Із лютого 2017 року у Луцьку немає міського голови. Після смерті Миколи Романюка лучани так і не дочекалися позачергових виборів мера. Офіційного керівника місто, швидше за все, отримає не раніше, ніж восени цього року, коли відбудуться чергові вибори до місцевих рад
Фото з відкритих джерел
Хто буде претендувати на цю посаду? Список кандидатів поки дуже розмитий: одні політичні сили ще зважують, на кого саме з команди робити ставку, інші – тільки підшуковують гідних претендентів. Проте незалежно від того, якими саме будуть прізвища у бюлетені, очевидним є перелік груп впливу, які будуть боротися за мерське крісло.
Хтось від Палиці
Ігор Палиця – народний депутат, бізнесмен, багаторічний соратник Ігоря Коломойського. Вперше балотувався як мажоритарник від Луцька у 2012 році. Напередодні заснував благодійний фонд "Новий Луцьк" (згодом із розширенням географії інтересів змінив назву на "Тільки разом"), навколо якого почав розбудовувати політичну команду. На виборах 2015 року під прапорами УКРОПу Палиця завів до Луцької міської ради найбільше депутатів: із 42 мандатів його команда отримала 15. Спершу луцький УКРОП працював в "тихій опозиції" до міського голови Миколи Романюка, проте після його смерті на початку 2017-го перебрали владу у свої руки.
Маючи в руках увесь місцевий адмінресурс, багаторічну роботу благодійного фонду та команду політиків із досить відомими в місті іменами, Ігор Палиця безсумнівно буде висувати свою людину на посаду міського голови.
Хто це може бути? Версій є кілька.
Найочевиднішим видається кандидатура Ігоря Поліщука. Молодий юрист благодійного фонду "Новий Луцьк" першим із людей Палиці став депутатом. У 2013 році, в віці 25 років, він переміг на позачергових виборах і потрапив до Луцькради.
Радник Ігор Поліщук проводить наради в кабінеті міського голови
Кілька місяців після "луцького путчу" 2017 року він був в.о. голови, проте офіційно на посаді не пропрацював і 100 днів. Перейшовши на більш скромну посаду радника мера (із абсолютним мінімумом відповідальності) Поліщук продовжив активно "світитися" у ЗМІ як представник влади, виступати із заявами від імені міської ради і від її ж імені приймати рішення… Попри існування офіційного в.о. мера (посаду займає "батьківщинівець" Григорій Пустовіт), радник Ігор Поліщук наразі сприймається широким загалом як персона номер один, тож має непогані шанси на підтримку виборців.
Проте є одне "але". За час керування Луцьком молода команда прихильників Палиці приймала не завжди популярні рішення, а відтак – обросла негативним шлейфом. Оскільки владу у Луцьку асоціюють в першу чергу з Поліщуком, то і всі "косяки" приписують саме йому. А промахів і недопрацювань трохи назбиралося. З року в рік у місті загострюється проблема зі смородом. Багато негативу викликала так звана "транспортна реформа", яку провели, м’яко кажучи, неделікатно. Силові методи при перенесенні Центрального ринку теж розширили список несимпатиків. Крім того, мали місце і кілька гучних історій із дерибаном міського майна: найгучнішим став випадок, коли два гектари землі безкоштовно віддали під житлову забудову фірмі, за якою стоять депутати з УКРОПівської більшості.
На противагу Поліщуку і цим негативним історіям, в команді міської влади працює людина з іміджем господарника, який вирішує реальні справи, а не грається в політику. Мова про першого заступника міського голови Григорія Недопада, якого, до слова, поєднують з Ігорем Палицею і родинні стосунки. Тому цілком ймовірною є версія, що саме Григорій Недопад стане кандидатом від чинної влади.
Григорій Недопад під час прийому громадян
З іншого боку, в кулуарах говорять про те, що Ігор Палиця уже прийняв рішення, хто буде наступним мером Луцька, на користь зовсім іншого претендента. І це – "права рука" Палиці, "сірий кардинал" нинішньої луцької влади Олександр Товстенюк. Саме його кандидатуру Палиця просував на попередніх мерських виборах. І досить успішно: Товстенюк вийшов у другий тур, але поступився Миколі Романюку із результатом 47% проти 53%.
Олександра Товстенюка називають "правою рукою" Палиці на Волині. На фото – під час офіційного висунення в кандидати у 2015 році
Проте політичні розклади у місті змінилися. Поки жодна із команд-опонентів не готова протиставити настільки ж сильного супротивника, яким був Микола Романюк, тому кандидатура Товстенюка виглядає цілком прохідною.
Тим не менше, є ще одне ім’я, яке називають ймовірним у списку претендентів на крісло міського голови. 38-річний Ігор Гузь уже двічі обирався до Верховної Ради від володимирського округу. Проте сам – лучанин. У період відсутності в Луцьку голови на запитання журналістів про спробу поборотися за це місце, не відповідав категоричною відмовою. Якою б не була політична сила, яка висуне Гузя, якщо він піде на цей крок, то лише "отримавши благословіння" від Ігоря Палиці. Проте нинішня "дружба" із Гузем абсолютно не гарантує Палиці того, що він отримає стовідсотково "свого" мера (тут варто згадати, що на виборах 2010 року Палиця підтримував Миколу Романюка, з яким пізніше співпраця гучно розірвалася). Тому в протекції Гузя, який здатен бути самостійною фігурою, Палиця цілком може побачити повторення ситуації і не наважитись на такий ризик.
"Дружба" Гузя і Палиці почалась із спільного запливу через Згоранське озеро восени 2016 року
"Свідома" солідарність
Втративши Миколу Романюка, луцька "Солідарність" серйозно здала в позиціях. Кілька депутатів перейшли до УКРОПівської більшості, інші – мляво "воювали" з новою владою. Після поразки Петра Порошенка на президентських виборах, узагалі стало зрозуміло: ніякої "Солідарності" у Луцьку давно немає. Є "Свідомі".
Громадський рух під такою назвою кілька років поспіль просував депутат від "Солідарності", бізнесмен Андрій Покровський. Іще в 2017 році була зареєстрована і відповідна партія. Саме під цим брендом віднедавна у Луцьку почали з’являтися нові лавочки та дитячі майданчики, тож сумніватись не доводиться: "Свідомі" збираються на місцеві вибори. Відкритим лишається питання, кого делегують змагатись за головне крісло міста.
Будучи депутатом від "Солідарності", Андрій Покровський завжди активно просував власний бренд
Найочевидніший варіант – балотуватися буде сам Андрій Покровський. Фактично, він єдиний до кінця зберігає роль опозиції до УКРОПівської влади, має фінансовий і людський ресурс – у тому числі, медійний. З іншого боку, слабкою стороною Покровського є його бізнесове минуле, а саме – причетність до грального бізнесу. Він уже опинявся "під прицілом" чорного піару саме з цього приводу, і чи захоче знову "вписуватися" у відкриту війну з Палицею – питання дискусійне, мабуть, і для самого Покровського.
Відтак, кандидатом від "Свідомих" може стати людина, яка не має настільки очевидних підстав для публічних "наїздів" – Микола Яручик. Місцевий бізнесмен, який уже двічі обирався депутатом у Луцькраду, зарекомендував себе як сумлінний і відповідальний обранець, а ще – активно демонстрував відстороненість у політичних іграх. У день, коли в раді переобирали секретаря, Микола Яручик покинув залу, заявивши, що йде займатись більш корисною справою – білити дерева.
Микола Яручик – разом із "Свідомими"
Хоча офіційно Яручик не підтверджує своїх амбіцій сісти в крісло мера, проте дуже схоже, що такі амбіції все ж має. Ще у 2017 році його у супроводі інших депутатів бачили в Адміністрації президента Порошенка і ходили чутки, що їздив він на своєрідну "співбесіду" саме як потенційний кандидат у мери. Хоча тоді, схоже, співбесіда провалилася…
Патріоти Волині
Поки луцькі "солідарівці" готували запасну "свідому" платформу, прихильники Петра Порошенка із обласної ради переформатувалися в групу "Патріоти Волині". Назва – цілком символічна.
До цього часу у Волиньраді працювала група "Тільки разом": прибічники Ігоря Палиці взяли собі назву його благодійного фонду. "Патріоти Волині" – це назва іншого благодійного фонду, іншого впливового політика і бізнесмена з Волині – співвласника групи компаній "Континіум", нардепа Степана Івахіва. Взявши відповідну назву, волинські депутати продемонстрували, під чиїм "крилом" планують надалі працювати і, відповідно, йти на місцеві вибори-2020.
Зважаючи на те, що "війни" між Палицею та Івахівим стихли ще торік, а обидва публічно заявили про повне порозуміння і спільну роботу в парламенті, цілком ймовірно, що "Патріоти Волині" не будуть претендувати на Луцьк. Тож, швидше за все, символічно висунуть непрохідну кандидатуру.
Але якщо припустити, що перемир’я Палиці та Івахіва похитнеться, наважитись на боротьбу за мерське крісло міг би лідер "Патріотів" в облраді Володимир Бондар. На таке рішення цілком можуть вплинути амбіції Бондаря або навіть затаєна образа. У кулуарах говорять про домовленість між Палицею і Бондарем напередодні парламентських виборів, яку Палиця не виконав. У Бондаря нібито просили не балотуватися від маневицького округу (щоб не створювати конкуренції Ірині Констанкевич), а Палиця мав подбати, щоб нова команда нового президента не усунула Бондаря із "жирної" посади заступника голови Держагентства лісових ресурсів. Бондар не пішов на вибори, а от з посади його таки звільнили.
Володимир Бондар на посаді в Держагентстві лісових ресурсів
Зе-кандидат
Найцікавіші та найзагадковіші "розклади" готуються за лаштунками президентської партії.
Якщо на парламентських виборах "Слуги народу" відверто "злили" Волинь, висунувши від мажоритарних округів очевидно непрохідних кандидатів, які навіть не проводили агітації, то на місцевих виборах ситуація навряд чи повториться.
За чутками, "Слуги" уже активно готуються до перегонів і шукають сильного кандидата, який погодиться під брендом "Зе" йти на вибори мера.
У списку таких кандидатур, за кулуарною інформацією, відомий у місті бізнесмен-будівельник Андрій Разумовський. Він має репутацію людини прогресивної та успішної. До того ж, витримав достатню паузу в політичній кар’єрі і навряд чи хтось пригадає, що кілька скликань тому Разумовський сидів в міськраді серед депутатів фракції "Партії регіонів". Проте перебуваючи на піку розвитку власного бізнесу, є серйозні підстави вважати, що Разумовський не захоче вписуватись у гру за мерське крісло. Для цього доведеться "воювати" із Палицею, і якщо війну буде програно, навряд чи це позитивно позначиться на співпраці міськради і фірми Разумовського. А будівельний бізнес все-таки дуже залежить від рішень місцевої влади.
Повернення в політику для Разумовського може принести проблеми у бізнесі
Окрім Разумовського, у списку Зе-кандидатів варто розглядати людей, які ще недавно сподівались отримати від президента Зеленського крісло губернатора. Серед таких, наприклад, місцевий ресторатор і колишній "кавеенівець" Андрій Котищук. Його політичні амбіції підтверджує нинішній статус депутата Княгининівської сільської ради та нещодавні візити до Офісу президента. Хороші рекомендації Котищуку може забезпечити нардеп та екскварталівець Юрій Корявченков ("Юзік"), з яким Котищук у тісних дружніх стосунках. І якщо такі рекомендації "не дотягли" до посади голови ОДА, то цілком можуть спрацювати для місцевих виборів. Тим більше, що в Андрія Котищука у Луцьку – непогана репутація, збудований "з нуля" власний бізнес і жодних репутаційних плям в минулому.
Екскавеенівець і ресторатор Андрій Котищук, схоже, серйозно розраховував на крісло голови Волинської ОДА
Проте не варто відкидати і сценарій, за якого Ігорю Палиці вдасться домовитись зі "Слугами", і ті в хорошій традиції парламентських перегонів таки "зіллють" Луцьк.
Партійні ставленики
На вибори мера Луцька, очевидно, будуть йти усі партії, представлені зараз у парламенті та місцевій раді.
"Опозиційна платформа – За життя" може висунути Олександра Башкаленка. Під час останньої виборчої кампанії екс-регіонал Башкаленко продемонстрував, що з політики не пішов і очолив виборчий штаб ОПЗЖ у Миколаївській області. З іншого боку, "опозиціонери" можуть реально оцінити рівень підтримки в Луцьку (на парламентських виборах їхній кандидат отримав 2,77%) і висунути формальну кандидатуру.
"Батьківщина" може зіграти за двома сценаріями. Перший – висунути Григорія Пустовіта, який є діючим в.о. міського голови. Другий – підтримати депутата Андрія Козюру, який уже традиційно, іще з 2010 року, щоразу балотується на міського голову.
"Самопоміч" може підтримати на мерських виборах Юлію Вусенко. Будучи секретарем міськради в період смерті Миколи Романюка, саме вона стала першим в.о., а пізніше – символом боротьби проти УКРОПу та опозиції в міській раді.
"Свобода", ймовірно, висуватиме керівника міського осередку Миколу Федіка. Він – чинний депутат і голова фракції. Саме його партія делегувала на парламентські вибори від Луцька (отримав 7,57% і четверте місце в рейтингу). До ради Федік потрапив у статусі безробітного, проте швидко виправив ситуацію і зареєстрував підприємницьку діяльність. До слова, доволі успішну: за перші чотири місяці заробив і задекларував мільйон гривень прибутку.
Малоймовірно, що власну кандидатуру буде пропонувати "Голос". Із часів передвиборчого "хайпу" партія не проявляла жодної активності на Волині і не нажила сильних лідерів, готових претендувати на крісло мера обласного центру. Єдиним варіантом, який можна припустити, є Віктор Левандовський – місцевий бізнесмен-айтішник, який був координатором партії під час парламентських перегонів.
У Луцькраді активним опозиційним фронтом працює три депутати від "Народного контролю". Швидше за все, балотуватися в мери буде їхній лідер Павло Данильчук.
Сюрпризи
Серед кандидатів у мери Луцька може виявитись кілька несподіваних прізвищ. А серед них – навіть ті, хто матиме шанси на реальну боротьбу.
Приміром, наважитись на такий крок може музикант і донедавна лідер гурту "Тар-Так" Олександр Положинський. Після заяв про вихід із гурту саме лучани підкинули йому ідею зайняти порожнє крісло міського голови. Положинський відреагував неоднозначно: заявив, що не хоче пов’язувати своє майбутнє з політикою, проте не відкидає ідеї балотуватися.