Декілька місяців потому криза більш-менш стихла, і, вочевидь, потреба в послугах Федорова відпала.
Не буду коментувати, наскільки Михайло Федоров був ефективним міністром. Але констатую очевидний факт: під час війни ключове Міністерство оборони використовується як піар-інструмент Офісу президента. Коли вже четвертий міністр оборони, так само як раніше головнокомандувач Валерій Залужний, звільняється без жодних пояснень причин, це або якась глибока стратегія, або банальний непрофесіоналізм.
Україна перебуває в глибокій управлінській кризі. Усі бачать, що Михайло Федоров чи Юлія Свириденко звільняються дуже легко і без будь-яких пояснень, тоді як, наприклад, Андрія Єрмака звільняли важко і лише після обшуків НАБУ. Міністри призначаються і звільняються без жодної державної стратегії, залежно від настрою в окремих кабінетах на Банковій.
І саме це є найбільшою проблемою для всього суспільства. Адже безвідповідальність неминуче призводить до відірваності від реалій. Під час війни це несе очевидні ризики не лише для влади, а й для всієї країни.
Влада поводиться так, наче на календарі досі весна 2019 року. Але як мінімум із лютого 2022 року у нас зовсім інша країна. Ми ніколи не зможемо домогтися поваги до своєї держави від інших, якщо самі не поважаємо свою країну, її закони та її людей.