Запроваджені зміни можуть призвести до непередбачуваних і доволі неприємних для діючої влади результатів, коли "Слуга народу" опиниться в переважній меншості в місцевих радах та ОТГ, хоча, за задумом авторів реформи, вона мала б забезпечити вплив президентської партії також і на рівні місцевого самоврядування.
Нюанси нової системи
Головним аспектом запровадженої виборчої системи є так звана партизація виборів, коли аби стати кандидатом у депутати практично всіх рівнів потрібно мати "контракт" з однією з політичних сил. Монополія партій не діятиме лише у обмеженій кількості випадків. А саме – у містах, містечках, селищах та селах, де кількість виборців в територіальних громадах не перевищує 10 тисяч осіб. Тут голосуватимуть за особистості, без їхньої прив’язки до політичних партій. Також можливість самовисунення збережено для кандидатів у мери міст.
У всіх інших випадках, а йдеться, нагадаємо, про вибори обласних та міських рад, а також великих об’єднаних територіальних громад, кандидатів висуватимуть конференції відповідних партійних організацій. Всі території будуть поділені на виборчі округи, в кожному з яких кожна з партій представить свій окремий виборчий список.
Виборцям запропонують в бюлетені проголосувати за партію. І тут же, навпроти партійної графи, визначити свого кандидата з числа висуванців цієї політичної сили на вказаному окрузі.
У випадку подолання партією 5-відсоткового прохідного бар’єру до відповідних рад потраплятимуть кандидати від цієї сили відповідно до кількості здобутих голосів. Найбільше шансів – у першого номеру відповідного списку. Але тут є суттєвий нюанс – перескочити на перше місце зможе кандидат, який у особистому заліку отримає більше 25%.
Можна передбачити, що ситуація, коли аутсайдерам партійних списків вдасться зібрати врожай у чверть голосів, відданих за його партію, буде унікальним випадком. А тому встановлення такого високого бар’єру фактично буде означати монополію партійного керівництва у питанні проходження до рад потрібних людей. Також такий високий бар’єр робить фактично беззмістовною і непотрібною роботу на округах кандидатів особам, що не потраплять на завідомо прохідні місця – у них не буде мотивації конкурувати зі своїми більш вдалими колегами з верхніх частин списків через однозначну неможливість досягнути результату у 25%.
Слід також врахувати, що для виборця нова система буде доволі складною, і багато хто, обравши партію, не зможе адекватно, без сторонньої допомоги, визначитись з конкретним кандидатом від обраної політсили.
В той же час слід відзначити, що депутати, ухвалюючи новий закон, відмовилися від складної форми виборчих бюлетенів, де списки партій і списки їхніх кандидатів розміщувалися у окремих частинах документу. Форма встановленого бюлетеню є простішою і зрозумілішою, що дозволяє розраховувати на більшу презентативність електоральних результатів. Але все ж не скасовує дискримінаційного порогу у нездоланні 25%.
Бюлетенів буде кілька – відповідно до кількості рад, що будуть сформовані.
Політична специфіка майбутніх виборів
Зміна виборчої системи, яка наклалась на кризу популярності партії Володимира Зеленського, певним чином надихнула місцеві еліти активно включитись у боротьбу за місця в обласних і міських радах та в об’єднаних територіальних громадах.
Партійні осередки на місцях (особливо це стосується правлячої "Слуги народу"") зараз ламають голову над тим, кого і за яким принципом включати у виборчі списки на округах. Адже кадровий запас популярних на місцях кандидатів виявився аж надто обмеженим і спертись просто немає на кого. Партійні боси вдаються до спроб хоч якось виміряти потенційну спроможність чергових ноунеймів, що бажають потрапити до списків та здобути переконливу кількість голосів. І для цього стимулюють кандидатів здійснювати соціологічні заміри своєї популярності на окремих округах. Партійці розраховують, що така тактика дасть можливість визначити лідерів, чиї прізвища зможуть прикрасити партійні списки.
У ОПЗЖ, навпаки, немає проблем з кадрами – у партії, яка є своєрідною спадкоємицею колишніх біло-синіх, залишається потужний резерв людей, які після 2014 року перебувають на віддаленні від владних важелів. Багато хто з них, відчуваючи можливий шанс на реванш, активно включається в виборчу кампанію, вкладаючи в "світле майбутнє" і свою популярність на "пригодованих" округах, і наявний матеріальний ресурс. В деяких регіонах спостерігається навіть ситуативне об’єднання під прапорами ОПЗЖ колишніх непримиренних ворогів в місцевих елітах. Багато хто з них розуміє, що від гризні між собою потрібно ситуативно відмовитись, аби отримати назад те, що було втрачено 6 років тому.
Серед системних партій, які, за даними соціологів, подолають прохідні бар’єри у жовтні, перебуває "Європейська солідарність" та "Батьківщина". Опитування фіксують, що ЄС отримає підтримку на рівні 10%, а партія Юлії Тимошенко – на рівні 8%.
Особливо попсує кров правлячій владі саме ЄС, яка претендує на велику кількість мандатів на заході країни та в Києві. Тоді як "Батьківщина" віддала більшість своїх осередків на аутсорс окремим представникам місцевих еліт і вже особливо не впливає на партійні процеси. А від імені партії в місцеве самоврядування проходитимуть переважно ставленики вигодонабувачів бренду "Батьківщини" на місцях. Дуже часто це представники тієї самої "синьої" влади, які в останні роки мімікрували в прихильників цінностей Майдану.
Ще одним специфічним моментом є популярність у багатьох регіонах місцевих партій, які обіцяють зіграти проти загальнонаціональних партійних брендів. І дехто вже називає перспективи перемоги саме місцевих партій важливим внеском у так званий "ватний реванш".
Адже в цих партіях опиняться, переважно, ті з представників місцевих еліт, хто раніше також орієнтувався на партію Регіонів, але в нинішніх умовах не знайшов себе в лавах партії Бойка-Медведчука.
Останні дослідження групи "Рейтинг" демонструють досить неприємну для загальнонаціональних політичних проектів картину. Половина опитаних респондентів схиляється до того, аби на місцевих виборах голосувати саме за локальну партію, від якої висуватимуться виключно місцеві політики.
Така електоральна тенденція цілком може зламати гру як лідерам перегонів в особі "Слуги народу", ОПЗЖ, ЄС та "Батьківщини", так і знівелювати шанси на подолання прохідних бар’єрів партіям на кшталт "Сили і честі", партії Шарія, "Свободи", "Голосу" та інших, чиї перспективи перебувають на межі 5%.
Причому за локальні проекти готові голосувати з невеликими розбіжностями у долях практично всі регіони України. Це можна пояснити черговим розчаруванням електорату у політиках національного рівня і наміром повернутись обличчям до своїх, місцевих висуванців - зради яких дещо підзабулися на фоні недолугості київських політиканів.
Політичним наслідком такого розвороту настроїв електорату може стати потрапляння у місцеве самоврядування політиків, чия приналежність до табору відсторонених від влади у 2014 році "реваншистів" викликає стурбованість багатьох спостерігачів.
В той же час повернення до влади на рівні місцевого самоврядування політиків з числа "попередників" може нести в собі не лише негатив для партій Володимира Зеленського, Петра Порошенка та Юлії Тимошенко, які ризикують втратити вплив на місцеві ради. Це може стати ознакою реальної децентралізації регіонів. І, навіть, викристалізувати феодальні тенденції, коли кожен регіон перебуватиме під впливом того чи іншого можновладця і зможе диктувати свої умови Києву.