністрацію, вони зайшли на 1-й поверх. Зібралися їхні старші в залі нарад. Я намагався їх переконати, що потрібно забезпечити стабільність. Потрібно розуміти, що це були люди зі зброєю, в бронежилетах.
На ранок зібрав голів райадміністрацій. Сказав їм, що оскільки вони призначені голови районів, то повинні продовжувати працювати і тримати порядок. Ніхто не повинен нікуди сіпатися. Якщо підете, а щось зникне – вас будуть судити.
Потім у мене відбулося кілька неприємних розмов, в ході яких звучало звинувачення, що я змушую людей працювати, хоча їм треба було залишити кабінети і піти. Пережили ми кілька захоплень. Потім був призначений керівником ОДА Ігор Балута. Мені зателефонували з Києва і запропонували залишитися працювати, щоб була збережена спадкоємність. Я залишився і займався, в основному, питаннями забезпечення АТО. Тоді все тільки починалося і питань було багато: будівництво блок-постів, евакуація населення, постачання продовольства, палива...
Показовою була ситуація з призначенням нових голів районів. Подекуди були представлені кандидати, яких просто не можна було ставити. Так, наприклад, у Красноградський район пропонувалася людина з Одеси. Так, він був на Майдані. Так, він отримав поранення. Але у нього була лише середня освіта, і він працював вантажником.
Проте відстоювати свою позицію, що керувати районом повинні досвідчені і кваліфіковані люди, було досить складно. І досить складно було потім працювати з тими людьми, які прийшли в районні адміністрації.
Коли ситуація стабілізувався, стало зрозуміло, що моя функція виконана.
А тодішній новий міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, який в той момент посилював свій вплив, брав участь у тих процесах? Не він вплинув на те, щоб ви покинули держслужбу?
Ні, зовсім ні. У той період, коли були захоплення, ми тісно контактували і тримали зв'язок. Арсен Борисович тоді зіграв дуже важливу роль та приймав правильні рішення. І він, скоріше, був противником того, щоб я йшов. Але, чесно кажучи, тоді я просто себе не бачив у тій адміністрації. Я сказав Балуті прямо, що не буду прогинатися і приймати його спосіб роботи. Я знову пішов у бізнес.
Зараз, коли мені запропонували, я теж не відразу погодився. Тому що, по-перше, потрібно було залишити бізнес. По-друге, у мене двоє маленьких дітей. Коли моя старша дочка сказала мені: тату, а де ти був, коли я була маленька? І приймаючи рішення зараз, ми зібрали сімейну раду, на якій я оголосив, що є така пропозиція, що просять мене допомогти в складній ситуації. І що це повинно бути наше спільне рішення. Щоб ви потім не сказали: тату, а де ти був, коли був потрібен. І діти мені сказали, що я повинен це зробити, щоб вони потім могли мною пишатися.
Не можу сказати, що в особливостях моєї кар'єри є якась ідеологічна складова. Я спілкувався з усіма. І з усіма намагався вибудовувати рівні стосунки. Без конфліктів та перегинів. Конфліктувати - це дурне діло.
У вашої родини досить великий перелік земельних наділів. Що також свідчить про ваш інтерес до аграрного сектору. Що у вас за бізнес на землі?
Є в оренді територія 1230 гектарів. У власності – близько 220 гектарів землі. До нинішнього приходу на держслужбу ми займалися досить цікавим проєктом розвитку садівництва. В минулому році була закладена посадка полуниці на 11 гектарів. Була створена система зрошення. Є у нас 40 гектарів вишні угорського сорту "Фюртош" і є плани створити в цілому більше ста гектарів вишневого саду. Було посаджено яблуневий сад сорту "Розелла" на 12 гектарах. Відповідно, в планах – створення переробки. В першу чергу – будівництво холодильника шокової заморозки, розширення сховищ.
Паралельно є напрям вирощування зернових культур. Всі ці плани залишаються в силі. Цим займається сім'я і залучені менеджери.
Поясніть тоді: навіщо людині, яка зараз перебуває на етапі нового будівництва бізнесу робота, далеко від сім'ї, від дому, від бізнесу?
Непросте було рішення. Тому що, коли ти звик бути господарем самому собі, звик планувати, звик залежати зовсім від інших речей, тепер потрібно залишити бізнес на інших людей. З іншого боку, держслужба мені теж зрозуміла. І я знаю, що можу.
Коли спілкувався з президентом, я побачив людину, яка щиро хоче змінити країну. Кажу чесно і відверто: мене це зворушило. Ну і як було не стати поруч? І я сказав, що можу бути тим багнетом, на який він може спертися. Я буду все робити, щоб команда президента була успішною, щоб люди оцінили.
Не знаю, скільки я буду тут. Життя чиновника може бути як довге, так і дуже коротке. Але я хочу, щоб люди в підсумку сказали "молодець". І це не самолюбство, а просто бажання зробити.
Зеленський теж, коли йшов у президенти, говорив, що хоче, щоб про нього потім сказали "молодець". І плакали, коли він буде йти...
Правильно. Ми в цьому плані з ним співпадаємо. У попередні часи дуже багато втрачено. Особливо в тому, що стосується держслужби. Мені хотілося б, щоб у Сумськай обладміністрації працювали кращі люди. Але справа не в тому, що їх немає. Справа в тому, що вони не зовсім хочуть йти сюди. Тому що тут заробітна плата не така, як в бізнесі. А з іншого боку, навантаження тут набагато вище і свободи менше. Тому створити команду – не просто. І це – про всю країну, а не тільки про Сумщину.
Президента критикують, що він, мовляв, бере людей з минулого. Не в цьому справа. Президент підбирає людей по ефективності. Так, ніхто не застрахований від помилок. Але в цій ситуації потрібно приймати непопулярні рішення, потрібно приходити до людей, які розуміють, що далі робити, як далі вибудовувати роботу.
Давайте з'ясуємо обставини вашого призначення в Суми. Хто пропонував цю роботу? Як відбувалася співбесіда і прийняття рішення?
Це не було так, що "прийшов, побачив, переміг". Була серйозна розмова із заступником голови Офісу президента. Я знав, що є й інші претенденти на цю посаду. Так сталося, що вибір був зроблений на мою користь. Потім була фінальна розмова з президентом. Президент знав про мене все, ставив конкретні питання. І потім було призначення. Все просто.
Але хто був містком між вами і Банковою? Хто завів вас у Офіс?
Люди, які зацікавлені в тому, щоб в Сумську область прийшла людина, яка зможе керувати ситуацією. Це люди і з Сум, і з Харкова. Я бачу, що президент і його оточення прислухаються до лідерів громадської думки на місцях. Але приймають свої рішення.
А Арсен Аваков зіграв якусь роль у вашому призначення?
Арсен Борисович як людина впливова, звичайно, зіграв свою роль. Я знаю, що його думку про мене запитували. Ну а кого запитати, хто такий Хома з Харкова?
Не було у вас амбіції попрацювати у владі в Харкові? Приміряли на себе посаду голови Харківської ОДА?
У тій ситуації, яка зараз в Харкові, мені було б дуже складно працювати, тому що мене там асоціювали б з бізнесом. Плюс в той час ще був живий Кернес. А у мене не дуже останнім часом були дружні відносини з Геннадієм Адольфовичем. Це було пов'язано з 2014 роком. Він вважав, що я не мав тоді вступати в переговори, а повинен був встати і піти.
Геннадій Адольфович - дуже впливова людина. І мені, особливо мені, було б дуже складно вибудовувати відносини і роботу.
Раз вами рішення було прийнято на користь Сум і ви маєте намір працювати в цій області, розкажіть, на кого ви збираєтеся тут спиратися? З окремими силами у вас виникло тертя...
Тут, повторюся, чомусь сформувалася думка, що голова обласної адміністрації повинен комусь служити. Я вважаю інакше. Тому що рішення повинні прийматися на користь тих завдань, які ставить президент. Не всі це розуміють. Звичайно, виникають і тертя. Ти піддаєшся і здаєшся - і тебе підминають.
Є думка у місцевих еліт, лідерів громадської думки, що так і повинно бути. Є і ті, хто поділяють мою позицію. Я впевнений, що з часом ми знайдемо спільну мову і взаєморозуміння.
Простий приклад: визначення об'єктів для фінансування з Державного фонду регіонального розвитку. Кожен депутат обласної ради та народні депутати вважають, що обласна адміністрація повинна визначити ті об'єкти для фінансування з ДФРР, які знаходяться в їх округах. Я ж вважаю, що в цій ситуації є два варіанти: або ручне управління комісією, яка проводить відбір об'єктів і тоді підлаштовується під бажання депутатів. Чи працює комісія, яка проводить оцінку і визначає, в які об'єкти слід вкладати кошти.
Я прийняв для себе рішення, що ця комісія, яка складається з 4-х представників облради, 4-х представників ОДА та 4-х представників громадськості, сама буде розставляти пріоритети. А потім Мінрегіон і Кабмін вже приймуть остаточне рішення і спрямують гроші безпосередньо у територіальні громади. Природно, що залишилися незадоволені. Вчора у мене відбулася одна телефонна розмова з народним депутатом: мовляв, ви повинні переглянути. Я пояснив, що комісія вже прийняла рішення і воно зафіксовано в Мінрегіоні. А ви вже, як народні депутати, можете працювати з комісією Мінрегіону, що якісь об'єкти, може бути, слід включити в список. Але наша комісія свою роботу з оцінки виконала. Все. Це за законом.
Але це не подобається. Тому доводиться переконувати, що якщо ми хочемо, щоб в країні все було правильно, потрібно робити по закону, а не в ручному режимі.
Насправді ДФРР – це лише один штрих, який показує, що є розбіжність методів і думок. Я намагаюся вибудувати роботу за законом.
Є ще одна скандальна історія останніх днів – переформатування і перепідпорядкування управління майном обласної ради. З боку це виглядає як спроба забрати повноваження в обласної ради на користь адміністрації...
Ви помиляєтеся. Давайте поясню. У Сумській області створено управління комунального майна як комунальне підприємство. В інших обласних радах управління комунальним майном знаходиться в структурі апарату обласної ради. Що і хоче зробити Сумська облрада – позбавити повноважень комунальне підприємство сумської обласної ради та передати ці функції структурному підрозділу апарату обласної ради. Не обласній адміністрації.
Зараз у багатьох статутах комунальних підприємств і установ, в тому числі і у сфері охорони здоров'я, навіть не вказано, що вони підконтрольні і підзвітні обласній адміністрації. Що обов'язково повинно бути. Тому що вони реалізують делеговані державою повноваження.
Обласна адміністрація здійснює управління сферою охорони здоров'я в тому, що стосується надання медичної допомоги. А фінансово-господарська діяльність – це не функція обладміністрації, це функція обласної ради. Якщо ми беремо призначення керівників, то це функція обласної ради. Ми можемо і хочемо проводити конкурси і пропонувати кандидатури обласній раді. А обласна рада приймає рішення про призначення. Ось тоді це буде система.
На даний момент обладміністрація не має повноважень щодо контролю за установами освіти, охорони здоров'я, соціальної сфери, культури, спорту. Вона не приймає участі в призначенні керівників комунальних підприємств, установ, організацій. Але при цьому ми відповідаємо за сферу освіти, медицини, культури, спорту і так далі. Тому я і запропонував: якщо ви, обласна рада, пред'являєте до нас певні вимоги, щоб ми керували цими сферами – ви повинні нам делегувати ці повноваження і хоча б у своїх статутах підприємств записати, що вони підконтрольні і підзвітні по тим повноваженням, які делеговані державою.
ОДА не претендує на управління комунальним майном, це не наша сфера відповідальності і це буде абсолютно незаконно. Але ми повинні розуміти, які керівники приходять в комунальні установи.
Дехто оцінює вашу кадрову політику як агресивну. І вже є список незадоволених звільнених. І перший у списку – керівник Сумської районної держадміністрації Віталій Бурбика, який подав на вас заяву в ДБР за незаконне, на його думку, звільнення. Стверджує, що ви підробили його заяву про відставку...
Зараз йде реорганізація в районах. З вісімнадцяти залишається п'ять. У тринадцяти з них голови РДА стають керівниками ліквідаційних комісій. А ті, які залишаються, підлягають перепризначенню.
У мене є своє бачення того, хто повинен бути головами нових райадміністрацій. Причому це рішення приймається не тільки мною, а за погодженням з народним депутатом, в чиєму окрузі знаходиться цей район. Ми зустрілися, обговорили кандидатуру і прийшли до розуміння, що наші позиції збігаються. І ми запропонували іншу людину. Хоча Бурбика був запропонований народним депутатом, і він теж брав участь у конкурсі. Але він не пройшов конкурс.
Це був неформальний конкурс?
Це була співбесіда в Офісі президента. І, відповідно, були направлені документи на його звільнення в Офіс.
Але він же сам написав заяву?
Звичайно! Ну як ви собі уявляєте? Подаються документи. В Офісі в кадрах люди працюють не перший рік. Як вони могли прийняти інше рішення?
Є пакет документів, який надається в Офіс. На підставі цього пакету документів Офіс приймає рішення. Я ж юрист, я розумію всі наслідки таких можливих дій.
Давайте відійдемо від емоцій. По-перше, я собі не міг дозволити те, в чому мене звинувачує Бурбика. Це було б незаконно.
Є конспірологічна версія, що Бурбика прислухається до рекомендацій, які дає йому колишній нардеп і заступник голови СБУ Владислав Бухарєв...
Можливо.
Ви маєте з екс-нардепом контакт? Обговорюєте це?
Є багато людей, які розповідають різні історії. Мені зараз іти і розповідати, що це не так – значить виправдовуватися. Та не хочу я виправдовуватися! Час все розставить по своїх місцях.
Взагалі, кадрова тема – це сфера моїх рішень і моєї відповідальності. І я нікому не дозволю тут радити. Тому що питати будуть з мене. А коли мені починають радити стосовно кадрів – мене це не влаштовує.
Хто ті заступники, яких ви збираєтеся призначити?
Не хотів би говорити. Коли Кабмін погодить, коли я видам розпорядження, і вони пройдуть спецперевірку...
Чому б не пред'явити громадськості цих людей зараз?
Ну, а раптом не призначать. Раптом вони не пройдуть перевірку. Раптом вони відмовляться. Ну, навіщо робити холості постріли! Коли будуть прийняті відповідні рішення, тоді ми вийдемо на прес-конференцію. І тоді я вважатиму, і кожен розповість про те, що він збирається зробити.
Взагалі, я приймаю кадрові рішення, виходячи з трьох складових: психо-емоційна сумісність, бажання працювати і творчий професійний підхід. Все інше навіть не обговорюється.
О, наш президент декларує, що відбирає кадри теж за тими ж критеріями. Але його часто критикують за кадрову політику...
Є різні обставини, які впливають на подальшу роботу того чи іншого чиновника. Та не все залежить від президента. Рішення може бути правильним. Але не кожен виявляється здатним працювати в агресивному середовищі або протистояти якимись викликам. Потрібно витримувати якийсь тиск. І в цих умовах приймати правильні рішення. Життя завжди коригує як наші рішення, так і наші плани. І до цього треба бути готовим.
Термін у три місяці, саме стільки ви перебуваєте на цій посаді, може вважатися достатнім для того, щоб визначити бачення тих стратегічних напрямків, в яких ви маєте намір докласти свої зусилля. Навряд чи ви хочете, щоб вас оцінювали і запам'ятали тільки за проектом "найбільший державний прапор". Куди ви дивитеся?
Основний магістральний напрям – це економіка. Для того, щоб оживити економіку, потрібно залучити досить серйозні кошти.
Внутрішніх інвестицій тут недостатньо. Тому ми активно працюємо з послами. І ось був візит посла Узбекистану в Суми. Ми з ним обговорювали багато питань, які стосуються взаємовигідного співробітництва. І раніше був підписаний меморандум між Сумською областю та Кашкадар'їнською областю Узбекистану про співпрацю. У нас є багато спільних інтересів і в сільському господарстві, і в промисловості.
До нас на наступному тижні приїжджають посли Чехії і Словаччини. Ми будемо обговорювати різні аспекти.
Є основи для співробітництва з Азербайджаном і Таджикистаном. Є ідеї попрацювати з Польщею. Є ті ж китайці, з якими ми зараз ведемо переговори про їх візит на Сумщину, щоб вони подивилися на наші ресурси, які їх можуть зацікавити.
При цьому багато серйозних бізнесменів ставлять запитання: а як до вас доїхати? І всі б хотіли прилетіти сюди на літаку. Коли я кажу, що неподалік у Полтаві є аеропорт, а звідти можна машиною, вони кажуть: ну давайте тоді влітку. А економіка повинна жити цілий рік.
Для того, щоб розбурхати економіку Сумської області, звичайно, потрібен аеропорт. Але не все так просто. Аеропорти поряд є у Полтаві і Харкові. У Кабміні мені кажуть: ви покажіть, що аеропорт дасть поштовх економіці регіону, і тоді ми зможемо вкласти гроші в смугу і навігацію. А нам тоді треба буде шукати інвестора для будівництва терміналу. Але ідея з пасажирськими перевезеннями – не працює. Тут потрібно шукати інші варіанти.
У мене відбулося кілька зустрічей з компаніями, які займаються розкручуванням аеропортів по всьому світу. Це теж коштує грошей, щоб вони приїхали, зробили зріз по області, по суміжних областях і видали концепцію розвитку. У нас є деякі ідеї, але вони повинні обробити ці ідеї. Тому що ніхто не буде вкладати гроші в проєкт, який буде економічно нежиттєздатним.
У той же час ми розуміємо, що це не короткострокова перспектива. А тому продовжуємо працювати з тими, хто готовий інвестувати зараз.
Вже є пропозиція від великої мережевої компанії, яка пропонує в чотирьох містах області побудувати маркети по торгівлі промисловими товарами. Вкладення – дуже серйозні. І підприємства реєструються на території міст області, а це значить, що всі податки сплачуються до бюджетів громад. Створюються робочі місця. З мерами я попередньо поговорив, і їм це теж цікаво. Навколо цих маркетів буде розвиватися супутня інфраструктура: послуги, переробка і виробництво продукції.
Є компанії, які розглядають можливість будівництва аграрних комплексів.
На днях буду зустрічатися з директором "Укрзалізниці" з приводу електрифікації гілки Ворожба-Суми-Люботин. Це дасть нам додатковий поштовх, коли буде запущений швидкісний потяг. Коли буде налагоджена більш зручна логістика відвантаження товарів.
Найважливіше, що інвестор прийде сюди тільки тоді, коли побачить стабільність влади. Якщо у нас будуть чвари і непорозуміння, сюди ніхто не прийде.