Бо Петропавлівська Борщагівка витіснила Олешки, але сама була витіснена виборами в США, а їх витіснив "Карфаген".
1. Ситуація з людським капіталом для Сил оборони перезріла багато років тому. Я навмисне називаю це таким складним словосполученням, щоб підкреслити, що мобілізація, демобілізація, строки служби, ротація, СЗЧ тощо – це все не різні проблеми, а один комплекс проблем. Спочатку їх не розв'язували, бо думали, що війна скоро завершиться. Потім їх не розв'язували, бо думали, що війна скоро завершиться. Псувати стосунки зі значною частиною електорату ніхто не хотів. Цей жмут проблем перекидають одне одному, як гарячу картоплину, дотепер.
2. Військова юстиція не була створена (а що існувало, то ліквідували). Внаслідок цього на військові частини були покладені завдання, які жодним чином не можуть бути виконані в правовому полі. Там, де немає правового поля, виникає сіра зона. В сірій зоні можливо все що завгодно, адже з цієї зони правопорядок був усунений навмисне. В сірій зоні можуть бути скоєні злочини, і злочинці мають нести за це відповідальність, але не вони винні у створенні сірої зони поза правом, а законодавці.
3. Поруч із сірою зоною завжди виникає чорний ринок. Завжди, прошу це запам'ятати. Поруч із сірою зоною відсутності військової юстиції виникає чорний ринок послуг, який динамічно розвивається, налагоджує поділ праці та горизонтальну взаємодію. Прибрати чорний ринок покараннями неможливо – можна лише прибрати з нього окремих гравців, місце яких займуть інші.
4. Чорний ринок не може функціонувати без "кришування" з боку правоохоронців. Якщо йдеться про великий ринок, це "кришування" мають забезпечувати на досить високому рівні, інакше якийсь необізнаний поліцейський чи слідчий чи суддя полізуть куди не треба й зруйнують всі процеси.
5. "Кришування" чорного ринку правоохоронцями на високому рівні неможливе без політичного "даху". Тут стрілочка переходить на пункт 2, коло замкнулося. Так само чорний ринок для свого функціонування потребує власних медійних каналів. Хоча ці медійні канали явно працюють проти країни, правоохоронці та політики охороняють їх, бо сподіваються самі ними скористатися за нагоди. Ось вам замкнена екосистема кримінального бізнесу.
6. Але система не замкнена. Нерозв'язані проблеми пункту 1 призводять до накопичення негативних емоцій у суспільстві. Достатньо кинути сірник, щоб запалало. Але сірник треба кидати не навмання, не так, як росіяни (які за стільки років фактично так нічого про нас і не зрозуміли), а точно в ціль. Ділки чорного бізнесу знають точку вразливості: прагнення справедливості (що б це слово не означало, а означає воно для кожного своє). Достатньо сказати, що ось там б'ють дітей і катують людей, не пускають до них медиків та адвокатів, щоб на вулицю вийшов натовп добропорядних громадян, до яких треба додати дрібку професійних провокаторів і бандитів.
7. І ось лише в цей момент з'являються росіяни. Вони самі нічого не здатні організувати, але уважно й професійно моніторять весь простір. І не пропускають жодної нагоди (до речі, ми пропускаємо всі нагоди вдарити симетрично: розмови про когнітивну війну тривають вже рік, але далі не пішло). Росіяни мають досвід, фах і ресурси, щоб помножити на сто чи на тисячу будь-який негативний прояв, який вони знайдуть в українському суспільстві. А українське суспільство радо споживає російські медійні ресурси, особливо якщо вони закамуфльовані під українські та прикриті вимогами справедливості та миру.
Ось така багаторівнева картинка, і той, хто стверджує, що все просто, той обманює людей або через простоту душевну, або намагаючись відбілити якусь окрему вищезгадану категорію.
Що робити, випливає з кожного конкретного пункту цього списку.