1. Трамп не зміг переступити через себе і не попросив у Сі допомоги по головному для себе питанню: по відкриттю Ормуза. Причина, напевне, криється в самовпевненості і не бажанні здатися слабким. Щодо лідера Китаю, то він чітко демонструє: я готовий чекати і ви все одно прийдете до мене. Простіше кажучи, Трамп вірить, що до виборів встигне укласти якусь угоду з Іраном. Китай вважає, що для нього поки прийнятні обидва варіанти: і укладення угоди, і її відсутність.
2. Майбутні вибори в США, судячи з усього, призведуть до росту рівня хаотизаціі в американській внутрішній політиці. В цілому, це влаштовує Пекін, який вважає, що йому можна поки не переживати через санкційний закон Грема-Блюменталя. США надто сильно залежні від китайських рідкісноземельних металів.а заотизація внутрішніх процесів в США ослаблюватиме головного ворога Пекіна.
3. Україна на переговорах згадувалася побіжно, що і слід було чекати. В цілому українська зовнішня політика зараз викликає дуже багато запитань без відповідей. От просто для розуміння: як можна в один день просити Трамппа, щоб той поговорив з лідером Китаю про тиск на РФ і відразу ж в інтервʼю WSJ сказати про китайські дрони, які випробовуються в Україні? Складається відчуття, що права рука не знає, що робить ліва.
4. Зараз будуть багато говорити про тристоронню зустріч Трамп-Путін-Зеленський, яка ніби то може відбутися на саміті G-20. Вірогідність такої зустрічі зараз виглядає малореалістично. Вона можлива тільки у випадку підписання якогось великого договору. А з висоти сьогоднішнього дня, такий варіант розвитку подій виглядає майже міфічно.
5. Для нас зараз дуже важливо не допустити іншу зустріч: Трамп-Путін-Сі. Російська дипломатія наступні два місяці робитиме все, щоб зробити таку зустріч. І там це розглядають ще, звичайно, не як Ялту-2, але точно, як аналог Тегеранськоі зустрічі 1943 року. І під це, Путін буде готовий до певних поступок для американського і китайського бізнесу.