Під час відкритого засідання свого кабінету Дональд Трамп, коментуючи можливість надання дозволу Україні на виробництво ракет-перехоплювачів до систем Patriot, заявив, що США "мають бути дуже обережними" у цьому питанні. Президент США повторив, що ще не ухвалив остаточного рішення щодо того, чи надавати Україні ліцензії на виробництво ракет до Patriot.
На тлі ударів по Києву і загибелі жителів столиці України це виглядало дуже цинічно.
Ще більш цинічною була заява Трампа з приводу угоди про рідкісноземельні ресурси, яка, за його словами, забезпечує Сполученим Штатам доступ до українських надр і може виявитися вигіднішою за обсяг наданої американської допомоги. Тут Трамп знов згадав про допомогу нібито на 300 млрд доларів.
Пряма мова Трампа: "Ми уклали угоду ... У нас є підписаний контракт. Що стосується рідкісноземельних ресурсів, ми можемо увійти туди будь-коли. Ми можемо взяти практично все, що захочемо".
Відразу зазначу, що він не може прийти і взяти все, що захоче. Угода цього не передбачає. Це чергові фантазії Трампа, з приводу яких не варто хвилюватися.
Але ця заява знов нам підтверджує, що Трамп для нас не справжній партнер, а хижак, з яким ми мусимо мати справу для протидії іншому, більш небезпечному для нас хижаку – путіну.
Тим не менш, що трапилось? Чому Трамп знов так різко змінив своє ставлення до України? Це ставлення не стало ворожим, воно стало цинічним і непартнерським. Хоча скоріше йдеться не про ставлення до України (ставлення Трампа до України завжди було дуже суперечливим), а про зміну риторики. Чому так сталося, ми не знаємо достеменно. Однак думати про це треба, щоб мінімізувати наслідки проблеми і нейтралізувати її появу на майбутнє.
Які можливі версії щодо чергового кульбіту Трампа по відношенню до України?
Найбільш проста і банальна версія полягає в тому, що настрої Трампа періодично змінюються. Це так звані "гойдалки Трампа". Це проявляється не лише по відношенню до України, а й до інших країн, і багатьох інших тем. За моїми спостереженнями по відношенню до України навіть є певна циклічність. Фаза певного чіткого і сильного ставлення (позитивного, або дуже критичного) може тривати від декількох тижнів до приблизно місяця, потім відбувається охолодження цієї емоції, або поступова її зміна. І це відбувалося регулярно, вже декілька разів.
Друга версія полягає в тому, що це переговорна тактика одночасного тиску і на Україну і на Росію. Темою надання Україні ліцензії на виробництво ракет-перехоплювачів для систем ППО "Patriot" Трамп може тиснути то на Росію, то на Україну, підштовхуючи обидві країни до певного компромісу щодо завершення війни між ними. Але на даний момент якогось нового мирного плану з боку США поки що не має. І ліцензія на "Петріоти" не є дуже сильним важелем тиску ні на Росію, ні на Україну. Так що ця версія, на мій погляд, не виглядає найбільш вірогідною.
Третя версія говорить про те, що нібито щось могло трапитись у Вашингтоні вже після зустрічі Трампа із Зеленським. Або сам Президент України щось необережно сказав і це стало відомим Трампу, або було щось, що не сподобалось Трампу. Але за таких обставин ми могли б побачити і більш критичну, навіть негативну реакцію Трампа по відношенню до Зеленського, або України. Тому це теж не найбільш вірогідна версія.
Більш вірогідно те, що навколо Трампа постійно відбувається політична боротьба з різних питань. І спочатку Трампа переконали, що нам треба надати ліцензію на "Петріоти", а потім інші люди почали його переконувати в прямо протилежному. І тут є простір до фантазії. Можна пошукати і "руський слід", а можливо це черговий прояв типової позиції трампістів: навіщо Україні надавати "подарунок", хай вони чимось заплатять за цю ліцензію.
Цілком ймовірно, щось відбувається і навколо ресурсної угоди, про яку почав згадувати Трамп. Або є незадоволені тим, як просуваються справи з її реалізацією, або Трамп і частина його оточення вирішили, що за ракети для "Петріотів" з нас треба вибити ще більше поступок по ресурсній угоді.
Нарешті треба брати до уваги, що Кремль в постійному режимі намагається впливати на Трампа і безпосередньо (через неофіційні контакти з ним), і через своїх агентів впливу в найближчому оточенні Президента США. І цей вплив вже неодноразово спрацьовував, особливо минулого року в історії з так званим мирним планом Трампа. Певною мірою цей вплив міг спрацювати і зараз.
Що робити в нинішній ситуації? Знов активізувати роботу з громадською думкою в США, акцентуючи увагу на жахливі наслідки російських ударів по Києву та інших містах і регіонах України. Враховуючи наближення проміжних виборів до конгресу США, це може спрацювати.
Головне пам’ятати, позиція Трампа завжди може раптово змінитися. І з цього приводу не варто панікувати. З Трампом постійно треба бути напоготові, не можна розслаблятися, робота з Трампом та його адміністрацією не може припинятися жодного дня.