Як ставитись до цих переговорів? Моя відповідь – їх треба сприймати спокійно, раціонально, як закономірну і навіть необхідну складову переговорного процесу, який зараз лише розпочинається.
По-перше, це продовження того переговорного процесу, який розпочався рівно тиждень тому саме в Осло, якраз за участю Стубба і Стьоре.
По-друге, це продовження зусиль, спрямованих на те, щоб Європа стала прямим учасником мирних переговорів по завершенню російсько-української війни. І це те, що відповідає інтересам України, тому що участь європейців в мирних перемовинах посилює наші переговорні позиції. Так, є певні ревнощі і протиріччя в європейському середовищі відносно того, хто саме має представляти Європу в переговорах з Росію. Ця проблема обговорюється вже більше року. І ніяк не домовляться з цього приводу. По факту ініціативу взяли на себе лідери Фінляндії і Норвегії. Якщо у них виходить і Путін готовий з ними розмовляти, то добре. Для нас добре те, що йдеться про лідерів, які активно допомагають Україні і яким Україна довіряє.
По-третє, не можна покладатися в переговорах лише на американців, особливо на такого специфічного і ненадійного переговірника як Стів Віткофф. Якщо з’явиться паралельний переговорний трек за участю європейців, та ще з таким досвідченим дипломатом і переговорником як Александр Стубб, який буде взаємопов’язаний з американським переговорним треком, то це лише збалансує переговорний процес і зменшить ризики, пов’язані з Віткоффом.
В контактах з Путіним потрібно мати не лише сильного переговірника, якому ми можемо довіряти, потрібна людина, яка б могла не просто "зчитати" психологічні комплекси Путіна (його агресивне заперечення України як такої; образи на колективний Захід, і на Європу зокрема, тощо), а й знайти оптимальну тональність в спілкуванні з Путіним і поступово знайти способи впливу на нього, втягуючи його в предметно-функціональний переговорний процес, замість безплідних обговорень російських ультиматумів. Тобто, йдеться не лише про класичні перемовини з Путіним, які можуть і не спрацювати, а ще й про певну політико-переговорну психотерапію до Путіна. Це надзвичайно складна місія. Тут потрібен переговірник на рівні Генрі Кіссінджера. Я не знаю, наскільки Александр Стубб готовий для такої екстраординарної місії. Але у нього є значний професійний потенціал і досвід для цього. І на даний момент я, на жаль, не бачу інших європейських лідерів, які б були здатні на таку місію.
Тому я щиро бажаю Александру Стуббу і Йонасу Гар Стьоре продовжити їх переговорну місію з Путіним, і удачі в її поступовій реалізації. Але всім нам треба розуміти, що швидкого результату в цих переговорах не буде. Для завершення війни на виснаження знадобляться переговори, які будуть вкрай складними, тривалими і такими ж виснажливими.