RegioNews продовжує цикл статей, в яких розповідає про те, хто і як формує коаліції в облрадах, а хто там опиняється в опозиції. Черга дійшла до Вінниччини, де після місцевих виборів склалася унікальна ситуація під назвою "все буде Гройсман".
Вінницьке приниження Зеленського і Порошенка
Однозначність перемоги "Української стратегії Гройсмана" ("УСГ") як на виборах до Вінницької міськради, так і до тутешньої облради і більшості ОТГ соціологи фіксували ще задовго до початку виборчої кампанії. Особиста популярність колишнього мера Вінниці та колишнього ж голови уряду Володимира Гройсмана фіксувалася на рівні більше 60%. І за цим показником він значно випереджав всіх інших політиків – як державного, так і місцевого калібру.
Після втрати посади прем’єра в результаті тотальної торішньої перемоги "Слуг народу", Гройсман дещо відійшов від загальноукраїнського порядку денного і сконцентрувався на тому, аби зберегти вплив на своє стратегічне "місце сили" - Вінницю та область. Поміж тим, як в київських телеефірах Володимира Борисовича бачили дедалі менше, тут, на Вінниччині, він та його іменна партія позиційно укріплювалися, поступово відтісняючи з верхніх рядків "політичних чартів" і президентську партію "Слуга народу", яка у 2019-му демонструвала в регіоні вражаючі електоральні результати, і "Європейську солідарність" Петра Порошенка, для котрого Вінниця також завжди була рідною вотчиною.
У вересні ж 2020 року ситуація взагалі кардинально змінилася на користь Гройсмана та його "стратегів" - особистий рейтинг вінницького ексмера підскочив до небес, а за ним підтягнулися і електоральні показники "УСГ". Втім, якщо у обласному центрі вже не було сумнівів, що перемога "гройсманівців" та їхнього висуванця на мерських виборах, чинного міського голови Сергія Моргунова буде тотальною, то в цілому по області ситуація була менш впевненою.
Соціологи з групи "Рейтинг" фіксували популярність "УСГ" на рівні 30%, тоді як "Слуга народу" мала 15%, а "ЄС" та "Батьківщина" - по 10%. Проте реальність наступного за днем виборів дня виявилася більш радісною для "пташенят" Гройсмана і абсолютно гнітючою – для "орлів" Зеленського та інших. Майже половина депутатських мандатів (47,6%) Вінницької облради - 40 з 84-х - опинилися в руках політичної сили експрем’єра. Тоді як "зелені", замість того, аби зайняти прогнозовану соціологами другу позицію у виборчому забігу, опинилися аж на четвертому місці.
Загалом виборча комісія зареєструвала наступний склад нової обласної ради Вінниччини: "УСГ" - 40 мандатів, "Батьківщина" та "ЄС" - по 11, "Слуга народу" - 8, "За майбутнє" та ОПЗЖ – по 7 мандатів. Тож "Українська стратегія Гройсмана" за результатами виборів отримала беззаперечну перевагу та можливість самостійно визначати, кого підтягувати до себе в обласну більшість, а кого – залишити за бортом коаліційних процесів. Природньо, що партнерами виявилися аж ніяк не "слуги народу". А ось перехід "порошенківців" до опозиції у Вінницькій облраді став неабиякою несподіванкою.
Коаліція "За Гройсмана"
Переможці виборів на Вінниччині не стали затягувати процес і досить швидко перейшли до перетворення виборчих результатів у реальні кадрові рішення. Закон не вимагає формального оформлення коаліції в місцевих органах влади, як це відбувається у Верховній Раді, але про наявність сформованої більшості можна спокійно судити, виходячи з розподілу керівних крісел у раді. Це все відбулося вже на першій, установчій, сесії обласної ради 20 листопада, де не минулося без скандалів. Адже "УСГ", яка отримала майже монобільшість, чітко продемонструвала всім своїм потенційним партнерам, що особливо ділитись владою ні з ким не збирається. І у партнери візьме лише ту силу, яка демонструватиме найбільшу покірність і невибагливість.
"Євросолідарність" намагалася так чи інакше запропонувати себе в якості політичного партнера, але вже на старті заявила про свої непомірні апетити, запропонувавши свого кандидата на посаду голови облради. Однак такі розклади не входили в плани "гройсманівців", відтак коли керівництву фракції партії Порошенка стало нарешті зрозуміло, що їм не вдасться нав’язати свою гру, депутати "ЄС" здійснили демарш і покинули сесійну залу. Але це лише полегшило завдання з формування керівництва облради, тож вже незабаром головою було обрано висуванця "УСГ" В’ячеслава Соколового - його підтримали 68 депутатів.
Наступні голосування за заступників голови виявили і головного партнера партії Гройсмана по новоствореній коаліції. Ним стала місцева "Батьківщина", чий висуванець Анатолій Ткач, ставши віце-спікером, розбавив команду "гройсманівців" у президії. Але тотальна перевага "УСГ" все ж виявилася беззаперечною: першим заступником голови облради було обрано Володимира Кістіона, який працював віцепрем’єром в уряді Гройсмана. Ще двома заступниками Соколового стали депутати від "УСГ" Ігор Івасюк та Дмитро Чаленко.
Не менш оперативно депутати сформували склад семи постійних комісій облради, і всі ці комісії очолили "гройсманівці", а найповажнішу бюджетну - взагалі колишній голова Вінницької ОДА Валерій Коровій. Загалом ця стрімкість та кадрове всеохоплення, з якими Гройсман та його команда реалізували своє право на владу в області, є ознакою того, що й в подальшому вони завжди демонструватимуть безкомпромісність тоді, коли матимуть на це можливість. І, що також вже очевидно, намагатимуться наростити політичну потужність задля повернення на загальноукраїнський рівень, наближаючи жаданий реванш, локальну репетицію якого ми спостерігали на прикладі Вінниччини.