У заяві нагадується, що з березня 2025 року Україна погодилася на повне, негайне та безумовне припинення вогню. "Ми закликаємо Росію нарешті зробити те саме – це необхідний крок на шляху до конструктивної дипломатії та переговорів, що ведуть до миру", – сказано у тексті заяви.
З точки зору класичних стандартів дипломатії і прояву партнерської солідарності з Україною, все це правильно.
Але давайте подивимось на це з точки нинішньої переговорної ситуації і тактики переговорного процесу. Як це будуть сприймати в Кремлі? На жаль, це будуть сприймати як прояв слабкості. Точно також там вже давно сприймають чергові заклики Зеленського про готовність до зустрічі з Путіним. Мені здається, що Пєскову вже подобається коментувати ці заяви з відвертим сарказмом.
Хтось скаже, а нам пофіг, як це сприймають в Кремлі. Теж нібито правильно, але тоді взагалі не варто робити закликів до Росії.
Заклики до припинення війни, або хоча б до припинення вогню мають лунати від посередників, від тих, хто ініціює мирні переговори, а не від сторони конфлікту. Ми при цьому можемо висловлювати готовність до переговорів. Саме таку тактику ми демонструємо в дискусії про так зване енергетичне перемир’я. Ми готові до переговорів, але не збираємось припиняти вогонь в односторонньому порядку, і продовжуємо удари по російських НПЗ.
Якщо одна сторона війни пропонує припинити бойові дії, то інша сторона війни починає вважати, що її противник слабне і не може продовжувати спротив. І що тоді він буде робити? Погоджуватись на переговори, чи посилювати воєнний тиск? Запитання суто риторичне. І відповідь на нього з боку Росії ми бачимо кожен день.
Це не означає, що треба відмовитись від ініціювання мирних переговорів. Але робити це маємо не ми та наші союзники, а посередники, або міжнародні організації.
І ще одна важлива деталь щодо цієї заяви. Цю заяву не підтримали США. Хоча саме спільне з США в березні 2025 року Україна погодилась на повне, негайне та безумовне припинення вогню як перший крок для припинення війни.
Це також не означає, що США проти припинення вогню, хоча саме зараз, можливо, вони не вірять в повне припинення вогню між Росією і Україною. Їх головний мотив – демонстрація нейтральної позиції, ролі посередника, а не партнера України. Нам навряд це подобається. Але нічого нового в цій позиції не має. Це офіційна позиція США з лютого минулого року, і вона проявлялася неодноразово в ставленні до подібних документів.
З цього не треба робити висновок, що Штати при Трампі проти України. Ні вони не проти України, але і не за Україну. Нам не треба сваритися з США, але і не варто сприймати Сполучені Штати як повноцінного партнера України (можливо тимчасово). Однак активно співпрацювати з США в переговорному процесі нам необхідно. Інших рушійних сил переговорного процесу про завершення російсько-української війни, крім США, на даний момент не має.