Як бачите, без нього (цього металу) не злетить жоден сучасний літак. А замінити його фактично не можливо.
А тепер угадайте, у кого в руках ключ від цього крана?
Вірно, Китай.
Пекін користується ним майстерно. У червні Китай не експортував до Японії ні ітрію, ні галію, ні диспрозію, ні тербію. Всі обмеження почались після слів японської прем'єрки Санае Такаїті про підтримку Тайваню.
За даними Financial Times, японські запаси ітрію можуть закінчитися вже за кілька місяців, тож Токіо попросив Вашингтон натиснути на Пекін. Поки безуспішно.
Найпікантніше в тому, що частину компонентів для оборонної промисловості США виробляють саме в Японії.
Тобто Сі Цзіньпін, якого Трамп охоче називає другом, цілком спокійно перекриває кисень американському ВПК.
Нагадаю, що після саміту в Пусані торік Сі обіцяв відкрити кран в обмін на послаблення американських мит. Але, як визнають у Вашингтоні, виконав обіцянку лише частково.
Тепер США лякають Пекін, що без ітрію можуть виникнути проблеми з турбінами для китайського лайнера C919. Китай зрозуміло ігнорує.
А тепер погляньмо на цю картину ширше. Пекін системно б'є по оборонній промисловості США та їхніх союзників, Москва щодня перевіряє на міцність НАТО. Натомість у Вашингтоні Путіна називають гуманістом, а Трамп нещодавно запевнив, що "Росія, в цілому, поводилася адекватно щодо України".
І на кого ж у такій ситуації тиснуть найсильніше? Звісно, на Україну, бо адміністрація Трампа вимагає від Києва припинити удари по російській нафтовій інфраструктурі, а постачання Patriot затримуються, адже зі слабшим завжди простіше домовитися.
Тоталітарні режими давно зрозуміли просту річ, що західну єдність не обов'язково ламати танками, якщо можна перекрити кран з ітрієм, газом чи нафтою.
Шкода лише, що у Вашингтоні цього досі не помітили і продовжують дружити з тими, хто тихо розбирає їхню оборону по гвинтику.
Куди котиться цей дивний світ, де друзі перекривають кисень, вороги отримують компліменти, а союзника, який воює за всіх, тиснуть сильніше за всіх?