Роки великої війни скоригували максималістські вимоги обох сторін. Навесні 2022 року стало очевидно, що наявних у Путіна ресурсів для захоплення всієї України не вистачає, тому російські війська відвели з півночі та перекинули на схід і південь.
Восени, після звільнення частини Харківщини та Херсона, він обрав інший шлях – підвищив ціну війни для Росії, провівши мобілізацію та розгортаючи воєнну економіку.
Це показало, що Путін зупиниться лише тоді, коли досягнення цілей війни стане для нього надто дорогим або неможливим.
Саме на це, схоже, і спрямована нинішня стратегія України: позбавити Росію можливості безкінечно поповнювати армію людьми та зброєю. Це важкий шлях, але відмова від опору лише відкриє Путіну можливості, які сьогодні завдяки ЗСУ залишаються нереалістичними.
Очевидно, що Віткофф із Кушнером прилітали до Москви та Києва не для того, щоб обговорювати, як зупинити Путіна шляхом позбавлення його ресурсів для війни. Це міг би пояснити директор ЦРУ, але Путін відмовився від зустрічі з ним. Цілі американської адміністрації зводяться до того, щоб переконати Путіна, ніби він уже "переміг". І що подальше продовження війни не дасть йому більше, ніж він має зараз і зможе отримати одразу після зупинки боїв уздовж поточної лінії фронту.
Тобто на цьому етапі існує лише два більш-менш реалістичні сценарії закінчення війни: або Путін не зможе далі воювати без кратного збільшення задіяних ресурсів, забезпечити які він не здатний, або він самостійно вирішить, що досягнутого вже достатньо для оголошення "цілей СВО" виконаними, а продовження війни не зможе принести більшого.
Американці вважають, що Путіну є над чим подумати. Низькі темпи просування його армії, поточний стан економіки та внутрішньополітична ситуація в США (де вже цієї осені, ймовірно, зміниться склад Конгресу, а у 2028 році гарантовано буде інший президент) – усе це свідчить, що кращого моменту для домовленостей може більше не бути. Далеко не факт, що наступний президент США буде схильний взагалі щось пропонувати Кремлю. Тож ледь не останнє вікно, коли Путін може чогось досягти за їхньою допомогою, відкрите прямо зараз. Воно триватиме орієнтовно до середини весни 2027 року, коли Америка остаточно перейде в режим президентських виборів. Якщо Путін не вкладеться в ці строки, після цього американці вже нічим не зможуть йому допомогти.
Саме в цьому полягає вся логіка американської стратегії човникової дипломатії. Вона пояснює і візити до Москви, і небажання Віткоффа вживати різкі оцінки щодо Путіна, і багато інших нюансів. Американці намагаються переконати Путіна, що час працює проти нього. Путін, схоже, намагається переконати американців у протилежному. І, чесно кажучи, поки що незрозуміло, хто з них кого переконує успішніше.