28 грудня Вищий антикорупційний суд (ВАКС) мав розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу заступнику голови Офісу президента Олегу Татарову, підозрюваному у гучній справі про заволодіння майном Нацгвардії, де головним фігурантом спочатку був відомий забудовник та нардеп минулого скликання Максим Микитась. Через великий суспільний резонанс під будівлею суду зібралося чимало представників ЗМІ та активістів, але із судового засідання Татаров пішов цілком благополучно, хоча й був змушений обходити протест через службовий вихід. Бо розгляд його справи взагалі не відбувся - на засідання не з'явилися прокурори, оскільки суду були невідомі їхні імена після зміни підслідності справи, відтак їх просто не змогли повідомити про саме засідання. Ну а наступний розгляд у суді перенесено на 10 годину ранку 30 грудня, на що Татаров та його адвокати швидко погодилися.
Тож, дива не сталося, і дуже сумнівно, що станеться напередодні святкування Нового року – все йде до подальшого зависання всього цього буквально у повітрі на невизначений термін. Втім, разом з тим досить очевидно, що даний процес чим далі, тим більше відкидатиме корупційну тінь не лише на всю діючу владну вертикаль, а й особисто на президента Володимира Зеленського. Прізвище "Татаров" взагалі може стати таким собі узагальнюючим щодо характеристики чинної влади в її неспроможності позбутися від особливо токсичних персонажів. Як за часів попереднього президента Петра Порошенка таким знаковим прізвищем стало, наприклад, подвійне "Гладковський-Свинарчук".
Поточні диспозиції
Ми вже писали про ситуацію, наближену до цугцвангу, яку спровокувала сама Банкова своєю відмовою відставити заступника голови ОП Олега Татарова вже в самому дебюті розгортання навколо нього корупційного скандалу. А також спрогнозували, що тепер цей апріорі одіозний топ-чиновник набув такої токсичності, котра обов’язково буде тягнути за собою у вир всіх, хто спробує замовити за нього слівце. Так воно, зрештою, і сталося, причому цьому передувала ціла низка незграбних дій, кожна з яких лише ускладнювала становище.
По-перше, цю справу не вдалося відкласти у довгу шухляду - 18 грудня виконувач обов’язків керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) Максим Грищук підписав таки підозру Татарову, САП запросила для нього арешт з альтернативою застави в 10 мільйонів гривень, суд же про обрання йому запобіжного заходу мав відбутися ще 24 грудня. Однак за кілька годин до судового засідання Офіс генпрокурора (руками не очільниці відомства Ірини Венедіктової, а її заступника Олексія Симоненка) забрав підслідність цієї справи у НАБУ та передав її СБУ. Таким чином виникла певна плутанина, тому ВАКС із своїми переносами засідань чисто формально правий, але тягнути таким чином навряд чи вийде довго. Адже все всім добре зрозуміло, що само собою лише підігріватиме в суспільстві антикорупційні пристрасті.
По-друге, не менш напружують ситуацію публічні виступи на захист Татарова та половинчасті кадрові рішення щодо нього. Так, з одного боку, радник голови ОП Андрія Єрмака Михайло Подоляк заявив, що Татаров написав заяву про тимчасове призупинення виконання своїх посадових обов'язків в Офісі президента і передачу їх іншій посадовій особі (пізніше стало відомо кому – заступнику голови ОП Андрію Смирнову).
Але, з іншого боку, той же Подоляк пояснює відмову детективам НАБУ зайти на Банкову, щоб особисто вручити Татарову підозру, тим, що, мовляв, "їх прохання точно виходили за рамки законних процедур, звертаємо увагу на те, що всі процесуальні та слідчі дії повинні здійснюватися в рамках чинного законодавства". Фраза ж Подоляка про наявність питань у НАБУ до Татарова, "що стосуються того періоду його роботи, який не має відношення до його нинішніх посадових функцій", взагалі, як-то кажуть, ні в тин, ні в ворота.
Ну і, по-третє, Офіс генпрокурора лише підвищив суспільне реноме у цій справі очільнику САП Грищуку, коли на свято Різдва за новим стилем, 25 грудня, позбавив його посади в. о. заступника генпрокурора. Хоча той також не сидів, склавши руки – того ж вихідного дня Грищук сам повідомив про те, що НАБУ відкрило кримінальне провадження за фактом можливого незаконного втручання генпрокурора Венедіктової у справу Татарова (це коли 1 грудня вона змінила групу прокурорів у цій справі, саме перед тим, як детективи НАБУ планували повідомити Татарову про підозру).
Можливі глобальні наслідки
Отже, з усього видно, що при всій своїй одіозності та попри гучні підозри у корупційних діях поки що чинний заступник голови ОП й надалі залишатиметься під щільним захистом команди президента, що називається, до останнього. При цьому НАБУ та САП спускати справу Татарова "на гальмах" також не збираються, маючи не стільки суспільну та політичну підтримку в середині країни, хоча і це має велике значення, скільки ззовні.
Йдеться, вочевидь, про глобальний фактор США, де вже 20 січня 2021 року відбудеться інаугурація обраного президента Джо Байдена, котрий, як відомо, ще за часів свого віцепрезидентства в адміністрації Барака Обами всіляко патронував створення в Україні всієї антикорупційної інфраструктури. Виходить так, що справа заступника Єрмака та штучні зволікання в її розслідуванні мають всі шанси спричинити формування того важеля, за допомогою якого Вашингтон матиме вплив на дії української влади в цілому та Зеленського зокрема.
Знаючи попередню практику вирішення Байденом кадрових питань на прикладі звільнення колись з посади генпрокурора України Віктора Шокіна, можна припускати повторення з його боку подібного, але вже щодо нинішніх українських високопосадовців. Перш за все, це стосується тієї ж Венедіктової, яка власними руками міцно сформувала собі імідж головної захисниці Татарова.
Далі нова американська адміністрація може взятись і за керівника ОП Єрмака, і за решту теперішніх можновладців, до кого у США будуть хоч якісь претензії. В результаті перед Зеленським з-за океану поставлять вимогу "злити" не лише Татарова, а й його шефа та всіх, хто до протидії цьому антикорупційному розслідуванню був тільки дотичний. Що ж до відповідних "аргументів дослухатися", то таких батогів і пряників в арсеналі у Вашингтона – купа і майже всі вони – залізні.