Саме позицію "вибери корінного ужгородця" відстоювали більшість із 22-х кандидатів на посаду ужгородського градоначальника на виборах-2020. Містяни ж знову зробили ставку на "некорінного", обравши у другому турі саме чинного міського голову Богдана Андріїва.
В ексклюзивному інтерв’ю RegioNews мер Ужгорода розповів, чому став фігурантом Антимайдану, чому стосунки з уже ексголовою Закарпатської ОДА Олексієм Петровим не склалися напередодні виборів та чи бачить Андріїв свого сина в політиці.
Чи задоволені ви результатами виборів, адже мерське крісло здобули лише з другої спроби?
Якщо я зараз розмовляю з вами як міський голова Ужгорода, значить мене обрала громада, значить попередні п’ять років були не такими вже і поганими. Не дивлячись на всі протиріччя. Звісно, були помилки, але, як кажуть, не помиляється той, хто не робить нічого. Ніхто неідеальний. Як працюватиму з депутатами далі? У нас не таке велике місто, аби тримати образи і з цими образами жити. Переконаний, що ми знайдемо порозуміння з більшістю депутатів, котрих обрали до міської ради, і котрі давали певні обіцянки виборцям. Будемо разом реалізовувати.
Перша сесія новообраної міськради засвідчила, що ви змінили команду. Які причини?
Щонайперше, були певні політичні домовленості, тому ми змушені були запросити до команди представників із інших сил. Але, погодьтеся, що це - абсолютно нормальна ситуація. Більшу частину команди нам вдалося зберегти. Запевняю, що в роботі міськради все буде прозоро, відкрито, без "договорняків", як кажуть.
Експерти характеризують цьогорічні вибори мера Ужгорода як найбільш брудні за всю історію. Чорної інформації на голови виборців вилилося чималенько, зокрема, вони дізналися багато і про ваше збагачення при закупівлі комунальних автобусів, і про нерухомість в Австрії, про справи родини…
Скажу відверто, що я сам чимало дізнався нового із тих газеток, які розповсюджувались командою опонента. Їх навіть діти роздавали в людних місцях. Брудна, дуже брудна кампанія. Все - повна дурниця. Нема в мене нерухомості в Австрії. А щодо автобусів: як я міг заробити мільйон доларів при закупці, якщо вони мільйон і коштували? Повна нісенітниця.
Ваш штаб також не бридував чорним піаром…
Ні-ні-ні, в жодне порівняння. Я вважаю, що по бруду було десь один до трьох на користь штабу Віктора Щадея.
Вишенькою на передвиборчих перегонах, без сумніву, стала операція СБУ із затримання громадянина, який начебто збирав чи скуповував голоси на вашу користь…
Як це робиться – всім відомо. Шукається особа, яка має якісь негаразди із законом, так звана "торпеда", потім шукається інша особа, яка бере ці кошти. Вони відбудуться якимось штрафом чи проведуть добу у СІЗО, а найголовніше, що є інформпривід говорити те, що в Ужгороді йде підкуп ужгородців з моєї сторони. Це була абсолютна провокація. Ні я, ані члени моєї родини чи моєї команди жодного стосунку до цього інциденту не маємо.
На вибори ви йшли самовисуванцем, що було трохи незвично: ваша політична біографія багата на приналежність до різних партій…
Мені простіше, бо зараз я ні від кого не залежу. Зараз частина депутатів буде заручниками ситуації через імперативний мандат. Мені в цьому плані простіше. Але, думаю, що ми порозуміємось з кількома політичними партіями, які мають бажання працювати над розвитком міста, не дивлячись на назву партії. Людину потрібно судити по її справах, а не по належності до тих чи інших політичних сил. Тому все це відносно.
Протягом всієї вашої попередньої каденції і особливо під час передвиборчої кампанії вам згадували участь в Антимайдані. Звісно, це "клеймо" має два боки: є ваші противники, а є і ті, хто вас підтримує. Що б ви сказали й тим, й іншим про цей епізод в житті?
Це не був ніякий Антимайдан. Насправді ми робили все, аби не допустити подій, які сталися у Львові чи Івано-Франківську. Згадайте: спалили приміщення Служби безпеки у Івано-Франківську, розгромили приміщення у Львові. Тоді просто зібралася група людей, більшість із яких були працівниками обласної державної адміністрації, які вийшли на вулицю і звернулись до молоді, аби ті не громили приміщення, щоб не ламали оргтехніку, якісь там комп’ютери. Антиукраїнської позиції не було.
До речі, напередодні виборів про вашу активну участь в Антимайдані нагадав і вже ексочільник області Олексій Петров, опублікувавши відповідні фото. Це був не єдиний виступ Петрова проти вас. Якими є насправді ваші стосунки? Можливо, публічне протистояння було лише передвиборчою "фішкою"?
Справді, з Олексієм Петровим у нас були різні погляди на деякі події, які відбувалися, ми по-різному оцінювали ситуацію, а, отже, і робили різні висновки. Але так і повинно бути. Після виборів ми "обнулили" наші взаємовідносини та розпочали, як кажуть, новий етап з чистого аркуша. Зараз поки нема жодних протиріч, знято всі гострі питання.
Тепер, коли Петрова обрали головою Закарпатської облради, це дуже важливо. Що ви думаєте про закарпатців з точки зору обрання головою облради не закарпатця?
З точки зору позиції закарпатців, мала би бути, можливо, інша ситуація, і облраду найзахіднішої області таки мав би очолити житель області. Але, як на мене, з владою не треба воювати, бо, як кажуть, найгірший мир краще за найвдалішу війну. Якщо є можливість отримати підтримку на рівні Кабміну та Верховної Ради, якщо є можливість обпертися на підтримку кураторів Закарпаття у вищих органах влади, то навіщо показувати свої м’язи і силу. Протистояння – не завжди доречна річ. Нам треба думати про розвиток регіону.
Ви є фігурантом кримінальної справи, пов’язаної з махінаціями з бюджетними коштами при реконструкції архітектурно-історичного комплексу "Совине гніздо" в центрі Ужгорода. Є відкриті кримінальні провадження щодо ще кількох вищих посадових осіб міста…
Це свідчить про те, що правоохоронні органи працюють. Але крапку у цих усіх розслідуваннях ставить суд, тож до його рішення ніхто нікого не може звинувачувати, в тому числі і мене. Справа по "Совиному гнізду" - це чистої води політичне замовлення.
Чиє?
Я ж не можу просто так назвати прізвище, але можу сказати, що вся ця кампанія була організована, щоб попсувати мені рейтинг і деякий час, так би мовити, тримати на гачку. Але тікати я нікуди не збирався і не збираюся, ми ходимо на судові засідання, доводимо свою невинуватість. А "Совине гніздо" готове вже на 99,9%, і кожен може переконатися, що в ньому проводяться різноманітні фестивалі, конкурси, семінари, наукові якісь конференції і таке інше.
Варто зауважити, що самокритичність ви тримаєте у правильних шорах: я - не ідеальний, але далеко не найгірший. Тим не менш, якими проєктами попередньої каденції ви вкрай незадоволений?
А у нас є такі? (Звертається до присутніх у кабінеті працівників міськради - авт. У відповідь лунає: Нереалізована картка ужгородця). Картка ужгородця? Запровадимо, якщо дуже треба. Хоча, як на мене, цей квиток – повна дурниця, якою запудрили мізки людям. До прикладу, приїжджає зі Стрия моя мама, яка є пільговиком, то їй не дозволять проїхати в маршрутці, бо вона не жителька міста? Чим будь-який інший українець відрізняється від ужгородця? Якщо держава дала право на пільговий проїзд пенсіонерам, то яка різниця, де він живе? Це - піар окремих мерів, більше нічого.
Назвіть свої пріоритети майбутніх п’яти років?
Проблем, які треба вирішувати, у місті багато: інфраструктурні об’єкти треба привести до кращого стану, реконструкції потребують очисні споруди, вже конче треба вирішувати питання зі сміттям і водопостачанням. Та, насамперед, треба подолати коронавірусну кризу. Далі будемо завершувати капітальні ремонти і будівництва, початі у минулих роках. Після завершення, на жаль, вже п’ятирічної реконструкції площі Петефі перекинемо сили на інші об’єкти історичної частини Ужгорода – площі Театральну та Фенцика. Хочемо відремонтувати пішохідний міст. Збираємось будувати новий дитячий садочок на 250 місць вартістю 110 мільйонів, і вже у 2021 році проведемо тендерні закупівлі. Також маємо проєкт добудови навчального корпусу в загальноосвітній школі №19, де школярі, на жаль, зараз змушені вчитися у дві зміни. До речі, в Ужгороді у школах навчається понад 1550 дітей із навколишніх сіл, а в дошкільних закладах - понад 550, що також вносить корективи в нашу роботу.
Ось так плавно ми перейшли до розмови про створення, точніше, нестворення Ужгородської ОТГ. Експерти констатують, що переконливу перемогу на виборах чинні мери міст України отримали завдяки децентралізації. Вас називають "ворогом №1" цього процесу, та й перемога вам далася не так уже і легко. Тож, чому не створено Ужгородської ОТГ?
Як кажуть: насильно милий не будеш. Я неодноразово звертався до сільських громад з цим питанням. Що я зроблю, якщо вони не хочуть, кажуть їм - Ужгород не потрібен, хто ж захоче об'єднуватися із містом з купою проблем господарського плану та вичерпаним земельним фондом і так далі. Я поважаю вибір і право громад на самоврядування, але хочу нагадати про спільну інфраструктуру, про заклади освіти і медицини Ужгорода, якими користуються і жителі Ужгородського району, спільне електро- та водокористування з деякими селами. Добре влаштувалися, правда?
Виставлятимете рахунки?
Обов’язково! Ситуація має мати правильні фінансові відносини. Ви - багате ОТГ і хочете, щоб ваші дітки навчалися в місті? Без проблем, але зауважте, що, до прикладу, в дитсадках 50% харчування оплачують батьки, 50% - бюджет міста. Чому ми маємо платити за дітей, які в Ужгороді не живуть? Якщо в цих багатих селах чи ОТГ є свої дошкільні заклади, чому вони дітей віддають в наші? Скажу більше: протяжність автобусних маршрутів, які проходять і по навколишніх селах, будемо різати. Пільговики і компенсація вартості їхнього проїзду також стануть темою розмови. Все по-чесному.
Як по-чесному робити тим жителям навколишніх сіл, які користуються міськими маршрутками, аби добратися на роботу в Ужгороді?
Тепер я чекаю керівників ОТГ з пропозиціями. Будемо шукати вихід. Треба вибудовувати коректні, правильні стосунки і рухатися далі.
Вашій родині приписують домінуюче становище на ринку маршрутних перевезень в Ужгороді…
Жодного відношення моя родина до цього бізнесу не має.
І ще про родину. Ви з дружиною маєте доньку і сина. Чи бачите своїх дітей у політиці?
Не хотілося б, якщо чесно. Зараз моєму синові 21, а доньці 19. Політика – дуже важка, аби радити її дітям. Можливо, син… Коли-небудь…
Повернемось до справ міських. Якою є ситуація з коронавірусом в Ужгороді?
Контрольована. Маємо майже сотню вільних ліжкомісць у коронавірусному відділенні лікарні. Днями в Ужгородську центральну міську клінічну лікарню привезли 104 кисневі концентратори. Медичне обладнання закупили за кошти міського та державного бюджетів. Для лікування хворих переобладнали 175 ліжок, зараз 135 із них будуть забезпечені киснем. Підкреслю, що цього року додатково, лише для боротьби із коронавірусом, із міського бюджету виділили майже 18 мільйонів гривень. Із держбюджету нещодавно виділили більше 607,5 тисяч гривень для забезпечення ковідного відділення киснем зі стаціонарної кисневої станції, а ще 200 тис. грн спрямують на закупівлю лабораторного обладнання, необхідного для реагування на цю хворобу.
Тобто якихось форс-мажорів ужгородцям можна не чекати?
Ні… тьху-тьху-тьху… ( Станом на 24 грудня в Ужгороді 4177 осіб одужали, 89 людей померли, 1675 ужгородців лікуються амбулаторно або стаціонарно, 2785 ужгородців – на самоізоляції - прим. ред.)
Успіх будь-якої господарської справи залежить від грошей. Бюджет Ужгорода на 2021 рік прийнято, як і Програму економічного і соціального розвитку на наступний рік. Як прокоментуєте?
Понад 1 мільярд 411 мільйонів гривень – така дохідна частина бюджету Ужгорода на 2021 рік. Найбільшим джерелом надходжень є податок та збір на доходи фізичних осіб, а також податки на прибуток. Загальний обсяг видатків— майже 1 мільярд 408 млн грн. Бюджет розвитку – десь біля 115 млн гривень, які будемо залучати на розвиток міста. Із захищених статей на освіту спрямували понад 87 мільйонів, на медицину витратять понад 47, на соцзахист та соціальне забезпечення спрямували понад 42 млн грн. Гроші спрямують і на інші напрямки.
Грошей, як відомо, багато не буває, тому побажання – аби в майбутньому їх на все вистачало. А що ви, зважаючи на різдвяно-новорічні свята, побажаєте читачам?
Насамперед – здоров’я, бо без нього багато важливих речей не куються. Звісно ж, кожному бажаю мати гідну роботу – і за зарплатою, і за отриманим задоволенням. Від цього залежить і благополуччя родини, тож хай у всіх воно складається якнайкраще.